Коваленко: ворог нарощує терор дронами-камікадзе – чим можна альтернативно посилити нашу ППО

Дрони-камікадзе Shahed-131/136 витісняють ракетну компоненту та стають основним засобом терору в російських окупаційних військ. Україна має на озброєнні ефективні засоби знищення та застосовує ефективні методи протидії, але цього вже недостатньо. Тому необхідно порушувати питання щодо посилення нашої ППО альтернативними засобами перехоплення.

Якими? З'ясуймо це.

Нічна атака

Вночі проти неділі, 19 листопада, у повітряний простір України вторглися кілька груп Shahed-131/136. Перша група дронів-камікадзе увійшла до ПП України приблизно о 20:50 і з північного напрямку взяла курс на Полтаву, а група, що увійшла через Чернігівську область, прямувала на Захід. Інші групи "шахедів" розтягнулися від Сумщини до Черкащини тощо.

Декілька годин тривало полювання на Shahed-131/136, які міняли маршрут польоту, обходили небезпечні ділянки з наявністю засобів ППО, дотримувалися шляхів над важкопрохідною місцевістю (де складно проїжджати мобільним групам перехоплення).

Такі результати змушують замислитися не стільки про неефективність традиційних методів перехоплення – аж ніяк, скільки про їхню кількісну недостатність у нинішніх умовах.

Традиційні засоби перехоплення

Сьогодні для перехоплення Shahed-131/136 застосовуються два типи засобів – це ППО та мобільні групи. Ешелонована ППО, що стоїть на озброєнні України, дає змогу ефективно перехоплювати ці малогабаритні та повільні цілі, використовуючи як гарматну, так і ракетну компоненти.

Найвідомішим гарматним засобом перехоплення Shahed-131/136 є ЗСУ Gepard, але так само використовуються й наявні радянські екземпляри ЗСУ-23-4 "Шилка", а також 2К22 ЗРГК "Тунгуска" та інші. Серед зенітно-ракетних засобів перехоплення застосовуються ЗРК Crotalе, Alvis Stormer, Стріла-10, "Оса" та кілька інших засобів ураження.

Але всі вони мають один недолік – певний, обмежений радіус охоплення повітряного простору і неможливість його повного контролю.

Маршрут польоту Shahed-131/136 може бути прокладений так, що дрон-камікадзе пролетить область і навіть кілька, при цьому не зайшовши до зони ураження жодного із засобів ППО.

Посиленням немобільних засобів ППО стали мобільні групи перехоплення, які можуть влаштовувати справжнє полювання на дрони-камікадзе, і вони показали себе надзвичайно ефективно. Але росіяни з якогось часу стали прокладати маршрути польоту "шахедів" над важкопрохідною місцевістю – над лісами, болотами, руслами річок. І мобільним групам все складніше наздогнати і перехоплювати дрони-камікадзе.

Крім згаданих традиційних засобів перехоплення є ще винищувачі МіГ-29, які відправляють на перехоплення дронів і дозвукових крилатих ракет, але це явище рідкісне і не завжди дає стовідсотковий результат. До того ж нерідко знищення Shahed-131/136 може становити загрозу для самого надзвукового винищувача і його пілота.

Нетрадиційні засоби перехоплення

До нетрадиційних засобів перехоплення я зараховую ту техніку, якої Україна не має на озброєнні, але яка б могла з'явитися не просто в найближчій перспективі, а навіть і раніше – якби приймалися відповідні рішення. При цьому такі зразки досить мобільні для перехоплення в повітрі цілей, які намагаються уникнути зустрічі з "мисливцями".

А від кого неможливо втекти у повітряному просторі? Звісно ж, від авіації, літаків та гелікоптерів. Але не будь-який з них раціонально застосовувати по дронах-камікадзе.

Зокрема, я неодноразово звертав увагу на те, що для перехоплення Shahed-131/136 був би дуже ефективним EMB 314 Super Tucano/A-29.

