"Іскандер-М1" з ракетами 9М729: наскільки великою є загроза і що являє собою "новий" засіб російського терору

У відкритих джерелах з'явилася вкрай тривожна для багатьох українців інформація, що біля кордонів із нашою країною Росія нібито розгорнула 24 пускові установки ОТРК "Іскандер-М1" із 96 ракетами 9М729, які можуть долетіти до Львова і навіть Ужгорода. Але не було будь-яких супутніх пояснень, що це за ракета і чи небезпечніша вона за балістичну 9М723. Що ж, спробуймо розібратися в цьому та інших питаннях.

Ракета 9М729 свого часу стала причиною виходу США з Договору про ракети середньої і малої дальності (РСМД).

Не можна сказати, що про цю ракету навіть у відкритих джерелах було мало інформації. А особисто я ще далекого 2019 року писав не тільки про цей засіб ураження (який став помилкою для Росії, оскільки не створював критичної противаги на світовій арені озброєнь цього типу), а й наголошував на тому, що для неї буде потрібен особливий технологічний процес виробництва, який ВПК РФ складно організовувати – від етапу створення самої ракети і до нової пускової установки.

Загалом так і вийшло. Але почнімо, мабуть, із технічних характеристик ракети, щоб розуміти, наскільки вона небезпечна для нас.

9М729, що ти таке?

Багато українців уже вивчили, що 9М723, які запускаються з сухопутних платформ типу "Іскандер-М", – це балістичні ракети, які вкрай складно збити і для їхнього перехоплення використовують хіба що ЗРК Patriot або SAMP-T.

Своєю чергою комплекс "Іскандер-К" застосовується для 9М727 і 9М728, що є дозвуковими крилатими ракетами спрощеного варіанту від 3М14 "Калібр" – з дальністю польоту до 500 км.

Загалом що 3М14 "Калібр", що Х-101/555/55 збиваються набагато ефективніше, ніж балістичні ракети 9М723, причому значно ширшим спектром засобів протидії. Це слід запам'ятати для розуміння того, чому у 2025 році саме 9М729 стали частіше застосовувати і чи небезпечніша вона за всі згадані вище ракети.

9М729 – це не обрізана, не обмежена за дальністю версія 3М14 "Калібр", а навіть покращена для виконання поставлених завдань, що певним чином видозмінило її архітектуру порівняно з 9М727 і 9М728.

Зокрема, ракета 9М729 має на 530 мм більшу довжину, ніж стандартні 9М727 і 9М728, при цьому без зміни діаметра – 514 мм. Про що це говорить? Про те, що, використовуючи як базу ту саму ракету, а саме 3М14 "Калібр", враховуючи сухопутний пуск, їй збільшили запас паливного резервуара.

Тимчасом як у 3М14 "Калібр" є низка модифікацій, що відрізняються характеристиками, очевидно, що основою була ракета 3М-14Е з дальністю польоту близько 1 500 км за довжини самого виробу 6 200 мм, функціонал якої розширили завдяки збільшенню довжини до 7 930 мм. Це дозволило, враховуючи сухопутний старт, збільшити дальність засобу ураження до 2 000 – 2 200 км.

В іншому ця ракета залишилася тим же дозвуковим крилатим виробом 3М14.

Переваги 9М729

Головна перевага ракети 9М729 – це її дальність польоту. Маючи значно більший буфер безпеки для сухопутного пуску, ніж у варіацій "Іскандер-М" і "Іскандер-К", вона може досягати найвіддаленіших областей України і загалом повністю охоплювати своїм покриттям територію країни.

Також до переваг слід віднести фактор сухопутного пуску, який фіксується тільки в момент здійснення. Тоді як із носіями Х-101 або 3М14 "Калібр" можна говорити про загрозу, що насувається, заздалегідь – у міру їх виходу на пускові локації.

Наприклад, Х-101 запускаються зі стратегічних бомбардувальників-ракетоносців Ту-65МС і Ту-160. Але щойно ті піднімаються в повітря і навіть раніше – щойно пожвавлюється їхній радіозв'язок, можна говорити про загрозу, що насувається. Приблизно до трьох годин вони летять до пускових локацій, наприклад над Каспієм.

Здійснюють пуск ракет Х-101, і ті – залежно від локації пуску – досягають повітряного простору України протягом 40–90 хвилин. За цей час усі сили ППО вже давно приведені в стан підвищеної бойової готовності, а українці попереджені про загрозу.

Аналогічно з 3М14 "Калібр". Коли у відкрите море виходять бойові кораблі-ракетоносці, про це вже відомо, і моніторингові канали повідомляють про ймовірну загрозу. У разі ж пуску ракет морського базування є запас часу до входу цих ракет у повітряний простір неокупованої частини України – в середньому це від 40 до 60 хвилин.

Якщо ж ми говоримо про пуски 9М729, то зафіксувати переміщення пускових установок 9П701, наприклад за 500 км від кордону з Україною, практично неможливо. Можна тільки зафіксувати сам пуск.

Це найнеприємніше в сухопутних мобільних засобах середнього і великого радіусу дії. Фіксація і супровід пускових носіїв – гранично складне завдання. Саме з цієї причини втрати ОТРК "Іскандер-М" за майже чотири роки повномасштабного вторгнення в Україну одні з найнижчих. На сьогодні верифіковано знищення лише двох пускових установок, п'яти заряджаючих машин і одного транспорту супроводу.

