Курносова: мобілізація дійшла до Москви, у РФ почався злам. Інтерв'ю

5 хвилин
103,1 т.
Курносова: мобілізація дійшла до Москви, у РФ почався злам. Інтерв'ю

Так звана часткова мобілізація, оголошена в Росії, перемістилася з околиць у столицю Москву. Росіяни почали усвідомлювати, що війна проти України, яку розв'язала їхня влада, – це реальність, яка рано чи пізно може прийти в їхній дім. У свідомості громадян країни-агресора намітився злам. Соцопитування вперше зафіксували переважання антивоєнних настроїв. І вони неминуче наростатимуть.

Відео дня

Глава кремля Володимир Путін історично програв у перший день вторгнення в Україну, але його оточення поки не готове організовувати палацовий переворот. У війні Путін обрав стару радянську тактику закидання противника тілами своїх солдатів, але він безнадійно загубився у часі. У сучасній війні такі методи не допоможуть. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловила російська опозиціонерка Ольга Курносова.

– Представник ГУР Андрій Юсов повідомив про те, що окремі представники кремлівської верхівки намагаються піти від Путіна. Якщо наявні такі процеси, із чим насамперед вони пов'язані?

– На мій погляд, поки це хотілки. Звичайно, варто було подивитися на присутніх осіб у Георгіївській залі, щоб зрозуміти, що далеко не всі відчувають ейфорію від того, що відбувається. Більшість була напружена і не сильно усміхалася. Але це не означає, що вже зараз вони намагаються знайти якийсь вихід.

Загалом про це свідчить одностайне голосування Держдуми та Ради федерації. Я нагадаю, що минулого разу принаймні один голос на Радфеді був проти – так проголосувала Людмила Нарусова. Можливо, вона не прийшла, але сьогодні (4 жовтня. – Ред.) Радфед була одноголосно за ратифікацію договорів між Росією та чотирма регіонами України.

Можливо, хтось про це думає, але поки що немає ознак того, що відбувається щось конкретне.

Так, Патрушев літав до Китаю зі спробою домовитися після фіаско Путіна в Самарканді, але ж ми не знаємо, про що вони говорили, про що домовилися чи не домовилися. Зрозуміло, що найбільше шокований бізнес, але він сьогодні взагалі не впливає на процеси, що відбуваються в Кремлі.

Звісно, в історичній перспективі Путін програв 24 лютого. Але як саме історія фіксуватиме цей програш і цю поразку, поки що зовсім не зрозуміло. Імовірність елітних змін на сьогодні вища, ніж ймовірність змін знизу, але й те, й інше поки що не надто близько.

Невідомо, коли відбудеться перехід кількості в якість, тому поки всі ці зміни накопичуються, і в певний момент все може дуже швидко змінитись. Але головне, за чим треба спостерігати, – це за зростанням антивоєнних настроїв усередині російського суспільства, а не всередині еліт.

Звісно, вони наростатимуть з огляду на те, що мобілізація йде повним ходом. Перші мобілізовані вже на фронті. Я думаю, що досить швидко і вони самі, і їхні родичі зрозуміють, куди вони потрапили і що насправді відбувається на війні. Тому що до 21 вересня більшості росіян здавалося, що війна – це те, що їх особисто не стосується. Це десь далеко.

Хтось співчував українській стороні, хтось навпаки, але все одно це було не те, що стосувалося його особисто. А зараз війна прийшла у дім багатьох. Потрібно, щоб це усвідомлення прийшло в голови людей.

– Чи вважаєте ви, що сьогодні Путіну доведеться воювати на два фронти – українському та внутрішньоросійському? Адже після оголошення мобілізації в РФ почалися протести. Поки що вони не надто численні, але зверніть увагу: протестують національні республіки, околиці "імперії". Можливо, для режиму запущено досить небезпечний процес і Путін буде змушений ділити свої силові ресурси?

– Поки що такої небезпеки немає, тому що протести не надто численні. Чому вони відбуваються на околицях? Тому що саме національні республіки найбільше постраждали від тієї частини, яка ще називалася відправкою добровольців. Там найбідніші регіони, тому саме звідти заманювали великими грошима і саме звідти пішло чимало добровольців щодо загальної чисельності населення. І саме там чималі втрати.

Тому коли почалася часткова мобілізація і знову спробували вигребти звідти всіх, хто залишився, почалися протести. Але поки що це не ідеологічна, не політична історія. Це історія про сім'ю, про село, де майже все чоловіче населення потрапило під так звану часткову мобілізацію.

Але я хочу звернути вашу увагу, що зараз ситуація змінюється. У мене є дані щодо Москви – дуже активно починають мобілізувати саме в столиці. Це те, чого не було ще кілька днів тому. Розуміння того, що національні республіки більше чіпати не можна, у Кремлі, мабуть, уже настало, і мобілізація починається у Москві.

Поки що я не бачу якихось небезпек для влади, що походять від національних республік. Тому що політична суб'єктність регіонів нині дуже низька. Там практично немає регіональних політичних лідерів, які б могли очолити цей рух. З регіональних політичних лідерів найвідоміший і найяскравіший – Рамзан Кадиров, але, як ми розуміємо, він зовсім з іншого боку.

Але це не означає, що це не може статися завтра чи за тиждень. Треба відслідковувати насамперед настрої, коли станеться злам.

А з огляду на соціологію, він або вже стався, або ось-ось станеться. Якщо місяць тому 48% було за продовження війни до переможного кінця, а 44% за початок переговорів, то зараз навпаки – 44% за продовження, а 48% за закінчення. І це свідчить про те, що тренд змінився.

Я думаю, що наростання антивоєнних настроїв відбуватиметься лавиноподібно, коли люди зрозуміють, що відбувається на фронті насправді, а не те, що розповідають по телевізору Соловйов, Симоньян та інші. До речі, я звернула б увагу на те, як змінюється риторика пропагандистів, як вони намагаються знайти винних тощо.

– Незалежно від того, які укази підписує Путін, українська армія робить свою справу – вона успішно звільняє окуповані території, зокрема й ті, які Путін назвав "російськими". Щоденні втрати російської армії становлять близько 500 осіб – це колосальні втрати. Якою буде відповідь Путіна на "зазіхання" на "його" території?

– Цього ми поки що не знаємо. Наразі вони намагаються закидати тілами мобілізованих, як це любив робити і Радянський Союз. Щоправда, зараз ХХI століття, йде зовсім інша війна, і це не приведе до бажаного результату. Як завжди, вони заблукали в часі.

Щодо колосальних втрат, то російський обиватель, який дивиться телевізор, поки не в курсі. Але та людина, яка читає, дивиться та аналізує, знає про це з самого першого дня. Коли до обивателя ця інформація дійде, я гадаю, ситуація почне змінюватися.

Щодо застосування тактичної ядерної зброї – не знаю, важко сказати. Але мені здається, що ця гра в божевільного, коли Путін намагається показати, що він псих і може зробити будь-що – все ж таки гра. Він не божевільний.

Чому він так поводиться? Бо інформація, яку він отримує, відрізняється від реальності. Зараз, мабуть, він уже краще розуміє, що відбувається насправді, а донедавна він розумів це погано.

Нам нещодавно розповіли про неофіційні контакти. Як ми знаємо, Патрушев спілкується не лише з Китаєм, а й із США за відповідною лінією. Я сподіваюся, що довели до всіх, що буде після того, як буде застосовано ядерну зброю. Маю надію, що всі розуміють, чим це скінчиться для Кремля. І саме тому я вважаю, що поки що ймовірність застосування ядерної зброї існує, але не дуже висока.