Мартинова: вдершись в Україну, Лукашенко втратить усе. Інтерв'ю

Самопроголошеного президента Білорусі Олександра Лукашенка категорично не влаштовує варіант вторгнення його армії в Україну з низки причин. Він розуміє, що у разі такого кроку може позбутися не лише силовиків, які вірно захищають його режим, а й самої влади.

Проте президент країни-агресора Росії Володимир Путін може "піти хитрим шляхом" і влаштувати провокації з боку українського кордону та спробувати реалізувати "лайт-сценарій Донбасу". Коли армію Путіна буде розгромлено в Україні, офіційному Києву не варто забувати, що з "упирем-Лукашенком" справу мати у жодному разі не можна.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловила білоруська блогерка, опозиціонерка Тетяна Мартинова.

– Засновник "Білого легіону" Сергій Бульба заявив про великі проблеми у білоруській армії. Так, за його словами, не вистачає офіцерів середньої ланки. Військові масово звільняються напередодні можливого вторгнення Білорусі в Україну. Чи можете ви підтвердити цю інформацію?

– Дуже дивно, що він робить такі заяви. На території Республіки Білорусь зараз працює ФСБ. Ці хлопці добре розуміють, що роблять. Витік інформації вкрай важкий і особливо до людей, які залишили нашу країну багато років тому.

Я не знаю, звідки у Сергія така інформація. Я маю інформацію від мирного населення, яке спілкується з цими військовими, але не дуже високо, не з людьми з великими погонами. Вони навіть бояться виходити на зв'язок із самими собою.

Я не можу сказати, що там якісь ахові ситуації. Всі досить впевнені в тому, що Лукашенко не піде нікуди воювати, що він все ж таки піклується про суверенітет і хоч якусь незалежність, хоч мізерну. І задля того, щоб зберегти цю хоча б мізерну незалежність, він не піде на пряме зіткнення з Україною. Його силовий блок тримається на безкарності та фінансуванні. Ніхто звідти не піде вмирати.

Інше питання, як ці події розвиватимуться. Є кілька сценаріїв, але це взагалі не залежить від ситуації у збройних силах. Лукашенко знає, що народ не на його боці. Він розуміє, що ті, хто ганяє мирних протестувальників, не підуть помирати в Україні. Він знає, що щойно вони підуть воювати в Україну, йому одразу капець, бо їх переб'ють, і всередині країни його захищати вже не буде кому. Тут не потрібна жодна інсайдерська інформація. Усе на поверхні.

Тепер питання в іншому – що Вову Путіна така постановка питання категорично не влаштовує. Тому, думаю, що Кремль, як завжди, піде найхитрішим шляхом – знайде якийсь привід. Він може бути абсолютно будь-яким. Від нібито провокацій з українського кордону, до якоїсь "ДРГ" із БЧБ-прапором чи з українським прапором, що "захоплює" райвиконком Бреста чи Гомеля.

І відразу вводяться війська ОДКБ і ми маємо лайт-сценарій Донбасу – нібито чергова "громадянська війна", нібито вони там дуже потрібні. До речі, подібний сценарій можливий і в Казахстані просто тому, що це потрібно Росії.

А який стан білоруської армії, що там думають командири, що там думають генерали… Це взагалі нікому не цікаво, бо це не впливає на ситуацію. Якщо хтось подумав, а ще краще, якщо погано подумав голосно, його відразу замінять іншим.

– Наприкінці місяця, 30 червня – 1 липня, відбудеться Форум регіонів, на якому Путін зустрінеться із Лукашенком. Чим може закінчитись ця зустріч?

– Вони зустрінуться, домовляться. Як завжди, спробують одне одного обдурити. А за тиждень щось трапиться, але не факт, що з глобальними наслідками.

Сьогодні ми маємо дуже затяжний, дуже підлий та дуже людиноненависницький конфлікт у нашому регіоні. Ми бачимо реінкарнацію Другої світової війни, але при цьому ще хтось відмовляється розуміти, що це вже Третя світова. Люди не вміють проводити паралелі з Мюнхенською змовою, з пактом Молотова – Ріббентропа, із заявами німецької та радянської сторони 21 червня 1941 року. Зараз те саме, тільки навпаки: на німецькій стороні – Росія, а замість Радянського Союзу опинилася Україна.

– Сьогодні на обрії вже маячить розгром путінської армії. Військова допомога союзників Україні йде, і дуже суттєва. Якщо розгром справді матиме місце, в який бік повернеться цей флюгер, Лукашенко?

– Він нікуди не повернеться. Він залишиться в тому ж положенні, в якому і був. "Я ніби за мир, але моя територія для нападу Росії".

Ця хитра тварина з колосальною політичною чуйкою завжди намагатиметься знайти якусь лазівку, щоб залишитися при владі. Гроші для нього на другому місці, передусім влада – повна і безмежна.

Стоятиме питання не в Лукашенку. Стоятиме питання в тому, наскільки Україна та офіційний Київ розумітиме, що те, що відбуватиметься в цей момент на території Білорусі – а варіантів може бути маса – є перехідним періодом, проміжною стадією, і що всі дії, які там здійснюватимуться, все одно будуть проти України.

Хоч би що казав сьогодні офіційний Київ, я дуже сподіваюся, що там розуміють, що з упирем-Лукашенком справу мати не можна. Думаю, вони вже зрозуміли, чого варті його слова, рукостискання та все решта.