Кабакаєв: окупанти давитимуть із білоруського та південного напрямків, якщо вдасться вийти на адмінкордони Донбасу… Якщо…

11 хвилин
71,1 т.
Кабакаєв: окупанти давитимуть із білоруського та південного напрямків, якщо вдасться вийти на адмінкордони Донбасу… Якщо…

Семен Кабакаєв ще вчора був відомим військовим експертом та блогером, а сьогодні він офіцер ЗСУ та член експертної групи при головнокомандувачу Збройних сил Валерієві Залужному. В моєму авторському проєкті "Орестократія" ми поговорили із Семеном про ризики відкритої участі Білорусі у війні проти України, про ймовірність нападу росіян на Литву та подальші воєнні сценарії для України.

Білоруські резервісти – велика проблема для нас, не вистачатиме мішків пакувати їх і повертати "бацькові"
Відео дня

Семене, на твою думку, наскільки висока ймовірність можливого приєднання Білорусії до російської війни проти українців?

– Я думаю, що десь 80%.

Чому? Ще зовсім недавно ймовірність була низькою, а сьогодні вже надто велика?

– Я не згоден, що вона була дуже низькою.

Було дуже багато заяв, що ми не бачимо сьогодні підготування білорусів до війни. Є маневри.

– Є інформація, що Путін почав змушувати Лукашенка відправляти армію воювати з нами, і Лукашенко за допомогою соціальних служб і державних, і приватних, робив опитування, чи готові військові та цивільні для мобілізації і вторгнення в Україну. Готові були до 10%, близько 90% сказали, що "ми не хочемо і не будемо". І він з папірцями побіг до Путіна, і сказав, що він згоден давати росіянам бази, ракети, снаряди, боєприпаси, аеродроми, місця для проживання, але своїх людей дати не може, бо вони повернуться проти нього зі зброєю, чим скористається опозиція. Це наче переконало Путіна, всі ресурси білорусів використовуються.

Чи зможе він змусити Лукашенка на відкриту війну? Це питання часу, шантажу і так далі. Ми ж розуміємо, що Путін може поставити питання руба: або ти наступаєш на територію України, або ми тебе тут, умовно, вб’ємо. Я впевнений у вірогідності такої розмови.

Лукашенко намагається до останнього це якось відтягти. Чи в нього це вийде – я не знаю. Я не впевнений.

Чим це нам загрожує? Білоруська армія малочисельна. Радше йдеться про розширення фронту?

– Розширення фронту по довжині нашого кордону. Це раз. Потім – збільшення за рахунок резервістів організованого військового контингенту. Для нас це велика проблема, тому що не вистачить мішків пакувати їх і передавати назад у Білорусь. Це є великою проблемою. Це стало зрозуміло по росіянах. Скільки там вони мішків закупили? 50 тисяч? Ще трошки залишилось.

Наскільки білоруський "фронт" ускладнить нам життя?

– Складно спрогнозувати. Там вже почнуться "відмовники", люди тікатимуть з армії десь у поля, в села, до якихось родичів, аби не воювати. Але деякі підуть, у них гайки в голові поскручуються, і вони намагатимуться вбивати так само, як і росіяни. Тут важко прогнозувати, який відсоток цієї армія буде боєздатним.

Головна мета – відтягнути сили від східного фронту?

Так, по суті наш фронт збільшиться. Тобто нам треба буде застосовувати більше підрозділів на білоруському напрямку. А ти розумієш, люди є і вони готові воювати. Питання в зброї: чи буде її в нас достатньо, щоб втримати наступ з того чи іншого напрямку – оце ключове питання, яке вирішуємо: чи отримаємо ми зброю, чи підемо в контрнаступ?

Якщо говорити про стратегію можливого наступу з боку Білорусі, то вони можуть провести серію ракетних нальотів, а, можливо, поїдуть колонами, як це було на початку війни. Не виключено, вони почнуть відпрацьовувати тактику, яка зараз застосовується в Лисичанську, Сєвєродонецьку, Бахмуті. Тобто "відгромила" артилерія, пішла піхота, піхоту забрали назад, знову відпрацювала артилерія – це класична схема часів Другої світової.

