Відео дня
Масований наліт "камікадзе" на Одесу: чи можна захистити місто від російського терору і що терміново для цього потрібно
У ніч на 21 березня російські окупанти завдали одного з наймасовіших нальотів дронів-камікадзе Shahed-136 на Одесу. Напередодні під не менш серйозний наліт потрапив Кропивницький. Російські окупаційні війська змінюють тактику завдання ударів: вона стає все більш невибірковою, але від того не менш небезпечною.
Одеса завжди мала проблему з протидією ударам ракетами та нальотам дронів-камікадзе. І справа навіть не в тому, що нам не вистачає систем ППО для створення надійної ешелонованої протиповітряної оборони (хоча їх, звичайно ж, недостатньо), а в тому, що Одеса і весь регіон значно специфічніші за решту України. І ця специфіка – море, яким місто пишається, яке годує Одесу, але також і створює проблеми через складну організацію ешелонованої ППО.
І цим регулярно користуються російські окупанти, вдосконалюючи свої методи терору. Удар же в ніч на 21 березня взагалі був унікальним за тактикою, яку цього разу використовували РОВ.
Нова тактика застосування "шахедів" та протидія
Дрони-камікадзе Shahed-136 мають змогу долати сотні кілометрів над Чорним морем без загрози збиття. Тільки після виходу на місто вони стають ціллю для ППО – а це лічені хвилини для реакції як стаціонарних, так і мобільних засобів.
Нерідко Shahed-136 йшли над морем на наднизьких висотах, що мінімізувало ймовірність їхньої фіксації, а вже біля берегової лінії Одеси вони набирали висоту, щоб подолати схили та збудовані біля узбережжя багатоповерхівки. І це також ускладнювало їх перехоплення, оскільки РОВ таким чином "прикривали" свої дрони багатоповерховими будинками, часом не оцінюючи перепади висот із відповідними наслідками.
В останні тижні російські окупанти почали застосовувати тактику накопичення, коли в морі, на безпечній від ураження засобами ППО відстані (приблизно за 30 кілометрів від берега) накопичувалися Shahed-136, після чого вони стрімко атакували одну-дві цілі, заходячи на неї під різними кутами. Це значно розосереджувало увагу ППО та не дозволяло мобільним вогневим групам ефективно реагувати на загрозу.
У ніч на 21 березня РОВ удосконалили цю тактику. Крім накопичення та групування у морі, вони проривалися до Одеси на висотах 2 000 – 2 500 метрів. Таким чином, "шахед" у момент заходу в зону дії берегової ППО знаходився на висотах, недоступних для більшої частини мобільних вогневих груп. Будучи озброєними переважно ДШК, M2 Browning та іншими варіаціями великокаліберного стрілецького озброєння, мобільні групи просто не можуть дістатись Shahed-136 на висоті 2-2,5 км.
Хто може? Зенітна установка – як самохідна, так і стаціонарна. Наприклад, уславлені Gepard – але їх не так багато, щоб закрити всю берегову лінію та забезпечити збиття на глибині проникнення.
Крім цього, також ефективні зенітні ракетні комплекси малого радіуса дії: наприклад, радянські С-125, ЗРК "Стріла-10", "ОСА" та західні варіанти – ЗРК Crotale, Alvis Stormer, L3Harris VAMPIRE та інші.
Потрібно ще і переглядати концепцію штатної комплектації мобільних вогневих груп, озброюючи їх більш серйозними засобами ураження: наприклад ЗУ-23-2, а також комплектом ПЗРК.
Крім усього іншого, важливі і засоби РЕБ, які б змушували Shahed-136 збиватися з курсу, неконтрольовано кружляти деякий час, поки над ними не буде відновлено контроль – що давало б можливість їх у цей момент збити.
Знову ж таки, недолік від Одеси в організації щита РЕБ у тому, що для придушення дрона противника необхідно використовувати "квадрат" на початковому етапі заходу ударного дрона на місто та область. Що заважає Одесі в цьому питанні? Так, все правильно – море.
З іншого боку, море ж і допомагає, а точніше – схили та збудовані вздовж них багатоповерхівки, які являють собою штучні висоти, на яких можна було б розміщувати РЕБ та формувати мережу для лову Shahed-136. Щоб коли вони заходили всередину забудови, то вийти вже не могли. Назвемо це так – квартали РЕБ.
На жаль, деякі особливо розумні персонажі транслюють, що у такому разі багатоповерхівки стануть ціллю для ударів як військові об'єкти. Це маячня та маніпуляція, оскільки засоби ППО – оборонні, а не наступальні. До речі, у Південній Кореї практично всі висотки у Сеулі мають майданчики для розміщення ЗСУ та ЗРК.
Але продовжимо про нову тактику ворога.
Shahed-136 заходять на висотах, здебільшого недоступних для мобільних вогневих груп. Але минулої ночі вони з таких висот просто пікірували донизу, до цілі, на швидкості 80-90 м/с.
З такої висоти і на такій швидкості взагалі не доводиться говорити про точність удару Shahed-136. Це як удар "кудись туди"… Тобто не ефективне застосування засобу ураження, а невибіркового типу терор. Терор заради терору. Вбивство заради вбивства. Залякування заради залякування.
На жаль, така тактика також знижує ймовірність перехоплення засобу ураження. Загалом пікіруючі засоби на таких швидкостях перехопити звичайним стрілецьким озброєнням практично неможливо, що знову-таки порушує питання про перехоплення дронів-камікадзе за допомогою зенітних ракетних комплексів – особливо на підльоті до берегової лінії.
