Кондратюк: перемоги без усунення Путіна не буде. Із союзниками думатимемо над демонтажем режиму

Генерал-лейтенант Валерій Кондратюк свого часу очолював департамент контррозвідки СБУ, ГУР та Службу зовнішньої розвідки. Коли в тренді було "миротворче" ставлення до Кремля, генерал написав статтю "Релакс не на часі", де не лише назвав Росію найбільшою загрозою нашій державі, але й відкрито написав про намір Путіна повернути Україну до сфери свого впливу.

У межах проєкту "Орестократія" ми обговорили "ядерні" можливості України в 1990-х, перше вторгнення рашистів в Україну в 2014-му, рекомендації західних партнерів у той час, а також не озвучені раніше плани Путіна щодо повернення Януковича.

– Колишній президент США Білл Клінтон зізнався: він шкодує, що примусив Україну відмовитись від ядерної зброї. Що ви почули в цих словах?

– Людину насамперед. Людину, яка розуміє, що "ядерний" тиск на Україну був великою стратегічною й історичною помилкою. Приблизно 1200-1300 стратегічних балістичних ракет з боєголовками були направлені до Сполучених Штатів Америки. Єдиним вигодонабувачем тієї угоди, безумовно, були США.

Відмова від ядерної зброї була історичною помилкою, як і Будапештський меморандум, – це помилка української дипломатії, яка на той час була не готова передбачити виклики, що стоятимуть перед існуванням української держави. Враховуючи історичний момент і тодішні проблеми Росії, ми могли б виміняти цю зброю на членство в НАТО.

Тоді було вікно історичних можливостей.

– Тобто можна було уникнути підписання меморандуму?

– Так, США має традицію надання реальних гарантій безпеки, я маю на увазі статус стратегічного партнерства, який США надають країнам поза НАТО, сьогодні це Ізраїль, Тайвань, Японія… Це було б краще, ніж те, що відбулося.

– Хіба були шанси залишити ядерну зброю?

– Тоді виникла неймовірно складна ситуація, Україна лише формувала державність, не було напрацьовано стратегічного, глобального аналізу щодо політики Росії і щодо реваншизму. Тоді ще не було Путіна, не було жодних ознак того, що може розпочатись реваншизм, але… В будь-якому разі треба було розглядати найгірший сценарій.

– Яка ймовірність того, що Путін залишиться при владі після війни?

– У такому разі ми отримуємо постійний ризик, це – відкладена війна. Повна перемога України звучить як "поразка путінського режиму, усунення його від влади". Тобто не може він залишатися при владі.

– Який тоді очікується сценарій? ЗСУ виходять на кордони 1991 року, що далі?

– Військової поразки Росії недостатньо для перемоги України. Путін зможе все пояснити російському народу "на свій лад". Безпека України має формуватися в ширшому форматі: має відбутися демонтаж цього диктаторського режиму. Спільно з нашими союзниками ми маємо сьогодні про це думати вже наперед.

– Яка подія, на вашу думку, призведе до розвалу режиму Путіна?

– Його посіпаки зголосилися разом з ним красти у країни, але точно ці люди не підписувалися на отримання санкцій, на відмову від всіх перспектив, тому вони дуже швидко перевзуваються, переписують своє майно на родичів, вони розуміють, що Путін є воєнним злочинцем, і майбутнього з ним не буде…

– Секретар Ради нацбезпеки України Олексій Данілов буквально днями заявив, що, на його думку, Росія розпадеться через 3-7 років. Погоджуєтеся з цим?

– Я наразі не готовий так відверто назвати конкретні дати. Для розпаду РФ не вистачає національних усвідомлень російських територій або їхніх лідерів. Весь час там існувала поліцейська держава, яка зачищала всіх знакових осіб, які могли б мати певний авторитет. Щоб ці лідери з’явилися знову, потрібен час.

– В України був шанс відстояти Крим?