Підсумовуючи, можу сказати, що Білорусь – така сама загроза, як і Росія. Є ймовірність, що відбуватиметься наступ по всій лінії кордону з Україною.

Чи можемо ми "накидати" білорусам у відповідь, чи можемо ми вдарити по базі, де стоять їхні "Іскандери"?

– Я вважаю, що ми можемо це зробити і на території РФ. Ми дійсно можемо це відпрацьовувати. Ну, горять же міста в Росії?

Але українські посадовці кажуть, що то не ми.

– Так то і не ми. Але у ЗСУ вистачає засобів, які достають на територію Білорусі і можуть знищити їхні пункти дислокації, їхні бази, місцеві підприємства тощо. Для цього треба мати більше зброї, щоб знищити у тилу більше ворога.

Естонці розуміють, що в перший тиждень можливого вторгнення РФ їхня країна буде окупована

Тепер поговоримо про російсько-литовський коридор. Чи можливий російський напад на Литву через блокаду залізничного транзиту між РФ та Калінінградською областю. Звідки інформація про Литву? Розвідка?

– Дивись, в яку ситуацію потрапила Росія. Литва каже: "Ми забороняємо транзит через нашу територію". А в Кремлі Путін, Шойгу, ще хтось кажуть: о, там наші громадяни, там "русскоговорящєє насєлєніє", громадяни Росії, ми їх повинні захистити. І відразу виникають думки: ось сядемо на танк і підемо визволяти наших громадян.

Їм не страшно почати війну з членами НАТО?

– Це в Путіна треба спитати. Я вважаю, що вони готові, але це моя думка.

Міністр оборони Великої Британії Бен Воллес заявив про те, що вважає "дуже реальною" небезпеку виходу агресії Росії за межі України, яка перекинеться на Велику Європу. Для нас було б подарунком, якби Росія напала на одну з країн НАТО…

– Це дуже контрреволюційно. Наприклад, Литва заявила, що разом з іншими країнами готова давати відсіч російській агресії. Я вважаю, що це одна з найагресивніших позицій супроти Росії. У них там таке загострення, починаючи ще з 2014 року. Я дякую Литві за те, що вони роблять для України, хоча Литва – це дуже маленька країна, але з великими яйцями.

Але водночас Естонія… Естонці розуміють, що за перший тиждень можливого вторгнення РФ їхня країна буде окупована. Що таке Литва, Естонія, Латвія за площею? Це Київська область. Згадайте, за скільки вони дійшли до Києва? І це не питання в тому, погано спрацювали ЗСУ чи добре. Це питання того, наскільки швидко їде техніка по дорозі. Не полями, а саме по дорозі. Наприклад, вийдуть вони на кордон, розфігачать, умовно, якісь прикордонні пости. Час реагування будь-якої країни на такий інцидент – це декілька годин. Ми ж розуміємо, коли йде колона техніки, літак вилітає з іншої частини країни і розбиває не всю колону, а її частину. Другий, третій, четвертий літаки розбивають другу, третю, четверту частину колони. А ця ж колона не одна. Їх також може бути дві, три, чотири.

Але є бойові дрони, наприклад.

– Є. Але цього всього на території цих держав недостатньо, зокрема для відбиття повномасштабного вторгнення з боку РФ. Так само, як і недостатньо було в нас. І якщо росіяни захочуть, вони пройдуть за три години частину Естонії, а потім спробуй вибити їх з уже зайнятих позицій. Вони окопалися і кажуть: "Ми йдемо до наших громадян, бо ви заборонили постачати їм їжу. Ми не дамо нашим громадянам вмерти з голоду". Привід знайти – це ж легко. Прем’єр-міністр Естонії каже, що для звільнення його країни, за планами НАТО, потрібно 180 днів. Якщо Естонія цей час перебуватиме в окупації, за цей період вона перестане існувати як держава, бо росіяни можуть все знищити.

