Люди обмінюють речі на їжу: як виживають у захопленому Росією Бердянську
Тимчасово окупований країною-агресором Росією Бердянськ лише за місяць відкотився до часів СРСР. Місцеві мешканці залишилися без грошей, продукти подорожчали, а ворожі солдати збирають данину.
Про це йдеться у репортажі видання "Громадське". Люди уже готові жити абиде, лише не під окупацією росіян.
"Ми прожили в окупації місяць. Вирішили їхати, коли одного дня на вулиці зрозуміла, що повернулася у Радянський Союз. "Відкат" на 30 років в атмосфері! На радіо пісні тільки 1950-60-х років", – розповіла жінка, яка покинула рідне місто, залишивши там два будинки та родинний бізнес.
Родина виїжджала двома авто і лише аби їх заправити, довелося витрати 10 тисяч гривень. Бензин у місті наприкінці березня коштував 250 грн за літр.
У мережі ж деякі бердянці не розуміють, навіщо тікати з міста, якщо від війни не сховаєшся і прилітає всюди.
"Краще жити під теоретичними прильотами, аніж під стабільною окупацією", – відповідають їм люди, які не готові терпіти "владу" росіян.
У місті розуміють, що жодного курортного сезону уже не буде. Просто для того, аби потрапити в місто із Запоріжжя, треба заплатити від 3 до 5 тисяч гривень, а на таксі – усі 8-10 тисяч. Сама ж 200-кілометрова дорога може забрати три дні: на ній встановлено 20 ворожих блокпостів. На них не просто оглядають авто, документи та багажники, але й змушують повністю розвантажити авто, а чоловіків – роздягнутися, аби перевірити наявність татуювань.
"У нас же курортне місто, і більшість весь рік жила на зароблені за сезон гроші. А сезону не буде!" – визнає місцевий підприємець Віктор, який 8 років тому перебрався у Бердянськ із Києва та відкрив гостьовий будинок на 30 людей.
Він не виїхав із міста, оскільки має будинок на узбережжі моря і підозрює, що його відберуть, як тільки власник виїде.
"До квітня були якісь гроші, у мене завжди було багато запасів продуктів, зокрема й консервація. Але все закінчується, я прийняв трьох переселенців із Донецької області, доводиться з ними всім ділитися – живі ж люди! Якось крутимося, інколи якась поденна робота є, комусь дрова заготувати, завантажити-розвантажити, часом рибу ловимо в морі. Потихеньку продаємо все, що можемо. Продав дещо з речей, мобільний телефон та ноутбук майже за безцінь віддав. Скоро город дасть урожай, але треба хліб, цукор, соняшникову олію, спеції, не говорю вже про каву, чай чи цигарки. Чай п’ємо з вишневих і малинових гілочок. А от з цигарками – жах", – зізнається чоловік.
Тим часом ціни в Бердянську повністю вийшли з-під контролю, та дещо знизилися останнім часом лише тому, що у людей просто закінчуються гроші. Як пише видання, розчинна та зернова кава в середньому коштує 1200 гривень за кілограм.
Інші продукти теж не тішать вартістю. Ось як змінилися ціни у Бердянську: перша цифра – до початку вторгнення, друга – у березні, третя – станом на початок червня.
соняшникова олія – 60-140-90 грн;
цукор – 16-150-40 грн;
рис – 32-160-80 грн;
гречка – 38-200-100 грн;
цигарки – 30-150-60 грн;
десяток яєць – 20-100-40 грн.
М'ясо в місті продають за понад двісті гривень за кілограм, курятина здорожчала у двічі-тричі, а місцева риба – у три рази. Також, як розповів Віктор, подорожчали сірники, мило, засоби гігієни, свічки. Багато чого взагалі немає у магазинах.
"Люди стали міняти речі на продукти, продавати навіть кухонне начиння за безцінь, лише б якось вижити! Багато людей залишилися, місто не маленьке. Людям, гадаю, було куди їхати, але так швидко замкнулося кільце. Багато хто понадіявся, що це ненадовго, а більшість просто побоялася виїжджати та кидати все нажите", – пояснює Віктор.
Тим часом ворожі солдати віджали у місті хлібзавод, м’ясокомбінат, підприємство з виробництва тротуарної плитки і не тільки.
"Вони сидять в управлінні СБУ, відділенні поліції, міській раді, бердянській колонії, райадміністрації. В останній базуються працівники ФСБ. Місто роїться озброєними конвоїрами. Обладнання у фермерів у селах, увесь транспорт забрали, декому ще й не повернули. У них два варіанти: все забираємо або співпрацюєш з нами", – розповіла місцева підприємниця.
З підприємців, які пішли на співпрацю з окупантами, щомісяця збирають данину озброєні буряти. Гроші беруть лише готівкою.
Бюджетники та пенсіонери, які залишилися в місті, продовжують отримувати кошти з держбюджету, але зняти з картки готівку коштує 10-15% від суми, а поштарі "Укрпошти" пенсії уже не приносять.
Саме через брак коштів у людей, як зазначає видання, виникають черги по гуманітарку від окупантів.
У місті також досі немає газопостачання. Електромережі, як розповідає Віктор, також не витримують навантаження.
"Палива для пічок нема, ціни на дрова і вугілля захмарні: куб дров – 1200 гривень", – розповідає чоловік.
Проблеми є також із водопостачанням. Вода є лише технічна, оскільки бо окупанти не дають доставити хімічні реагенти на станцію для очищення води.
Також місто опинилося у повній інформаційній блокаді. Мобільний зв’язок працює нестабільно. Людей змушують купувати картки російського мобільного оператора, але вартість дзвінка з нього на українські номери – 10 грн за хвилину.
Телебачення ж немає ще з початку березня, а домашній інтернет зник близько двох тижнів тому.
Як повідомляв OBOZREVATEL, раніше стало відомо, що окупанти заборонили активістам та волонтерам допомагати мешканцям Бердянська. За "темниками" окупантів тільки вони мають монополію на "добрі вчинки", а самостійна волонтерська діяльність громадян на окупованій території "є неприпустимою".
Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі Obozrevatel. Не ведіться на фейки!