Курносова: у Кремлі хочуть розширити "географію" війни, це гра. Інтерв'ю

Глава МЗС Росії Сергій Лавров заявив про розширення "географії" війни в Україні. Окрім Донецької та Луганської областей, окупантам потрібні ще дві. Він давно перестав бути дипломатом і сьогодні озвучує наративи партії війни, граючи роль "злого слідчого".

Позиція країни-агресора змінювалася багато разів, світ не очікує від неї послідовності. А спроби Кремля шантажувати Захід новими атаками на Україну призведуть до протилежного результату – збільшення постачання новітніх озброєнь нашій країні. У ситуації "спецоперації", що триває занадто довго, ворогові залишається тільки доводити місцевому населенню, що воює він не з Україною, а з НАТО.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловила російська опозиціонерка Ольга Курносова.

– Лавров заявив про "розширення географії" війни в Україні, відтепер у Кремлі заявляють права на ще дві області України – Херсонську та Запорізьку. За великим рахунком, Кремль неодноразово змінював "географію" та цілі у війні проти України. Але ця заява є офіційною. Чому це стало можливим?

– Як на мене, Лавров давно перестав бути тим, ким він формально є – міністром закордонних справ. Він став речником партії війни й озвучує ті наративи, які нині потрібні Кремлю.

Ми бачимо гру в доброго та злого слідчого. Умовно кажучи, Лавров – "злий слідчий", а Пєсков – "добрий", і говорить щось більш притомне, ніж Лавров.

Але те, що робить Лавров, узагалі не є дипломатією. Навіщо він це робить у такому віці – окреме питання. Напевно, за це добре платять.

– Ми вже бачили реакцію західної громадськості на цю заяву, зокрема відповідь міністерки закордонних справ Німеччини. Чи може Кремль такими заявами досягти протилежного результату – ще посилити військову допомогу Заходу Україні?

– Мені здається, що військова допомога розвивається за власним графіком. Лавров каже, що Москва готова до переговорів, але такими заявами він демонструє рівно протилежну позицію.

До речі, нагадаю, що Путін почав говорити про те, що в Стамбулі майже домовилися, але Україна нібито відійшла від переговорної позиції. Я маю на увазі попередні переговори, на яких Росію представляв Мединський, а з боку України були Подоляк і Арахамія.

Це несерйозна заява. Ми всі чудово пам'ятаємо, як змінювалися коментарі того ж таки Мединського відразу після переговорів і наступного дня. Практично партія війни намагалася помножити його на нуль і сказати, що в нього жодних повноважень не було, хоча ми чудово розуміємо, що будь-які переговори спочатку узгоджуються з Кремлем і особисто з Володимиром Путіним.

Тому, на жаль, ніхто не чекає від Росії послідовної позиції. Саме тому я вважаю, що й кількість озброєнь, які постачатимуть в Україну, зросте.

– Ви не вважаєте, що всі дії Кремля, починаючи щонайменше з 24 лютого цього року, спрямовані на те, щоб розв'язати Третю світову війну? Адже зверніть увагу: там завжди кажуть про протистояння із Заходом, із НАТО, із США, але ніколи – про протистояння з Україною.

– Ні, я так не вважаю. На мою думку, вся ця жорстка риторика спрямована насамперед на внутрішнього російського споживача, щоб пояснити, чому "спецоперація", як вони це назвали, триває так довго й чому вона набагато більше нагадує повномасштабну війну, ніж те, що було обіцяно на самому початку.

Єдине, чим можна це пояснити для внутрішнього користування, це те, що вони воюють насправді не з Україною, а з усім цим страшним НАТО. Й тому все так складно для них. Адже ми пам'ятаємо – в концепції Кремля України взагалі не існує.

Хоч яким відірваним від реальності є Володимир Путін, але його оточення розуміє, що повномасштабну війну Росія програє. Тому я не думаю, що вони справді хочуть розв'язати Третю світову війну.

– У недавньому інтерв'ю Лукашенко зробив дивну заяву щодо авторства ідеї "слов'янської держави" – буцімто вона належить йому, а не Путіну. Ми розуміємо, наскільки важливим є для Путіна вважати себе великим істориком і "збирачем земель". Отже, Лукашенко зазіхає на його лаври?

– Він не лише зазіхає. Він каже, що не збирається вписуватися в путінський "русскій мір", що не готовий бути частиною цього "міра". Лукашенко каже: "Давайте якесь панслов'янське братство, яке, між іншим, я вигадав". І воно має бути досить широким, бо слов'ян багато – болгари, поляки, словаки… Кого там тільки немає. "І все це наші братні народи".

За великим рахунком, це така ж історія про "назад п'ятами", як те, що ми побачили в тому ж таки інтерв'ю France-Presse – що жодної ядерної зброї в Білорусі не розміщуватимуть. Тож укотре Лукашенко Путіна надурив.

Ну, це цілком у його манері. Він весь час так поводиться. Саме тому я завжди кажу, що як політик Лукашенко сильніший за Путіна.