Палатиме Москва і не тільки: що сталося з російською ППО і чому ЗРПК "Панцир-С1" став великою проблемою для ворога

Наліт українських дронів на Москву 18 червня продемонстрував нездатність протиповітряної оборони столиці країни-агресорки (яка донедавна вважалася найбільш ешелонованою та непробивною в Росії) запобігти прориву. Причому це вже не перший випадок, коли московська ППО не справляється з атаками такого типу, а часом навіть... допомагає нашим БПЛА вражати цілі.

То що ж відбувається з російською ППО? Давайте розберемося.

Але спочатку хочу звернути увагу на додаткові фактори, а потім детально розглянемо головну проблему.

По-перше, російська армія з початку повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році втратила понад 1 400 засобів ППО. Це ЗРК малого, середнього та великого радіусу дії, ЗРГК, ЗСУ, радарні системи та РЛС. Компенсувати такі втрати російський військово-промисловий комплекс просто не в змозі, і їх можна абсолютно сміливо називати безповоротними.

По-друге, з кінця 2025 року Сили безпілотних систем України організували цілеспрямоване полювання на російські системи ППО, переважно вражаючи ЗРГК малого радіусу дії "Панцир-С1", ЗРК "Тор-М2" та інші.

Наразі РОВ щомісяця втрачають від 30 до 40 засобів ППО, тоді як їхній виробничий потенціал становить лише кілька одиниць готової продукції на місяць. Тобто щомысяця у Росії засобів ППО стає дедалі менше через неможливість компенсувати новою продукцією ті втрати, яких вони зараз зазнають.

По-третє – вичерпання боєкомплекту. За чотири з гаком роки російські засоби ППО малого та середнього радіусу дії практично повністю вичерпали радянські та довоєнні, до 2022 року, російські запаси зенітних керованих ракет. У російської протиповітряної оборони виникає серйозний дефіцит боєкомплекту, який виробляється в рази повільніше, ніж українські дрони.

А тепер найголовніше – технологічний дефект під назвою ЗРГК "Панцир-С1". І саме його ми розглянемо максимально детально.

Перші кроки "Панциря-С1"

Зенітний ракетно-гарматний комплекс "Панцир-С1" розроблявся на рубежі кінця 1980-х – початку 1990-х років, але завершальний етап припав саме на середину 1990-х. Цей комплекс розглядався як перспективна заміна радянських комплексів малого радіусу дії, насамперед сухопутних ЗРГК 2С6 "Тунгуска", а також флотських ЗРК "Кортик".

Але, незважаючи на готовність комплексу та його пафосну презентацію у 1995-му році на міжнародному авіакосмічному авіасалоні МАКС, приймати на озброєння нове творіння АТ "Конструкторське бюро приладобудування" тоді чомусь не поспішали. І на запитання "чому?" відповідь була досить простою: комплекс сирий, недопрацьований, ненадійний.

У 1990-ті все ж не так просто було лобіювати недороблене й дефектне озброєння, та й противників прийняття комплексу було досить багато. Але з часом низка адекватних фахівців відійшла від справ, пішла на пенсію, хтось і зовсім помер, а лобізм "КБП" лише зростав. І в підсумку у 2012 році комплекс було прийнято на озброєння, а також запущено у серійне виробництво.

Крім того, ЗРГК "Панцир-С1" отримав від керівництва Росії всебічну підтримку в питаннях просування на зовнішній ринок, ставши основним комплексом малого радіусу дії, що рекламувався на експорт.

Але, можливо, думка щодо цього комплексу була упередженою, і за роки, що минули з дня першої презентації, його проблеми були вирішені?

Перший провал ЗРГК "Панцир-С1"

Зізнаюся, раніше я приділяв мало уваги цьому комплексу, він якось обходив мене стороною як основний об’єкт інтересу. Але все змінив 2015 рік, коли "Панцир-С1" було відправлено до Сирії для прикриття авіабази Хмеймім і з тріском провалив покладену на нього місію – показати в бойових умовах, наскільки він "не має аналогів у світі".

Саме тоді авіабаза Хмеймім особливо піддавалася нальотам дронів сил спротиву, і комплекс, створений для боротьби з малогабаритними, низьколітаючими дозвуковими цілями, мав справлятися з цим "на ура". Але все виявилося якраз навпаки!

Верифікований факт, який згодом був оприлюднений у відкритих джерелах, — звіт про стрілянину по ворожих цілях, під час якої комплекс збив три дрони, застосувавши 13 зенітних керованих ракет. Паралельно із ЗРГК "Панцир-С1" на базі розміщувався ЗРК "Тор-М2", який збив чотири цілі, використавши п’ять ЗКР.

У звітах про бойове застосування комплексів з квітня по жовтень 2018 року ЗРК "Тор-М2У" знищив 80 дронів сил спротиву Сирії, використавши 100 зенітних керованих ракет, тоді як "Панцир-С1" перехопив лише 19% цілей.

Оператори відзначали серйозні проблеми у комплекса з системою керування вогнем (СКВ), фіксацією, супроводом та знищенням малогабаритних цілей. Ефективність "Панцир-С1" зростала у міру збільшення розмірів самої цілі – авіація, вертоліт, крилата ракета, але з малогабаритними він, як і раніше, справлявся вкрай погано.

Однією з проблем була не тільки СКВ, а й стара радянська ракета 9М311 у новій версії – 9М335. Їй додали розгінний блок, що збільшував дальність польоту до 20 км, а також швидкість, але позбавили ракету можливості маневрувати!

Хтось вигукне: як же так, адже у ракети є носові рулі, призначені для маневрування! І це правда, вони там є. Але поки працює потужний розгінний блок, що надає ракеті як дальність польоту, так і швидкість, ці рулі абсолютно марні.

