Генерал Романенко: у Херсоні тривають подвійні процеси, але місто буде звільнено. Інтерв'ю

Росія проводить в окупованому Херсоні "інформаційно-психологічну спецоперацію". Ворог робить масштабну рокіровку: перекидає на лівий берег Дніпра командні пункти та найбільш боєздатні частини, а угруповання на правому березі насичує недосвідченими "мобіками", "гарматним м'ясом".

Демонструючи відступ, що нібито готується, окупанти намагаються заманити Сили оборони України в пастку, щоб знекровити їх і виграти час. Проте Херсон може бути звільнений до кінця поточного року. Про це в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL розповів ексзаступник начальника Генерального штабу Збройних сил України генерал-лейтенант Ігор Романенко.

– За інформацією Генштабу ЗСУ, втрати так званих "мобіків" дуже великі – до 500 осіб на добу. Водночас, за повідомленням InformNapalm, новобранців ставлять у першу лінію оборони, а друга і третя часто відіграють роль "загородзагонів". Чи можна зробити висновок, що завдання, яке Путін ставив перед собою в процесі мобілізації в Росії, не буде виконано?

– Це дві різні оцінки. Перша – як цих мобілізованих використовують, друга – які втрати. Це дійсно так. Вони слабо підготовлені, але їх ставлять до першої лінії оборони або навіть штурму, наприклад, якщо взяти Донецьку операційну зону. Відповідно, втрати серед них більші.

Досвідчені військові – ПВК, повітрянодесантні війська, морська піхота на Херсонському напрямку – знаходяться в наступних ешелонах. Вони розуміють, що якщо перший ешелон розбіжиться, то треба буде робити цю роботу їм. Тому вони стежать й у певному сенсі виконують роль загороджувальних загонів.

Але так чи інакше це сотні тисяч людей, які десятками тисяч почали прибувати на передову. Якщо навіть нищити їх як військовослужбовців противника, то для Збройних сил України завдання ускладнюється.

Для початку завданням мобілізації, за ідеєю Путіна, було зупинити наше просування у Луганській області – Кремінна, Сватове – та на Херсонському напрямку, а також допомогти військам, які зайняті веденням бойових дій, штурмами та спробами наступу в районі Соледара, Бахмута, Авдіївки.

Якщо постачати туди навіть слабопідготовлених людей, серед яких будуть великі втрати через те, що їх досить багато, то нам це питання треба вирішувати. Росія використовує стратегію так званого валу.

Якщо вони мають багато засобів вогневого ураження, наприклад, артилерії, вони концентрують їх у якомусь напрямі й забезпечують цей вал. У Росії достатньо людей. Путін розумів, що можуть бути соціальні потрясіння, але визначив для себе, що іншої можливості немає, і пішов на ці кроки, щоби хоч якось закрити дірки.

А далі працює принцип: той, хто виживе, так чи інакше вчитиметься рятувати своє життя, тобто воювати і виконувати свої завдання. А це означає, що виникає більший опір для ЗСУ. Це також треба розуміти і не займатися шапкозакиданням.

– Питання щодо парку бойових літаків противника. За інформацією Валерія Залужного, за вісім місяців війни Росія втратила 278 літаків – це вдвічі більше, ніж Радянський Союз втратив за 10 років війни в Афганістані, – 119. Водночас міністерство оборони Великобританії дійшло висновку, що такі колосальні втрати призведуть до дуже серйозних проблем із відновленням цього парку літаків. Чи можемо ми розраховувати, що загроза з неба для України стане меншою?

– Зниження інтенсивності завдання ударів авіацією по об'єктах по всій території України ми бачимо вже зараз. Якщо раніше, особливо в перші місяці, російські окупаційні війська завдавали ударів своєю авіацією по всій території, то зараз здебільшого це зосереджено на лінії зіткнення. Тобто це вже дається взнаки.

Таке порівняння з втратами Радянського Союзу є важливим і потрібним, воно демонструє, наскільки серйозними є втрати Росії. Однак треба уявляти, що Радянський Союз боровся з партизанськими формуваннями талібів, які відповідним чином засобами ППО були озброєні. Це значною мірою відрізняється від засобів, які мають Сили оборони України.

На початку війни в Афганістані США замислювалися, чи давати талібам Stinger, але потім це озброєння зробило серйозний внесок у війну. Наразі Україна отримує і німецьку IRIS-T, і американсько-норвезькі NASAMS, і американські Hawk. Тож ситуація відрізняється.

– Питання щодо Херсона. За інформацією Генштабу, станом на ранок 7 листопада путінські терористи почали перевдягатися у цивільний одяг та займати будинки мирних жителів у Херсоні, готуючись до оборони. Одночасно стало відомо, що в Херсоні зникло світло. Окупанти звинувачують у цьому українську сторону, хоча місцеві очевидці говорять про навмисний підрив об'єктів енергопостачання міста. Як ви вважаєте, з чим пов'язані такі дії ворога?

– Вони підірвали лінії електропередач у Бериславському районі, а через них йшло постачання, у тому числі й у Херсон. Тому місто значною мірою знеструмлене.

Навіщо переодягаються? Як вони вважають, так їх буде важче виявляти нашій розвідці, а отже, і завдавати ударів по них.

У Херсоні відбуваються подвійні процеси. З одного боку, вони виводять на лівий берег Дніпра свої командні пункти та артилерію, заводять туди свої так звані елітні та більш підготовлені підрозділи. Але на правому березі збільшують кількість мобілізованих, слабо підготовлених, про які ми говорили.

Вони проводять так звану ІПСО – інформаційно-психологічну спецоперацію. Демонструють, що, мовляв, ми здаватимемо позиції, беріть нас мало не голими руками. Це робиться для того, щоб ЗСУ почали проводити активні бойові дії та зазнали великих втрат. Насправді противник тримає там певне угруповання, яке має знекровити Сили оборони України та дати можливість виграти час. Це два завдання ворога.

– Тобто перспектива звільнення Херсона поки що неблизька?

– Близька, неблизька – це все відносно. Я гадаю, це перспектива цього року.