Протидія 9М729

Коли ми говоримо про ракету 9М729, йдеться не про балістику, оскільки це крилата дозвукова ракета з усіма її властивостями і характеристиками. Різниця – збільшена дальність і нічого іншого. Принаймні поки що.

Тому її може збити практично будь-який ЗРК малого і середнього радіусу дії. Її може збити авіація, МіГ-29 або F-16, які вельми активно зараз застосовуються саме для перехоплення крилатих ракет Х-101 і 3М14 "Калібр". Її може збити навіть розрахунок із ПЗРК типу Stinger, Piorun, "Ігла" тощо.

Сказати, що ця ракета невразлива і недосяжна по перехопленню – не можна. Повторюся, її основна перевага – дальність польоту і сухопутний пуск, в іншому ж це стандартна крилата ракета. До того ж Повітряні сили ЗСУ за час повномасштабної війни мають найбільший та унікальний у світі досвід їхнього збиття – у найрізноманітніших ситуаціях.

Виробництво 9М729

Про ракету довгий час не так багато згадували навіть російські пропагандистські майданчики. Ймовірно, це було зумовлено тим, що, на відміну від 9М727 і 9М728, у Росії не було налагоджено ліній виробництва для 9М729, а її пускова 9П701 хоч і базувалася на шасі МЗКТ, але однаково потребувала доопрацювання. З урахуванням розміщення чотирьох пускових і більш ніж на пів метра збільшеної довжини напрямних для ракет.

Все це серйозні доповнення технічних і технологічних процесів виробництва – на тлі вже існуючого серійного виробництва 9М727 і 9М728. Будувати окрему складальну лінію не дозволяли можливості, тому – або припинення серійного виробництва і випуск штучного матеріалу, або масштабування наявного.

З 2022 року командування РОВ обрало масштабування виробництва 9М727 і 9М728, що ми і спостерігали останні роки. Фактично з показника одна одиниця готової продукції на тиждень був досягнутий показник одна ракета на добу. Але багато що змінив 2025 рік.

1 червня 2025 року СБУ провела унікальну операцію "Павутина", завдяки якій було знищено більшу частину боєздатних носіїв ракет Х-101, стратегічних бомбардувальників-ракетоносців Ту-95М і пошкоджено унікальний Ту-160. Сьогодні Росія не здатна виробляти Ту-95МС, а виробництво Ту-160 – не більше ніж імітація, яка полягає в дозбиранні "задєлов" (фюзеляжів), які РФ отримала у спадок від СРСР, але це аж ніяк не виробництво абсолютно нових літаків.

У підсумку Росія опинилася у вкрай незручному становищі в питанні терору проти України ракетами Х-101 з дальністю ураження цілей, що перевищує 2 000 км. І ці обмежені можливості ми можемо спостерігати протягом останнього пів року. РОВ жодного разу не здійснили обстріл України ракетами Х-101 у кількості понад 50 одиниць.

У зв'язку з цим було ухвалено рішення щодо переорієнтації виробництва ракет 9М727 та 9М728 на 9М729 – з метою компенсації нестачі дозвукових крилатих засобів ураження на відстанях до 2 тис. км і більше.

Саме у 2025-му ми мали змогу спостерігати нарощування застосування противником цих ракет у кількості близько 23 одиниць протягом року, а також появу інформації про замовлення на виробництво 95 ракет. Це говорить про те, що Росія намагається вийти зараз на виробничий потенціал 9М729 на рівні двох одиниць готової продукції на тиждень. Саме намагається, але ніяк не виробляє.

Інакше кажучи, навіть за аврального переходу на 9М729 (для компенсації нестачі ударного потенціалу Х-101 через втрату непоправних носіїв) виробництво цих засобів ураження відстає від потенціалу виробництва 9М727 і 9М728.

Висновки

Недооцінювати будь-який засіб ураження противника – не можна. Але при цьому переоцінювати і поширювати необґрунтовану паніку теж не варто.

Ми маємо адекватно, гранично критично ставиться до всіх нових загроз і викликів, діяти без істерії та посипання голови попелом.

Чи є у російських окупантів у наявності 24 пускові установки 9П701 для ракет 9М729? Можливо. Офіційно ця інформація не підтверджена дослівно жодним органом, особою або розвідувальною структурою, уповноваженою робити такі заяви, що заслуговує на довіру.

Чи заряджені ці 24 пускові 96 ракетами 9М729? Можливо. Але чому протягом 2025 року не застосовували жодного разу повного боєкомплекту з однієї пускової – чотири ракети, а часто запускали по Україні одну-дві? Дефіцит? Залежність від виробництва?

Чому 96 ракет, що перебувають біля наших кордонів, не було застосовано в повному обсязі або хоча б наполовину під час нещодавнього масованого удару і до того?

Повторюся, ніхто не применшує загрозу ракети з бойовою частиною 450 кг, яка може летіти більш як на 2 000 км, але казати, що вона чимось критично і глобально відрізняється від Х-101 і 3М14 "Калібр" – неправильно. Ба більше, на мій погляд, саме активне застосування цієї ракети і замовлення на неї є доказом системних проблем у технічній і технологічній сферах виробництва інших засобів ураження. Особливо кризи Х-101, що виникла з червня 2025 року.

Так, цей "чорт" страшний, але є набагато страшніші, з якими і боротися набагато складніше. Головне – розуміння рівня загроз.

Матеріал опубліковано в межах спільного проєкту OBOZ.UA і групи "Інформаційний спротив".