Клімкін: Сі поговорив із Зеленським. Чого він хоче насправді? Інтерв’ю

Глава Китаю Сі Цзіньпін провів телефонну розмову із президентом України Володимиром Зеленським. В офіційних повідомленнях бесіду назвали змістовною, повідомили про обмін думками щодо української "кризи" – саме так війну в Україні називають у Китаї. Але що стоїть за офіційними заявами? Яку мету переслідує Китай у цій війні? Для чого активно включився в цю тему і який зиск хоче отримати?

Насамперед за традиційно "розмитими" заявами Пекіна стоїть бажання мати ослаблену Росію і ослаблений Захід, а також отримати політичну "золоту акцію" – стати країною, без якої жоден серйозний конфлікт не може бути вирішений. Але роль посередника – не для Сі. Втім вислуховувати позицію Китаю не означає слідувати їй. Жодна країна апріорі не зможе нав’язати Україні свою позицію та свій порядок денний, якщо вони не є прийнятними. Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL висловив міністр закордонних справ України у 2014-2019 роках Павло Клімкін.

– Як ви розцінюєте сам факт телефонних переговорів Сі Цзіньпіна з Володимиром Зеленським? Чи можна назвати це великим позитивом, чи, навпаки, Сі телефонував, щоб пояснити, хто в цій ситуації є авторитетом, кого треба слухати?

– Я думаю, що мета абсолютно інша. Перед цією розмовою китайці зробили цілу китайську режисуру. Вони оприлюднили принципи – спочатку глобальної безпеки, потім, як вони називають, врегулювання ситуації навколо України. Згодом Сі поїхав у Москву, поговорив з європейськими лідерами, з бразильським президентом. А тепер він мав розмову із Зеленським.

Для нього це дуже вдало вибраний момент. Він хоче зафіксувати свою позицію щодо припинення вогню до активізації бойових дій. Він має намір показати, що тут без Китаю ніяк. Сі одночасно потролив американців, оскільки говорив з усіма, окрім Байдена. Звісно, це не означає, що китайці не хочуть говорити з американцями, звичайно, вони хочуть і будуть. Але китайці показали, що вони можуть діяти. Сі Цзіньпін отримав політичний карт-бланш на те, що його спеціальний посланець буде їздити, розмовляти і генерувати ідеї – як гуманітарні, так і інші.

Тому для китайців це можливість показати, що вони нейтральні – з китайського погляду. Що вони грають свою гру. І що без них будь-яку гру грати не можна.

– Під час розмови з президентом Зеленським Сі сказав цікаву фразу: "для вирішення ядерної проблеми всі зацікавлені сторони повинні зберігати спокій і стриманість". Чи вважаєте ви, що цю фразу можна трактувати як заклик не провокувати Путіна на застосування ядерної зброї, Україні просто припинити опір?

– Ні, це абсолютно різні речі. По-перше, Китай категорично проти ядерного розповсюдження. Це його позиція. Для Китаю це фундаментальна загроза. Якщо почнеться ядерне розповсюдження, то ядерна зброя буде в Кореї, Японії. Може, навіть і на Тайвані. Для чого це китайцям? Це для них зовсім не працює.

А щодо компромісів, то це інша логіка. Якщо китайці кажуть про нову стратегію, це означає, що потрібно балансувати тактичні і стратегічні елементи. Те, що відбувається зараз, і те, що хочемо отримати за роки вперед. І китайці думають про стратегію. Вони завжди про балансування. Вони неодноразово казали, що переможців у бідь-якій війні, не тільки нашій з Росією, не може бути.

Звісно, для нас це неможливо, ми мріємо про перемогу, проте це китайська філософія. І говорити з Китаєм не означає погоджуватися. Якщо ми погодимося на певні принципи, наприклад, територіальної цілісності, це добре. Але є питання, щодо яких у нас різні думки. Китайці завжди будуть про Китай. Так буде і надалі.

– Дуже важко через неконкретні, нечіткі дипломатичні формулювання китайської сторони зрозуміти, що насправді хоче Китай у цій "кризі", як вони називають війну в Україні. Як вони бачать закінчення цієї війни? Чи можете ви це сформулювати?

– Звісно. Китай хоче ослаблену Росію, ослаблений Захід, хоче ситуацію, коли без нього питання навколо України ані Захід, ані Росія розрулити не можуть. Китай не хоче бути посередником. Він хоче бути саме тим, без кого ухвалення будь-яких рішень неможливе. Тобто фактично мати "золоту акцію" для політичних переговорів.

Тобто мета Китаю дуже чітка. Зверніть увагу на класичну китайську дипломатію. Вона завжди дуже розмита. Це стиль китайців протягом вже кількох тисяч років.

– Чи можемо ми сподіватися, що Китай не тиснутиме на України й не матиме таких можливостей, щоб вона сіла за стіл переговорів з агресором і, наприклад, зафіксувала той стан, який є на сьогодні, з окупованими територіями?

– Звичайно, ні. Китайці знають, що весь цей час ми готуємось до контрнаступу. Вони прекрасно розуміють, що в цьому нам допомагає Захід. Вони усвідомлюють, що буде активізація військових дій. Але китайці забили собі цвях, зафіксували свою позицію. Зараз у них буде шанс говорити з усіма. Після отримання військових результатів, якими б вони не були в перспективі, китайці дуже сподіваються, що їхня роль збільшиться.

Китайці абсолютно не хочуть когось переконати в тому, що потрібна чи не потрібна активізація військових дій, – це не їхня логіка. Вони хочуть впливати на політичну, а не на військову ситуацію.