Чи зрозумілі дати імовірного нападу, якщо він буде?

– З території Білорусі? Не знаю. Ми готуємося щодня.

Я думаю, якщо він захоче "визволяти" Сувальський коридор, то паралельно йтимуть по північній частині нашої держави. Суто тактично можуть це робити.

Європейцям кортить швидко закінчити війну поганим миром

Відбувся саміт НАТО. Що він приніс для нас?

– Підтримку, але не таку, як нам потрібно.

У нас нестача артилерії зараз – 50-70%. Тобто бригада, дивізіон не можуть ефективно виконувати поставлені головнокомандувачем або Верховним головнокомандувачем завдання, бо не вистачає зброї. Коли це все почалося, от я тобі кажу відверто, я сидів і думав: ну, добре, от вони тут у Києві, у Сумах і так далі. Що ще повинно трапитися, щоб Європа прокинулася і дала Україні потрібну зброю? Що для НАТО повинно відбутися у безпековій складовій, щоб там сказали: "Ми вводимо наші війська". Відбулася низка злочинів, низка звірств, низка руйнувань, але в НАТО заявили – "ні". Ба більше, додали: "Ми Україну не хочемо брати". Країни НАТО як окремі суб’єкти говорять: "Так, звичайно, ми будемо допомагати і давати те, що можемо". Але НАТО як політичний альянс і безпековий альянс не робить для нас нічого. Країни, які входять у НАТО, роблять. Майже кожна країна, питання тільки у відсотках: Італія зовсім мало робить, а, наприклад, Британія набагато більше, США багато роблять, а от, наприклад, Польща у відсотковому значенні від свого оборонного бюджету надає нам набагато більше, ніж США, Німеччина і всі інші разом взяті. Ще раз кажу – це у відсотках.

Так що нам приніс мадридський саміт НАТО?

– Та нічого. Я чому кажу про кожну країну окремо. Ну вирішено на саміті, що Росія є головною загрозою. А що треба робити, щоб зупинити цю головну загрозу?

Сидимо, дивимося, що в Україні погано. О, збільшимо європейський контингент з 40 тис. осіб до 300 тис. Але тільки наступного року. Ну, там поставимо нові бази, завезем нові системи тощо.

Перед цим ти сказав, що НАТО дуже боїться російського вторгнення в будь-яку країну, тому що на певний час це буде колапс для безпеки, зокрема Естонії.

– Ну, якщо це маленька країна, то я думаю, що окупація – питання декількох діб. Принаймні в тому напрямку, звідти будуть заходити. Мало що залишиться. І керівництво цих країн це розуміє. А НАТО не встигне розгорнути свої сили, щоб запобігти цьому на кордоні тієї країни, куди Росія буде вторгатися.

Це питання, наскільки цей альянс готовий до рішучого кроку. До рішучого кроку вони не готові з однієї простої причини. Вони бояться, що Путін застосує ядерну зброю. Ну нема більше нічого. Вони бояться лише ядерної зброї. Оце єдине, що їх зупиняє.

У такому страху можна прожити ще років 20-30.

– Так, і вони живуть. Ну, слухай, вісім років у нас війна, і вони живуть.

Але тоді їм ця війна менше заважала, ніж зараз.

– Є важливий нюанс: Путін задіяв економічний шантаж Європи, енергетичний, харчовий, фінансовий. Навіть через інфляцію він створює дуже великий дискомфорт. Це так само війна на виживання для Європи, як і для Росії та України. Європейці не зацікавлені в затягуванні цієї війни. Їм би закінчити це якимось поганим миром до осені і розпочати нормальний опалювальний сезон. І відповідно ця війна зачепила їх напряму.

Якщо говорити про обіцяну зброю, що ми чекаємо до осені?

