Відео дня
Мельник: ворог намагається заблокувати нашу ППО й готовий жертвувати своїми територіями. Інтерв’ю
Ракетні атаки на міста та села України окупаційної російської армії, що тривають, мають кілька цілей, одна з яких – блокування протиповітряної оборони. Перешкоджаючи контрнаступу ЗСУ, агресор робить ставку на авіацію, а отже, намагається заблокувати протиповітряні спроможності України. Адже через ці атаки українські засоби ППО не можуть бути перекинуті безпосередньо на лінію фронту, щоб підсилювати наших захисників.
Водночас країна-терорист Росія зіткнулася із певною нестачею ракетних ресурсів, через що вимушена застосовувати для атак по наземних цілях ракети, призначені для берегової охорони. Як показали події у прикордонних з Україною районах РФ, Кремль готовий жертвувати своїми територіями й людьми, аби втримати під контролем клаптики української землі. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив співдиректор програм зовнішньої політики, координатор міжнародних проєктів Центру Разумкова, військовий експерт Олексій Мельник.
– Голова комітету з оборони Великої Британії Тобіас Еллвуд заявив, що контрнаступ ЗСУ очікується найближчими днями. За його оцінками, наразі українська армія проводить операції з розвідки й формування, а головний фронт все ще перебуває в резервах. Він також закликав до обережності усіх, хто вважає, що Україна вступить у бій і все закінчиться дуже швидко. Як ви оцінюєте поточний етап війни? Чи погоджуєтеся з оцінками Еллвуда?
– Єдине, що я можу сказати, – це те, що я повністю погоджуюсь із цим. Навряд чи щось можна додати до цього. Прекрасний аналіз, прекрасна оцінка ситуації.
– Щодо того, що ворог вчиняє в ситуації, коли з дня на день очікує наш контрнаступ. 13 червня відбулись нові атаки російських окупаційних військ по нашій країні. Є прильоти в Кривому Розі, знов було атаковано столицю. Водночас, за інформацією Центру національного спротиву, Росія перекинула в Брянську область протикорабельний ракетний комплекс "Бал". Це свідчить про те, що в окупанта закінчуються специфічні ракети для атак наземних цілей?
– Якщо спробувати розкрити наміри ворога, чому продовжуються атаки по Києву та інших цивільних об’єктах на території України, то одна з причин чи одна з цілей, яку, можливо, мають росіяни, – це утримати засоби ППО, які зараз розгорнуті для прикриття міст, цивільних об’єктів, щоб не дати змоги Україні підсилити сучасними засобами ППО західного виробництва наступальні сили на лінії фронту.
Оскільки для нас є тривожні повідомлення про те, що Росія інтенсивно застосовує авіацію для атаки на українські підрозділи, що наступають. Також, можливо, це прикро, але не зовсім несподівано, що вони зуміли винести певні уроки з попереднього досвіду. Це також керовані авіабомби, які дозволяють завдавати ударів поза зоною ураження ППО.
Тут ворог робить ставку на авіацію. Для того, щоб авіація могла там ефективно працювати, потрібно зафіксувати, заблокувати можливості України з перекидання і підсилення фронтових районів засобами ППО. Це одна з цілей на додаток до тих, про які ми знаємо, – намагання тероризувати населення, вплинути на рішення політичного керівництва країни. Все це також залишається.
Що стосується перекидання батарей, які призначені для берегової оборони, – так, це дійсно свідчення того, що в Росії є хай не голод, але певна нестача ресурсів, які вони намагаються компенсувати цими береговими ракетами, які призначені для атак по морських цілях.
Це не перший випадок. Такі атаки вже були з території Криму. Ракети мають менший бойовий заряд, можливо, меншу точність, але в будь-якому разі вони смертоносні і дальність ураження, особливо модифікованих ракет, дозволяє Росії використовувати перевагу завдання ударів з безпечних для них районів.
Але тут можна зробити ще один висновок. Зараз Росія оголює інші напрями. Це ми бачимо на прикладі того, що знижується можливість захисту узбережжя Чорного моря і навіть віддалених районів. Це також може підтверджувати тезу про те, що практично з усієї Росії перекидаються частини, тобто російська оборона оголюється на східних та північних напрямах.
І останнє – це події в прикордонних районах Бєлгородської та Курської областей Росії, де не виправдалися сподівання багатьох експертів, що Росія буде захищати власну територію й перекине туди якісь сили з фронту. Тобто Росія готова жертвувати навіть своїми територіями, своїми населеними пунктами і людьми заради того, щоб завойовувати чи утримувати клаптики окупованої землі на території України.
– Путін заявив, що в липні має намір розмістити тактичну ядерну зброю в Білорусі. На вашу думку, чи може на ці процеси вплинути факт хвороби Лукашенка? Наприклад, якщо він відійде від влади. Як ви розцінюєте небезпеку розміщення ядерної зброї в Білорусі?
– На мій погляд, рішення про розміщення тактичної ядерної зброї на території Білорусі в комплексі з переобладнанням білоруських літаків, навчанням білоруських льотних та наземних екіпажів ракетних комплексів навряд чи має військовий сенс. Це складник ядерного шантажу.
Не має значення, скільки боєголовок буде перекинуто, тому що ядерна зброя, зокрема й тактична, має силу як елемент стримування. Наслідки цього можуть бути різні, й навряд чи вони будуть сприятливими для Росії. Тому що Росія тим самим порушує міжнародні режими нерозповсюдження ядерної зброї, адже це розміщення на території неядерної держави.
Але це питання до інших країн, які легітимно володіють ядерною зброєю і зацікавлені в дотриманні цих домовленостей. І тут, на жаль, перспективи не дуже райдужні з огляду на загальний стан ООН і її Ради безпеки, де ці країни є постійними членами.
Що стосується можливих сценаріїв епікризу Лукашенка, то є багато спекуляцій. Очевидно, що для цього є певні підстави. Є також відеосвідчення, з яких ми можемо однозначно робити висновки, що у нього із здоров’ям не все гаразд.
У будь-якому разі фізична смерть чи політична смерть – нездатність Лукашенка виконувати свої обов’язки – матиме суттєві наслідки, насамперед внутрішньополітичні, для Білорусі. Це також абсолютно природне явище для авторитарних режимів. Після цього виникає певний вакуум влади, внутрішня боротьба.
Але в цьому випадку, на відміну від історій, які неодноразово траплялися в різних країнах, у тому числі в Радянському Союзі, найбільш потужним буде все-таки російський фактор. Наскільки Росія зможе втручатися у ці внутрішньополітичні події на території самої Білорусі.
На перший погляд це виглядає так, що, оскільки Путін має там свою агентуру, фактичний контроль над силовими структурами Білорусі, це питання вирішене. Кремль там швиденько "наведе лад" і поставить намісника, який буде більш вигідний Кремлю.
Але я б не спішив із такими висновками. Як ми бачимо, останнім часом далеко не всі спецоперації є відносно успішними. Отже, є ймовірність того, що білоруський сценарій піде не на користь Кремлю.