Відео дня
Коваленко: снарядний голод у армії РФ в Україні переростає у снарядну кризу
Сухопутні війська ЗСУ офіційно повідомили про те, що вперше за період повномасштабної війни з Росією у IV кварталі 2023 року кількість пострілів української артилерії перевищила кількість пострілів артилерії окупаційних військ. Таке зниження БК у армії країни-агресора є наслідком не лише скорочення запасів на складах і в центрах зберігання, а й інших чинників. Уже чітко видно, що завдяки власному виробництву російський ВПК не зможе задовольнити потреби своєї армії, а затяжна війна – не в інтересах РФ.
Давайте про це докладно.
Що "вдарило" по армії РФ
Така ситуація – цілком очікуваний результат, якщо уважно розглядати поступальне зниження вогневого потенціалу російської армії, на що впливало виснаження складів з боєприпасами.
Так, якщо на початку вторгнення в Україну, у лютому та березні 2022 року, російська артилерія могла собі дозволити 60, 70 і навіть 80 тисяч пострілів на добу, то вже в липні-серпні минулого року цей показник коливався від 40 тис. до 50 тис. пострілів. Наступ на Бахмут здійснювався за обмеженого показника 20-25 тисяч пострілів на добу по всій зоні бойових дій, причому понад 50% цього вогневого потенціалу концентрувалося саме в районі міста-фортеці.
Це, до речі, лише підтверджувало, що Євген Пригожин, говорячи про те, що в нього немає снарядів, брехав – оскільки ПВК "Вагнер" мала найкращу ситуацію з пропорційним забезпеченням артилерії боєкомплектом.
У січні 2023-го в одному зі своїх оглядових матеріалів я зазначав, що цілком можливо через 2 місяці, до травня-червня, російський вогневий потенціал може скоротитися до 10 тисяч пострілів на добу. Скоротився він до 10 тисяч пострілів на добу не у травні, а трохи пізніше – на рубежі червня-липня, а станом на початок жовтня вперше опустився нижче за 10 тис. пострілів.
Ця ситуація змушує Росію ще з часів штурму Бахмута дуже жорстко розподіляти свій вогневий потенціал, обмежуючи більшу частину фронту. І коли хтось заявляє, що немає жодного снарядного голоду – "у нас під Авдіївкою пекло", то нічого дивного. Під Авдіївкою пекло, а протяжністю сотень кілометрів фронту поодинокі або пакетні обстріли. Коли пекло сотнями кілометрів фронту і коли в окремо взятій локації – суттєва різниця, чи не так?
Але таке зниження є наслідком як скорочення запасів на складах і в центрах зберігання, а й інших чинників. Однак насамперед про самі снаряди.
Снаряди
Російський ВПК має можливість робити від 1,5 до 1,7 млн пострілів на рік. Цей потенціал дозволяє їм забезпечити війська в середньому на 4,5 тисяч пострілів на добу. Тобто за рахунок власного виробництва російський ВПК не зможе задовольнити потреби російської армії. При цьому з 2022 року по 2023 рік критично наростити виробництво в Росії не змогли, що підтверджує факт відсутності технічних та технологічних можливостей.
Звичайно, можна організувати три зміни на підприємстві, а також оголосити додатковий набір працівників, але коли виробнича лінія не може технічно видавати більше встановленої кількості продукції або коли є обмеження щодо технологічної компоненти (наприклад, по пороху), то три зміни – це не більше ніж ширма для приховування проблеми.
Саме з цієї причини росіяни намагаються знайти додаткові джерела отримання боєприпасів, зокрема Іран та Північну Корею. Але, як відомо, Іран вже давно передає Росії снаряди 152-мм та 122-мм для ствольної артилерії (були вперше верифіковані у червні 2023 року) та 122-мм реактивні снаряди для РСЗВ БМ-21 "Град".
Проте це не змогло критично вплинути на ситуацію в зоні бойових дій, і кількість пострілів у окупантів продовжила знижуватися.
Аналогічно і Північна Корея не зможе критично змінити ситуацію у зоні БД своїми поставками БК Росії. Лише ситуативно, недовго і на окремо взятих ділянках фронту.
На цьому тлі варто зазначити той факт, що країни Заходу, які підтримують Україну, нарощують виробництво боєприпасів.
У США, де до початку повномасштабного вторгнення в Україну не виробляли й 10 тисяч пострілів на місяць, зараз виробляється понад 26 тисяч пострілів і планується нарощувати цей показник до 80 тисяч!
У Німеччині компанія Rheinmetall підвищила виробництво до понад 450 тисяч снарядів на рік і планує збільшити цей показник до 700 тисяч.
Тож у разі затягування війни російська армія опиниться в ситуації, коли не зможе здійснювати більше кількості пострілів на добу, ніж їй може дозволити її виробничий потенціал, а з урахуванням логістики – і того менше.
Це один із прикладів того, що затяжна війна не на користь насамперед самої Росії. Але не лише снаряди впливають на кількість пострілів РОВ.
Кількість артилерії
У Росії виникає серйозний дефіцит артилерії. Кількість ствольної та реактивної артилерії, яка щомісяця знищується, перевищує можливості російського ВПК компенсувати ці втрати в повному обсязі. Починаючи з травня 2023 року показник втрат і показник компенсації не можна порівняти – в негативний бік.
Таким чином у РФ стає дедалі менше вільних артилерійських одиниць, якими вона може оперувати у зоні бойових дій. Крім того, погіршується їхня якість, оскільки компенсація здійснюється не завдяки виробництву нової артилерії, а за рахунок тотального зняття зі зберігання, консервації старої радянської артилерії – переважно типу, що буксирується.
Зі свого боку зменшення кількості артилерії знижує можливості РОВ по вогневому впливу, а застосування старих зразків знижує її ефективність за характеристиками дальності і точності.
Стволи
Коли говорять про снарядний голод та проблеми з артилерією, то дуже рідко згадують про проблематику стволів. Адже вона не менш важлива, оскільки за відсутності масового, серійного виробництва стволів для артилерії в Росії (але наявності їх повного зносу на 50% і більше) єдиним виходом стає або скорочення пострілів до безпечного показника, або тотальний "канібалізм" стволів.
І зараз ми можемо бачити вплив зокрема і цього фактора на показник пострілів російської артилерії на добу, що знижується.
Зрозуміло, Росія може спробувати отримати від Ірану та КНДР, крім снарядів, ще й енну кількість артилерії, але так само, як і зі снарядами – це не вирішить проблему, а стане не більш ніж мертвому кадило.
Що маємо в результаті
У російських військ проявляється не стільки снарядний голод, скільки снарядна криза. Це значною мірою впливає на можливості російської окупаційної армії проводити широкомасштабні наступальні та оборонні дії. Зі свого боку у Сил оборони України показник пострілів, що був незмінним протягом півтора року, поступово збільшується.
Зрозуміло, що нинішні показники можуть бути ситуативними, і найближчими днями ми зможемо навіть спостерігати пікові стрибки у відстрілі з російської сторони. Але це вже буде не системний відстріл середньостатистичного БК, а конвульсії.
Не виключено, що стандартний відстріл для РОВ до кінця 2023 року стане на рівні 5-7 тисяч пострілів на добу, тоді як СОУ матимуть стабільний показник у 7-9 тисяч. А це вже не є паритетом. Для російської армії це фатальні цифри.
Матеріал опубліковано в межах спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".