У свою чергу, на той момент комплекс уже був закуплений такими країнами, як Алжир (перші поставки – 2012 рік), Ірак (2014 рік), ОАЕ (у період з 2009 по 2013 рр. – тобто ще навіть тоді, коли він не був прийнятий на озброєння в самій РФ) та низкою інших країн.

Примітно, що деякі країни продовжували закуповувати "Панцир-С1" навіть знаючи про його провальну місію у 2015–2018 рр., наприклад, та сама Саудівська Аравія, яка уклала на них контракт у 2021-му та отримала першу партію у 2024-му. Дивно, а чому так довго чекали на першу поставку, невже у 2022-му щось сталося, що суттєво вплинуло на темпи виробництва комплексів на тульському "КБП"?

Але були країни, які адекватно оцінили можливості недосконалого творіння тульських зброярів. Наприклад, В’єтнам після пробного використання одного комплексу відмовився від його закупівлі. А Йорданія, яка виявляла бажання придбати 70 комплексів, після детального їх вивчення відмовилася укладати контракт.

Але, можливо, помилки 2015–2018 років були враховані й виправлені зброярами?

Провальне кредо ЗРГК "Панцир-С1"

Під час зіткнень у Лівії між силами Уряду національної згоди (Тріполі) та Лівійської національної армії фельдмаршала Халіфи Хаффтара, ЛНА активно застосовувала для прикриття своїх військ комплекси "Панцир-С1", передані їй ОАЕ. У свою чергу, УНЗ активно застосовувала БПЛА Bayraktar TB2.

На першому етапі протистояння російський комплекс досить ефективно збивав "Байрактари", але це було пов’язано не стільки з поліпшенням якості "Панциря", скільки з незнанням пілотами Bayraktar TB2 алгоритмів протидії російській системі ППО. Але через деякий час один за одним почали горіти й ЗРГК "Панцир-С1". За різними даними, ЛНА втратили від 9 до 15 комплексів.

Але незважаючи на всі ці історичні моменти, комплекс, завдяки лобізму "КБП", став найпоширенішим ЗРГК малого радіусу дії на озброєнні російської армії. І саме він прикриває Москву та Московську область більше, ніж будь-яка інша система аналогічного класу.

А 18 червня всі наочно бачили, як він справляється зі своїм завданням, запускаючи по дрону, що повільно парив, по три ракети, які промахуються, а потім ці ЗКР потрапляють кудись. Наприклад, у резервуар з нафтопродуктами.

Серійний технологічний провал

З технологічної точки зору ЗРПК "Панцир-С1" – це абсолютно провальна система протиповітряної оборони.

Його автоматична гармата 2А38М не справляється з високоточним ураженням низьколітаючих дозвукових цілей розміром з "Жигулі", і переважно він застосовує своє ракетне озброєння, яке також має цілу низку недоліків.

Система управління вогнем, яку так і не довели до ладу, не дозволяє комплексу досі ефективно фіксувати, супроводжувати та уражати цілі. Система легко "відволікається" на сторонні об’єкти, наприклад, навіть на птахів!

Чому "Панцир-С1" розміщують на дахах будинків і вежах у лісистій місцевості? Тому що його система управління вогнем "збожеволіває" у разі застосування в містах із щільною малоповерховою або, тим більше, багатоповерховою забудовою. А ракеті, яка практично не маневрує, поки працює розгінний блок, потрібен чіткий, передбачуваний орієнтир РЛС, яка з цим завданням справляється погано.

Ми з вами за останні місяці бачили багато відео підрозділу "PRYMARY" ГУР МО України, який здійснює регулярні нальоти на тимчасово окупований півострів. Зокрема, полюючи на російську ППО і безпосередньо на ЗРГК "Панцир-С1".

Є десятки відео знищення російських "Панцир-С1", які бачать ворожий дрон, запускають ракету і, здавалося б, вона летить прямо в нього, але це лише здається… Ракета промахується, а іноді буквально перед самим дроном врізається в землю.

Це аеродинамічний "пробій", коли ракета має зманеврувати до цілі за допомогою носових рулів, але розгінний блок не дозволяє цього зробити, надаючи ракеті траєкторію польоту по прямій. Ідеальна зенітна керована ракета – це засіб ураження, в якому центр мас розташований практично в одній площині з центром прикладання аеродинамічної сили, що застосовується в більшості ЗКР, у тому числі і в радянських системах ППО. Наприклад, ракети сімейства 9М330 згаданого вище ЗРК "Тор-М2" побудовані саме за таким принципом, але не ЗКР для "Панцир-С1".

По суті, ЗРГК "Панцир-С1" у всіх відношеннях є провальним комплексом. І це я ще не торкнувся самої концепції розміщення такої системи ППО на шасі 8х8 КамАз-53958, яке під час стрільби з автоматичних гармат 2А38М не забезпечує жодної стабілізації, а навпаки – сприяє поперечним коливанням.

І це на сьогодні основний, серійний комплекс ППО малого радіусу дії на озброєнні Росії, покликаний захищати від нальотів насамперед саме дронів.

Гадаю, тепер цілком зрозуміло, чому результативність цього захисту виглядає саме так, як це можуть спостерігати росіяни вранці зі своїх вікон – від Туапсе до Усть-Луги, від Саратова до Москви.

Але все ж провал російської ППО слід розглядати комплексно: як з урахуванням зазначених на самому початку фактів, так і за результатами детального опису – що ж це таке насправді, цей "що не має аналогів у світі" ЗРГК "Панцир-С1".

Матеріал опубліковано в межках спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".