– Я був свідком багатьох речей. У 2010 році я був звільнений зі Служби безпеки. Тих, хто тоді займався Чорноморським флотом, просто виганяли. У 2014 році ми повернулися в контррозвідку, і через тиждень починається захоплення Криму, якісь "козачки", якась "самооборона" Криму. А у силовиків ще синдром "Беркута", тобто очікування покарання за дії проти протестувальників. Коли "зелені чоловічки" оголосили про референдум, ми намагалися протидіяти, але нічого не допомагало. Як ми потім з’ясували, це були ніякі не протестувальники, а рота морської піхоти, яка прибула з Севастополя, з місця її постійної дислокації. Далі вже відбулося військове захоплення, пересування техніки, перекидання армії. Хто це все міг зупинити? Зрозуміло, вже не спецназ СБУ. Розумієте, часу було обмаль.

Від наших західних партнерів отримали сигнал, мовляв, не повторюйте помилки Грузії. "Помилка Грузії" – це коли Саакашвілі намагався організувати збройний супротив російським військам, і в результаті Путін дійшов до Тбілісі, і просто диво врятувало грузин. "Якщо ви спровокуєте росіян такими речами, то вони вам повернуть вашого Януковича", – казали нам тоді.

– У Путіна в 2014-му був сценарій вторгнення в Київ і збройного повернення Януковича до влади?

– Вірогідність такого сценарію була досить висока. Спроможності захиститися від нього у нас було мало. Тобто ми не мали тоді шансів протидіяти, це була б громадянська війна.

– Який сенс Путіну захоплювати Крим?

– Для Кремля – це не лише символ величі, досягнення успіху. Є й інша сторона: спливав термін перебування флоту, і Україна не збиралася, враховуючи наші євроінтеграційні наміри, продовжувати термін базування ЧФ. РФ довелося б цей флот виводити, і Путін мав терміново вирішувати це питання.

– Коли ви вперше помітили приготування Росії до нападу на Україну?

– Перші ознаки були після 2004 року, коли переміг Майдан. Після того було дано наказ підготувати військові плани до вторгнення в Україну, але це був запасний сценарій. Головний передбачав політичний реванш, який саме і вдався завдяки підживленню тих внутрішніх протиріч в нашому суспільстві, а потім – повернення Януковича до влади. Тоді Путіну вже не треба було окупувати Україну, тому що він мав свого президента, який робив все необхідне для Кремля. Ви знаєте, що напередодні Майдану-2013 великі делегації військової промисловості Росії їздили в Україну, дивилися підприємства, йшлося про приватизацію цих великих підприємств, які би входили в оборонно-промисловий комплекс Росії. Тобто це все було у планах, просто Революція Гідності тоді не дала цим планам реалізуватися і зупинила поглинання України Росією.

– Фактично було два плани: один – колонізації, другий – мілітарний?

– Робота велася системно, знищувалися оборонні потужності України, також корумпувалися еліти, в цю корупцію втягувався військовий і силовий блок. Також була пряма підготовка до окупації України.

– Який сценарій нашої перемоги ви бачите?

– Російські спроби зимового наступу повністю провалилися. Навіть заміна Суровікіна і переведення країни на військовий стан не дали жодних результатів. Я бачу, що у нас сьогодні дійсно накопичені певні резерви, які мають бути використані для якнайшвидшого звільнення українських територій.

Маючи далекобійну зброю, перерізавши їхній сухопутний коридор, знищивши Кримський міст, ми посадимо їх на логістичну дієту, і вони самі викинуть білий прапор, нам навіть не потрібно буде втрачати наших солдат.

Під постійним ударом будуть російські військові об’єкти, їхні склади, їхні можливості на території Криму. Ми сьогодні маємо такі можливості, це не лише українські розробки, ракети "Нептун", це також наземні ракети, які вже удосконалюються і вже мають бути запущені в серійне виробництво.

– Ви вважаєте, що до початку українського контрнаступу у нас буде достатньо стратегічної зброї?

– У нас багато викликів, але я точно знаю: сьогодні світ усвідомлює, що Путін – це новий Гітлер, він має бути покараний. Перемога України – це перемога всього світу.