Мельник: Путін може сказати "стоп" й зробити ще одне "ОРДЛО". Інтерв’ю

Напередодні річниці вторгнення російських окупаційних військ в Україну ворог може "кошмарити" нашу країну, зокрема завдавати масованих ракетних ударів та намагатися досягти успіху в Бахмуті. Втім, цілі Кремля в цій "спецоперації" залишаються розмитими. Ворог опинився в тупиковій ситуації і може просто сказати "стоп", заявивши, що "денацифікацію" України завершено.

Проте навіть звільнення всіх окупованих територій України не означатиме закінчення війни. Адже армія ворога може завдавати ударів по нашій країні зі своєї території, створюючи нове "ОРДЛО", але вже більше за масштабами, аніж попереднє. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив співдиректор програм зовнішньої політики, координатор міжнародних проєктів Центру Разумкова, військовий експерт Олексій Мельник.

– Секретар РНБО Олексій Данілов не виключив, що до роковин повномасштабного вторгнення Росії в Україну агресор може завдати нового масованого ракетного удару. На вашу думку, як ворог може "відзначити" цю дату?

– Мені здається, що те, про що говорить пан Данілов, це, власне, очевидні речі. Росія буде "кошмарити" Україну, оскільки в неї немає змоги продемонструвати російській публіці переконливі перемоги на лінії фронту. Російському населенню дуже добре "заходять" факти руйнування критичної та цивільної інфраструктури України: зруйнували дім, українці лишилися без світла, тепла тощо. Це те, що Путін може запропонувати.

Ще одне, про що говорив, зокрема, пан Данілов та інші – що Росія намагатиметься досягти прогресу в Бахмуті. Але, зважаючи на часові рамки, найімовірніше, навіть якщо українським командуванням буде ухвалено рішення про відхід, це не буде до 24 лютого.

– Чому окупант так відчайдушно намагається взяти саме Бахмут? Чи не логічніше було б для показової перемоги на полі бою обрати більш відомий в Росії український населений пункт?

– Потрібно згадати, що бої за Бахмут тривають щонайменше з липня. Пригожин інвестував у захоплення Бахмута фактично всі свої ресурси, зокрема застосував нетрадиційний підхід – використання ув’язнених. Очевидно, що на той момент, коли він сказав, образно кажучи, "Володимире Володимировичу, дай я", у нього була впевненість у тому, що це справа кількох тижнів чи місяців. А потім вже було запізно відступатися від цього, визнавати, що він неспроможний захопити Бахмут.

Останніми тижнями, як ми знаємо, доєдналися регулярні війська. Тому, найімовірніше, це ірраціональний підхід. Звісно, якщо в липні Бахмут мав суто тактичне значення для росіян, то тепер він уже набув більше символічного, політичного значення. Я пояснюю це, насамперед, такими причинами.

– Генерал США Марк Міллі вважає, що війна в Україні має завершитися переговорами, оскільки жодна зі сторін не зможе досягти своїх військових та політичних цілей. Зокрема, на його думку, поточного року Україні буде важко звільнити окуповані території. Це вимагатиме розвалу російської армії. Як ви оцінюєте ці прогнози?

– До певної міри можна погодитися з його висновками, оскільки є чітко задекларована позиція України стосовно образу перемоги, стосовно того, чим має завершитися війна. Це звільнення усіх окупованих територій у межах міжнародно визнаних кордонів.

З російського боку цілі війни залишаються розмитими. Російське керівництво може сказати: "Стоп, ми вже денацифікували, демілітаризували Україну". Взагалі, одна з проблем Росії – це розмиті політичні цілі так званої спецоперації. Ця проблема ускладнилася ще й рішеннями про анексію окупованих територій Запорізької і Херсонської областей.

Власне, це тупикова ситуація для Росії, для Путіна, з якої неможливо вийти й зберегти обличчя, принаймні в очах внутрішньої публіки. Навіть при тому, що начебто в них майже повний контроль над медіасферою в Росії. Така ймовірність близька до нуля.

Якщо ми з цим погоджуємося, далі потрібно аналізувати можливі варіанти, можливі сценарії. Навіть в ідеалі, якщо українські війська зможуть привести російську оборону до колапсу, чого також не можна виключати, все одно є чітке розуміння, що Україна не буде перетинати держаний кордон з Росією. Це означатиме, що російські війська відійдуть на тактичну глибину, стануть за кордоном і будуть звідти обстрілювати українську територію. Таке собі "ОРДЛО", але в більшому масштабі буде продовжуватися. Чи можна це назвати кінцем війни? Навряд.

Є також питання щодо Криму. Є різні думки щодо того, чи можна його відокремлювати від загальної картини, але, окрім суто військових аспектів звільнення Криму, є доволі серйозний політичний аспект. Передусім, там великий відсоток заміщеного населення – там, за окремими даними, близько мільйону "понаєхавших".

Багато хто з наших партнерів також звертає увагу на те, що Крим – це алмаз у короні Путіна. Тому звільнення Криму може бути червоною лінією, яка спровокує його на застосування тактичної ядерної зброї. Якраз цього наші партнери особливо побоюються.

– Останнє питання – щодо Білорусі. Лукашенко знов актуалізує тему загроз з боку цієї країни. Зокрема, він заявив, що його армія готова воювати разом з російською проти України, якщо "хоча б один солдат прийде на територію Білорусі вбивати людей". Водночас в інтерв’ю OBOZREVATEL білоруська журналістка та опозиціонерка Наталія Радіна заявила, що ворог може розміщувати ЗРК у Чорнобильській зоні відчуження аби завдавати ударів, насамперед по Києву. Як ви оцінюєте поточні загрози, зокрема із Чорнобильської зони?

– Що стосується заяв Лукашенка, то очевидно, що він, по-перше, лукавить, по-друге, намагається і далі пропетляти "поміж краплями". Зрозуміло, що на цьому етапі втягувати Білорусь у війну, коли перспективи стати на бік переможця практично нульові, абсолютно недоцільно.

Очевидно, що Лукашенко буде подавати певні сигнали Путіну, десь він може намагатися мобілізувати внутрішню публіку, мовляв, ми опинилися перед обличчям загрози і маємо залишити осторонь усі внутрішні проблеми, зокрема економічні, адже економіка Білорусі наразі не в найкращому стані.

Але ця його фраза про українського солдата, який прийде на територію Білорусі, – це чіткий сигнал Путіну. Адже наразі немає ж українського солдата. Але це образний вислів. Навіть з огляду на те, що з позиції міжнародного права Білорусь є агресором, Україна досі не застосовувала силових заходів проти цієї країни. Причиною цього є політичні обмеження.

Якщо удари з боку Білорусі будуть загрожувати Чорнобильській зоні, то я не виключаю, що на основі оцінки потенційних ризиків від цих ударів – і військових, і політичних – може бути ухвалене рішення про знищення цих пускових позицій.

Отже, наразі перспективи вступу Білорусі в конфлікт малоймовірні, але ситуація може змінюватися. Путін може піти на провокацію для того, щоб підштовхнути Лукашенка – у Росії є можливості і вміння для цього.