Тобто тактика ударами Shahed-136 мала минулої ночі такий вигляд. Після фази групування в морі на висоті близько 2 тисяч метрів дрони-камікадзе по одному атакували з інтервалом в середньому дві хвилини – групою 6-8 шт. Потім група понад 10 дронів одночасно зайшла на ціль, а три знову з інтервалом в дві хвилини послідовно добивали. Потім, маневруючи зі зміною висоти до 500 метрів за 3-5 км від берега, різко піднімалися на 2 500 і вже за 1-1,5 км перед ціллю пікірували – розганяючись понад 300 км/год.
Час реакції при такому маневрі є гранично недостатнім і ефективність при нинішніх можливостях ППО знижується.
Порятунок потопельників – справа рук самих потопельників
З 2022 року Одеса перебувала під регулярними ракетними ударами – особливо таких засобів, як П-800 "Онікс". У 2023 році Південна Пальміра і взагалі опинилася в епіцентрі зернового терору. Тоді як ніколи звучали заклики щодо забезпечення міста засобами ешелонованої ППО. Але цього так і не було зроблено… Одеса не отримала такого надійного захисту, як того вимагали унікальні умови міста.
Зараз ми стикаємося з тим, що ворог регулярно змінює, удосконалює тактику нальотів Shahed-136, але на це реагуємо вкрай мляво. Багато в чому тому, що нам бракує засобів протидії. Запити керівництва країни нашим партнерам не завжди виконуються своєчасно, і постає питання щодо того, щоб не просто розраховувати на можливості вогневих розрахунків, а також думати про свою безпеку.
Зокрема, якщо ми говоримо про організацію кварталів РЕБ, то місцева влада цілком могла б активізувати місцеву бізнес-спільноту для закупівлі необхідних засобів. Але саме необхідних, дієвих, ефективних, а не тих, на яких відкати вищі, а коефіцієнт корисної дії як від китайської глушилки за 10 доларів.
Також постає питання можливості створення фондів на місцевому рівні для організації та забезпечення вогневих груп ширшим списком засобів перехоплення, які в тому числі представники тих чи інших діаспор можуть запитувати в інших країнах. Наприклад, ті ж ЗУ-23-2, яких у Греції без діла сотні стоїть, у тому числі на зберіганні. Мати навіть 10-20 ЗУшок, з прицільним тепловізійним комплексом та прожектором підсвічування, вже було б непогано для прикриття берегової лінії, не кажучи про п'ятдесят таких косарок.
Зрозуміло, одесити не зможуть закупити для потреб міста SAMP/T чи Patriot, але в межах дозволеного законодавством ми можемо не лише вплинути, а й організувати захист міста на новому рівні протидії загрозам.
Щодо самого законодавства, то, на мій погляд, у період повномасштабного вторгнення в країну та воєнного стану потрібно розширити можливості формування та комплектування місцевих, локальних підрозділів для протидії загрозам у межах територіальних громад.
Покладатися виключно на центральну владу ми не можемо хоча б з тієї причини, що, крім Одеси, Кропивницького, вони мають турботи про інші регіони та області, а тому якогось чіткого та збалансованого розподілу бути не може.
У зв'язку з цим розширення прав територіальних громад для формування власного захисту та локальна ініціатива у питаннях постачання та забезпечення підрозділів можуть бути вирішенням цієї проблеми.
В Одесі можна було б спершу стартувати зі створення кварталів РЕБ та закупівель зенітних самохідних установок на місцевому рівні. А далі…
А далі – самозабезпечення за рахунок національного ВПК. Вище я згадував, що L3Harris VAMPIRE дуже непогано працює по Shahed-136. А все тому, що це наземний комплекс боротьби з БПЛА, оснащений 70-мм ЗУР APKWS з технологією напівактивного лазерного самонаведення з розподіленою апертурою (DASALS), що дозволяє розміщувати лазерну головку самонаведення на передній кромці кожної передньої напрямної, синхронізуючи їх. Крім того, у ракети APKWS використовуються неконтактні підривачі, що дозволяють перехоплювати БПЛА з більшою ефективністю, а завдяки лазерному наведенню ракети, що активується під час запуску, не потрібно захоплення цілі перед пострілом.
Але є нюанс. І не один. По-перше, ми залежні від постачання цих ракет. По-друге, її вартість у межах 50 тисяч доларів. Іншими словами – дорого та мало.
Нам необхідні не менш ефективні засоби малого радіуса дії, які були б не тільки прості у виробництві, а й значно дешевші за ті засоби, якими нас тероризують. Україні необхідний свій ЗРК малого радіуса дії зі своєю ефективною та дешевою ЗУР. І це нас повертає до того, що коли з кожної праски по телемарафонах лунає, що Україні потрібні Patriot і SAMP/T (які дійсно потрібні) і Україна вироблятиме в найближчому майбутньому їхні аналоги, всі забувають про менш розпіарені назви.
Ну, от скажіть чесно, будь-якому перехожому на вулиці просто поставити питання, що йому знайоме на слух – назва ЗРК Patriot або L3Harris VAMPIRE, ну чи хоча б Crotale? Зацикленість на розпіарених брендах також є нашою проблемою, що обмежує суспільство в питаннях реакції на необхідні речі локального характеру.
А тому так, останні ночі у Кропивницькому та Одесі показали, що нам необхідно адаптуватися до нових викликів та нового терору – як на локальному, так і на державному рівнях. І при цьому не забувати, що ми зможемо допомогти собі тільки своїми руками. Знову ж таки, на всіх рівнях.
Матеріал опубліковано в межах спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".