– Щоб не відкривати ніяких таємниць, розповім про потреби ЗСУ: штат збільшився у 3-5 разів, от і давай думати. Ми з тобою приходимо у ЗСУ. Ось форма на мені не видана, а моя особиста, я її купив. Це цілий квест був її придбати, знайти в магазині, поїхати її забрати. Підключити особисті зв’язки, і всіма правдами і неправдами трусити тих менеджерів магазину. І так абсолютно всюди.

Перше – колапс зі забезпеченням одягу. Взуття – така сама проблема. Зброя стрілецька ще більш-менш нормально, бо залишилась з часів СРСР, а ось із боєприпасами до цієї стрілецької зброї теж вже почали з’являтися проблеми. Потім починаються інші проблеми. Створили підрозділ, місце дислокації треба знайти. Його нема, потрібно з нуля робити. Забезпечити пальним треба? Людей розмістити треба? Треба. Людей вчити треба, людям техніку давати треба. Зокрема, яку-небудь важку техніку. Чи це артилерія, чи це ракетні системи. І так далі, залежно від роду військ, виникають ті чи інші потреби.

Звичайно, ми зараз опинилися в ситуації, як у 2014 році. Тільки тоді ми просто до війни не були готові, а зараз армія збільшилася в масштабах. Це ми навіть не говоримо про матеріальне забезпечення: зарплати тощо. Це ж на бюджет теж дуже велике навантаження. Тому, звичайно, чогось не вистачає. Я не кажу, що всюди, але щоб усі були забезпечені – такого ніколи не може бути. Зібрати військовослужбовця: це каска, окуляри, розгрузка, бронежилет, 2 комплекти форми, і так далі – це велика сума насправді. І це просто екіпірування, а потім у солдата треба вкладати в навчання тощо. Тому коли ми говоримо про те, що ми отримуємо і що нам потрібно, ну явно ми не отримаємо до осені все, щоб забезпечити всю потребу ЗСУ. Це я даю 100% – в силу різних причин, бюрократичних причин, логістичних, навчання. Наприклад, артилериста за день-два ти не підготуєш. І за місяць не навчиш з нуля. Ми будемо закривати певні прогалини за рахунок наших міжнародних партнерів. Скільки потрібно буде часу, щоб покрити все і забезпечити армію всім, – дуже важко сказати.

Якщо ми говоримо про низовий рівень, то коли ми отримаємо чотириколісну техніку, засоби пересування, якісь машини на кшталт "новатора", "варти", або вантажні машини побільше, що можуть по 20-30 людей перевозити. То я думаю, якщо ми отримаємо ці машини в повному забезпеченні, то на низовій ланці ці питання закриємо. Але вже тоді виникають завдання оперативно-стратегічного рівня. Це ракетні системи, артилерійські системи і т.д. Це власне те, що ми чекаємо від наших західних партнерів.

Ми щось відчутне отримаємо цього літа від партнерів?

– Ну наразі ми отримуємо по шість, вісім, десь – десять, а десь – три.

Ми отримаємо якусь маленьку підтримку у вигляді зброї, боєприпасів. Усі ми чекаємо на ленд-ліз із боку Сполучених Штатів. І лише через два-три місяці ми зможемо сказати, чи вдасться з його допомогою закрити ті всі потреби. Зараз ніхто цього не знає.

Яка ймовірність того, що Польща закриє небо над заходом України?

– Думаю, ніяка.

Були ж обіцянки.

– Були обіцянки літаки нам дати.

Поляки обіцяли?

– Ну а хто? Всі обіцяли нам у Європі. І що, де вони?

Як розвиватимуться події на фронті найближчим часом?

– Я думаю, що в планах Путіна вийти на адміністративні кордони Луганської та Донецької областей. Після Лисичанська хочуть захопити Краматорськ і Бахмут. Вийти на адміністративні кордони областей, і після цього, (це моя здогадка, я не хочу, щоб хтось думав, що це інформація від Збройних сил) вони намагатимуться давити з інших напрямків. І тут можемо говорити про питання Білорусі, яке ми обговорювали із самого початку, і питання півдня: це і Одеса, загроза захоплення якої не зменшилася, я впевнений, і Запоріжжя, і Миколаїв.