Мельник: на нас чекає нова активна фаза війни, Кремль коригує цілі. Інтерв’ю

Незабаром у війні можлива нова активна фаза, до якої готуються обидві сторони – і українська армія, і російські окупанти. Ключовим фактором тут буде погодний. Усі чекають, коли поля підсохнуть настільки, щоб по них могла пройти важка техніка. В очікуванні контрнаступу ЗСУ Кремль намагається зберегти запас ракет, зокрема "Калібрів", тому масовані ракетні атаки найближчим часом навряд чи будуть.

На дипломатичному полі країна-терорист намагається посадити Україну за стіл переговорів, бо конче потребує паузи. Водночас вона може використати можливу участь української армії в демілітаризації Придністров’я, тому цей крок є вкрай небажаний і вкрай небезпечний. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив співдиректор програм зовнішньої політики, координатор міжнародних проєктів Центру Разумкова, військовий експерт Олексій Мельник.

– Головне управління розвідки оприлюднило аудіоперехоплення телефонної розмови окупанта. Той говорив, що "у березні всі попруть – і ми на них, і вони на нас", маючи на увазі контрнаступ ЗСУ та наступ окупаційної армії. За вашими оцінками, чи дійсно у березні можлива активізація бойових дій? Якщо дійсно "попруть", як це може виглядати?

– Я б не став приділяти багато уваги саме цьому перехопленню. Навіть якщо це офіцер у званні майора, навряд чи він володіє інформацією стосовно планів російського командування. Це можуть бути його особисті відчуття чи оцінки.

Що стосується загалом перспективи ескалації в плані наступу та контрнаступу, то абсолютно очевидним є те, що підготовка до цього іде як з українського, так і з російського боку. Ключовим фактором будуть погодні умови. Не факт, що чекатимуть, доки повністю підсохне ґрунт, щоб з’явилася можливість застосовувати важку техніку. Тому що кожна із сторін намагатиметься перехопити ініціативу, тобто випередити дії противника і нав’язати свою гру.

Згідно з більшістю прогнозів, це має статися у середині квітня. На той час, очевидно, вже встановиться суха погода, але якщо одна зі сторін почне наступ раніше, інша сторона також буде вносити корективи.

– Чи не вважаєте ви, що можливий зв'язок між заявою очільника російського МЗС Лаврова про те, що Росія нібито не відмовлялася від переговорів з Україною, і таким очікуваним загостренням на фронті? Адже ми пам’ятаєте, як ще до повномасштабного вторгнення ворог традиційно підвищував градус протистояння напередодні певних переговорів, зокрема мінських.

– Абсолютно логічна постановка питання, оскільки переговорні позиції зараз формуються на лінії фронту. Розрахунок Росії на те, що, наприклад, оперативне оточення суттєвого угруповання українських військ може спонукати Україну до того, щоб сісти за стіл переговорів на вигідних для Москви умовах.

Окрім того, в Росії є ще один фактор, який також спонукає їх до подібних заяв та ініціатив. Це те, що Росія зараз гостро потребує перерви для накопичення ресурсів, для розгортання виробництва озброєнь, яких не вистачає, для пошуку джерел, де можна закупити озброєння і боєприпаси. Тому бажання Росії досягти якогось перемир’я, припинення вогню – це очевидний факт.

Щодо заяви Лаврова і не тільки його, то головні адресати – це західні партнери, насамперед Вашингтон. У них принаймні дві мети. Перша – це уповільнити або ж перешкодити нарощуванню поставок військового обладнання, боєприпасів, озброєння українській стороні її партнерами. Друге – це програма максимум: переконати Вашингтон, що питання України має вирішуватися між двома великими гравцями, а Україну просто поставити перед фактом. Але, як ми бачимо з дій наших партнерів, це також малоперспективно.

– Оперативне командування "Південь" повідомило про те, що кількість російських кораблів-носіїв ракет у Чорному морі зменшилася з п’яти до трьох. Вони несуть до 16 "Калібрів". Які цілі можуть бути обрані окупантом? Чи припускаєте ви, що ці ракети у Чорному морі можуть також бути інструментом тиску, про який ви казали раніше?

– У цьому випадку, радше, йдеться про маневри, які виконуються носіями цих "Калібрів". Вони виходять з бухти у відкрите море. Але перебування кораблів у бухті не є ознакою того, що атака готується.

Дійсно, одна з цілей, яку вони мають, – постійно "кошмарити" Україну й тримати її в напрузі, зокрема й за допомогою "Калібрів". Це також літаки Міг-31 чи стратегічна авіація, яка час від часу піднімається в повітря, але не виконує пусків.

Що стосується моїх оцінок, чи будуть зараз атаки – не можна виключати, що вони можуть бути. Але наші військові кажуть, що атаки не повинні бути такого масштабу, як це спостерігалося в листопаді чи грудні минулого року. За кількістю задіяних ракет, безпілотників.

Один з обмежувальних факторів полягає в тому, що Росія накопичує певні запаси для того, щоб проводити ці атаки в момент, коли буде очікуваний наступ. А цілі залишаються традиційні: окрім військових об’єктів, це переважно об’єкти інфраструктури. Були заяви російської сторони про те, що вони збираються знищувати запаси паливно-мастильних матеріалів.

Це свідчить про їхню недостатню поінформованість про те, що Україна вжила певних заходів, щоб ці запаси не були такими вразливими, як це було влітку минулого року. Тобто нафтобази вже не повинні використовуватися для накопичення тисяч тонн паливно-мастильних матеріалів.

Окрім того, те, про що постійно говорять росіяни, і те, що вони намагалися робити раніше, – це атаки на об’єкти інфраструктури в Україні. Не лише енергетичні, але також транспортні – це мости, переправи тощо. Власне, це те, що може якимось чином вплинути на здатність Україну провести масштабний контрнаступ.

– Чи вважаєте є, що сьогодні для України є проблема Придністров’я? Якщо так, то чи може Україна силами власної армії вирішити її?

– Проблема Придністров’я є, але я був би дуже обережним у контексті сценарію того, як Україна може вирішувати цю проблему за допомогою військових інструментів. Оскільки ключовою загрозою, яка виходить з Придністров’я, є не стільки російський контингент, який там знаходиться, скільки загроза внутрішньої дестабілізації Молдови з застосуванням відпрацьованих гібридних інструментів.

Якщо Росія зможе створити там внутрішній насильницький конфлікт, неважливо, якого масштабу, то це буде фактором, який відволікатиме як українські сили, так і сили міжнародної спільноти для врегулювання цього потенційного конфлікту.

Озвучуються ініціативи про те, що Україна може на запит Молдови ввести свої сили в Придністров’я та деблокувати цей анклав. На мій погляд, це надзвичайно ризиковано, тому що те, що для Росії було б дуже вигідним, – це спровокувати Україну на такий крок.

Навіть якщо б дійсно Україна спільно з молдовськими силами оборони встановила військовий контроль над Придністров’ям, то ті військові склади, які розташовані на цій території, негайно стають цілями для атак російськими ракетами. Масштаб катастрофи, який може статися там, перебиває будь-які можливі вигоди від таких дій з боку української сторони.

За оцінками експертів, це може бути вибух, рівний 50 кілотоннам. Це небезпека руйнувань, які вийдуть за межі самого Придністров’я з величезною кількістю людських жертв. Росія легко піде на такий крок, якщо в неї буде хоча б один легітимний привід для цього.