Мельник: ми перейшли червону лінію з Leopard-2, тепер чекаємо на F-16. Інтерв’ю

Ухвалення рішення про постачання Україні танків Leopard-2 та Abrams свідчить про те, що перейдено наступну червону лінію, якої західні партнери дотримувалися щодо військової допомоги Україні. Нестандартна відповідь США стосовно танків Abrams для України фактично зруйнувала останній оплот, який вибудовувала для себе Німеччина, відмовляючись надавати українській армії Leopard-2.

Із винищувачами F-16 справа може піти набагато легше, адже в США подібні рішення про озброєння України зустрічають значно меншу протидію. Але залишається питання далекобійних озброєнь. Наразі союзники вважають "екстраординарною провокацією" надання Україні можливості завдавати ударів по території Росії. Проте коли і ця фортеця в західній свідомості впаде, на нас очікує черговий етапний момент війни. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив співдиректор програм зовнішньої політики, координатор міжнародних проєктів Центру Разумкова, військовий експерт Олексій Мельник.

– Радник глави Офісу президента Михайло Подоляк заявив, що факт постачання Україні танків вказує на перелом у питанні постачання зброї нашій країні. Він вважає, що розпочався етап насичення України зброєю задля перемоги. Чи поділяєте ви таку думку?

– Якщо ми говоримо про людину, яка обіймає доволі високу посаду, то в неї може бути бачення, що відрізняється від бачення того, хто спостерігає ситуацію з боку, не маючи доступу до інформації, яка є в пана Подоляка. Окрім того, очевидно, що він має право на свої власні оцінки ситуації.

Якщо говорити про мою оцінку, то я був би більш обережний у тому, яке визначення давати цьому перелому. На мій погляд, це дійсно етапне рішення, але це лише черговий етап. Тому що абсолютно зрозуміло: з того, як важко давалося рішення про постачання танків, якими складними були переговори, що вийшли в публічну площину, всі ці взаємні докори між лідерами держав, можна зробити висновок, наскільки складним був цей процес.

Велика ймовірність того, що на наступному етапі, коли справа дійде до ракет великого радіусу дії чи до авіаційної техніки, ми побачимо такий самий накал дискусій.

Але, на мій погляд, новина про постачання танків є позитивною. Не лише тому, що, за різними підрахунками, нам піде більше сотні танків, але й тому, що наші партнери продемонстрували здатність ухвалювати такі складні рішення.

– Прозвучала ще одна знакова заява, також не від першої особи, а від заступника радника Білого дому з нацбезпеки Джона Файнера. Він припустив, що США можуть відіграти ключову роль в ухваленні рішення про постачання Україні винищувачів F-16. Отже, на нас очікує така сама боротьба, або навіть більш запекла, як була за танки Leopard-2?

– З одного боку, тут немає новини, тому що лідерство США – це абсолютно очевидний факт. Навіть якщо ми говоримо про вирішення питання танків, то тут також США відігравали свою провідну роль, починаючи з того, як це ініціювалося, і закінчуючи нестандартним рішенням про виділення Abrams. Тобто США зруйнували останній оплот, який вибудовувала для себе Німеччина.

Якщо ми говоримо про постачання літаків, особливо F-16 американського виробництва, то тут питання навіть простіше, оскільки не треба буде надто довго погоджувати це з нашими партнерами. Політичні питання – так, але щодо технічних питань, рішення уряду США, внутрішньоамериканських дискусій з ухвалення цього рішення, думаю, все може бути значно простіше, якщо йдеться про F-16.

– Ми бачимо, що країна-агресор використовує далекобійну зброю, якої Україна поки що не має. Зокрема, крилаті ракети, якими 26 січня був атакований Київ, мають дальність близько тисячі кілометрів. Чи не є це головним аргументом, чому ми маємо отримати таке озброєння від наших союзників? Чому цей аргумент не спрацьовує?

– Насправді в вашому питанні частково є відповідь. Так, цей аргумент не спрацьовує – у росіян така зброя є, а в нас її немає, тому нам вона потрібна.

Досі працює аргумент – якщо Україні надати озброєння, яким вона завдаватиме ударів по території Росії, це може стати екстраординарною провокацією, яка спричинить чергову хвилю ескалації конфлікту. Цей аргумент теж не дуже сильний, але принаймні він дійсно працює проти ухвалення рішення про передачу Україні далекобійної зброї.

Але не погоджуся з вами щодо відсутності в Україні далекобійних озброєнь. Вони є, але одиничні. Якщо дивитися, на яку глибину завдавалися удари по території Росії, аеродрому "Енгельс", – а це навіть від кордону 600 кілометрів, – то зрозуміло, що ці засоби запускалися не від кордону, тобто вони ще більшої дальності. Є також повідомлення про розроблення українських безпілотників з дальністю дії близько тисячі кілометрів.

Тобто в Україні є такі одиничні зразки, але наразі Україна не може здійснити масовану атаку, яку неодноразово завдавала Росія по нашій країні як на початку конфлікту, так і останніми місяцями.

Щойно в України з’являться такі можливості, я думаю, це буде черговий етапний момент війни. Я більш ніж впевнений, що ефективність російської ППО буде незрівнянна з тим, що створить Україна.

Тепер ми перейшли наступну червону лінію в постачанні танків. Навряд чи Росія може чимось відповісти на цей крок, хоча слів було багато. Можливо, це також стимулюватиме наших партнерів до того, щоб не зупинятися.

– Британський таблоїд TheSun заявив про те, що російський фрегат "Адмірал Горшков" з ядерними гіперзвуковими ракетами на борту рухається у сторону США і незабаром опиниться в радіусі удару Сполучених Штатів. Якщо це дійсно так, чому Росія іде на такий крок і до чого це може призвести?

– Навіть якщо ця інформація відповідає дійсності, тут також немає нічого нового. Обидві ядерні держави час від часу намагаються демонструвати одна одній, що в них є ці засоби. Окрім того, вони самі для себе перевіряють, наскільки ці засоби є працездатними, а також визначають, якою буде реакція протилежної сторони.

Ці дії важко назвати рутинними, але це близькі до рутинних дії, які тривають, мабуть, з моменту, коли обидві ці держави здобули ядерну зброю.

Але я думаю, що принципово нічого не змінилося в контексті положень ядерних доктрин про те, що не може бути обмеженої ядерної війни між ядерними державами і будь-які практичні кроки в цьому ведуть до гарантованого знищення людства.

Тому це демонстрація ядерних спроможностей, найімовірніше, не Сполученим Штатам, а росіянам. Так би мовити, для підтримки морального духу всередині самої Росії.