Навчально-бойовий легкий штурмовик EMB 314 Super Tucano/A-29 був прийнятий на озброєння у 2003 році. Його крейсерська швидкість 530 км/год – а максимальна 590 км/год – дають змогу як перехоплювати, так і наздоганяти рої дронів.

Практична стеля польоту Super Tucano – 10 600 метрів, дальність польоту – 1330 км, бойове навантаження – майже 1600 кг.

Цей літак має у стандартній комплектації кулеметну спарку 12,7-мм FN Herstal M3 з боєкомплектом по 200 набоїв. П'ять точок підвіски дозволяє розміщувати різноманітну номенклатуру озброєнь від всіляких ракет, наприклад AGM-65 Maverick, до найширшої номенклатури бомб, Mk 81, Mk 82, M-117 тощо.

Але у випадку з Shahed-131/136 найцікавішим є розміщення ракет класу "повітря – повітря" AIM-9 Sidewinder, MAA-1 Piranha або Python ¾, а також додаткове розміщення 20-мм автоматичної гармати.

Варіацій комплектації EMB 314 Super Tucano/A-29 може бути безліч, і залежно від них змінюється і ціна літака: від $9 млн до $18 млн. Сам літак показав себе з якнайкраще в експлуатації, у бойових умовах також, і за наявності певного функціоналу він ефективний. Добре підходить як засіб перехоплення Shahed-131/136.

Щодо іншої альтернативи – вертольотів, то тут також слід бути реалістами і розуміти, що для функцій перехоплювача не потрібні важкі ударні вертольоти, ймовірність отримання яких зараз невелика. Придатні легкі й наявні в достатній кількості у наших партнерів. Наприклад, AH-1W Super Cobra/AH-1Z Viper.

Ці вертольоти розвивають крейсерську швидкість 280 км/год, максимальну – 350 км/год. Вони озброєні як гарматними засобами, 20-мм автоматичною гарматою, так і ракетним озброєнням, зокрема ракетами класу "повітря – повітря" AIM-9 Sidewinder.

Дуже цікавий факт застосування цими вертольотами 127-мм ракет Zuni, які з певного часу є керованим засобом ураження.

Розміщуючи такі вертольоти в областях, через які потенційно здійснюються прольоти дронів-камікадзе, можна було б створити буфер перехоплення – із ширшим охопленням та більшими можливостями, ніж стаціонарна ППО та навіть наземні мобільні групи.

Що найцікавіше, вертольоти Bell AH-1W SuperCobra армія США регулярно виставляє на торги як "надлишкове військове майно". Останні такі торги проходили в березні 2023 року. За їхніми результатами та згідно з дозволом Держдепу США Бахрейну було продано 24 ударні вертольоти Bell AH-1W SuperCobra. Сума операції становила $350 млн, або $14,5 млн за вертоліт.

Тим часом 24 машини цілком досить для формування груп перехоплення у Чернігівській та Сумській областях...

Ще раз зазначу: такі продажі регулярні, і ми ще маємо шанс не прогаяти нагоду.

Висновки

Про необхідність легкої авіаційної та вертолітної компоненти я говорю з 2018 року, коли більшість мріяла про F-16 та Apache, через те повністю втрачаючи зв'язок із реальністю. Хто б міг подумати, що якби ми тоді отримали змогу формувати групи легкої авіації, то мали б і засіб ефективної боротьби із зовсім несподіваним на той час засобом ураження.

Війна не закінчиться завтра. Війна не закінчиться у 2024 році. Потрібно дивитися на речі реально. Нальоти ворожих дронів-камікадзе тільки частішають, їх виробництво – нарощуватиметься, методи застосування – вдосконалюватимуться. Удосконалюватися потрібно і нам, не лише покладаючись на наявні засоби захисту, а й доповнюючи їх новими.

Я не кажу, що згадана вище номенклатура єдина у світі заслуговує на увагу, але це приклад. Приклад, що нам потрібно для того, щоб убезпечити наше небо та наших громадян від наростання загрози Shahed-131/136. І часу в нас для ухвалення відповідних рішень не багато, але він поки що є.

Матеріал опубліковано в рамках спільного проекту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".