"Другу армію у світі" сколихнули скандали: на чому викрили російських генералів, хто опинився за ґратами й до чого тут схема з ПВК

Останнім часом головне військове відомство країни-агресорки та безпосередньо окупаційні війська неабияк лихоманить – так, що у росіян волосся стає дибки. Влада намагається замовчати те, що відбувається, бо через великі втрати на війні проти України потрібен стабільний приплив людського ресурсу – ось тільки виходить це вкрай погано.

У 2026 році головною темою скандалів щодо армії РФ стало продовження масштабних "антикорупційних зачисток". Однак, фокус змістився з тилового забезпечення та будівництва на махінації з виплатами військовослужбовцям й діяльність приватних військових компаній. Але й юридичні претензії до МО РФ із боку бізнесу сягнули пікових значень.

Детальніше про ситуацію – у матеріалі OBOZ.UA.

На чому погоріли "погони"

Серед останніх найрезонансніших подій і скандалів – справа ПВК "Ястрєб" та арешт генерала Дембіцького.

3 липня під варту до московського СІЗО "Лефортово" був відправлений колишній командувач 44-м армійським корпусом Ленінградського військового округу генерал-майор Олександр Дембіцький. Його звинувачують у особливо великому шахрайстві, пов’язаному з діяльністю ПВК.

Ще у 2023 році представник Генерального штабу Збройних сил України повідомив, що так звана приватна військова компанія "Ястрєб" пов’язана з ФСБ. А створили її насамперед для того, щоб витіснити Євгена Пригожина з "Вагнером" з інформаційного простору.

Звичайно, зробити цього тоді не вдалося, але Пригожина менш ніж через пів року відправили на той світ. А ось заробляти на новій "структурі" й доручати виконувати брудні завдання – це так.

Що стосується безпосередньо генерала Дембіцького, то він, за версією російського слідства, був організатором масштабної злочинної схеми, від якої постраждали щонайменше 89 російських військовослужбовців.

Суть схеми була простою. Тих, хто бажав воювати проти України, переконували, що вони підписують угоди з Міноборони формально, а насправді служитимуть у ПВК "Ястрєб", що принесе їм набагато більше грошей і "звільнить від армійських проблем". Також обіцяли підвищені виплати та кращі умови.

Після отримання одноразових виплат у них під різними приводами (на екіпірування, дрони, оформлення документів) вимагали від 30 до 200 тисяч рублів (за курсом НБУ це від 15 до 100 тис. грн). В одному з епізодів у "визволителя" забрали вже 1,25 млн рублів (понад 600 тис. грн) за обіцянку не відправляти його на передову.

Номінальний засновник цієї ПВК Олексій Марущенко (який воював проти України і замішаний, зокрема, в "обнуленнях") пішов на угоду зі слідством і дав свідчення проти генерала. Зокрема, він "заносив" Дембіцькому за можливість... командувати штурмовими підрозділами для "визволення Курської області".

До речі, самого Марущенка у 2018 році внесли до бази "Миротворець", а на окупованій частині Донбасу він з’явився ще у 2014 році.

Окрім шахрайства, у справі фігурують звинувачення у викраденнях, тортурах та вбивствах солдатів.

Але, як то кажуть, не одному Дембицькому "пощастило". У 2026 році російські суди почали оголошувати вироки у справах високопоставлених чиновників МО РФ, заарештованих під час першої хвилі відставок команди Сергія Шойгу (міністр оборони з листопада 2012 року по травень 2024-го).

Ще один, хто "відзначився" – генерал-лейтенант Вадим Шамарін (ексначальник Головного управління зв’язку ЗС РФ та заступник начальника Генштабу). Його засуджено до 7 років колонії суворого режиму за отримання хабарів в особливо великому розмірі. Один із них потягнув на 36 млн рублів (майже 18 млн гривень).

Z-воєнкори та блогери після винесення вироку впали в істерику, вважаючи його надто м’яким і підозрюючи, що генерал відкупився.

Зокрема, Роман Альохін написав, що "розстріл, як у Китаї, просто економічно вигідніший, але якщо строки за корупцію становитимуть від 15 років і більше, а не як начальнику Головного управління зв’язку Міноборони Вадиму Шамаріну – 7 років за те, що ми бачили й бачимо на фронті, за ту кількість загиблих хлопців, які без зв’язку йшли в бій або яких не могли евакуювати без зв’язку, за Курську область, прорив у яку вдався легко, бо були проблеми зі зв’язком".

Цікаво, що сам Альохін (колишній радник губернатора Курської області) прославився як фігурант відео, на якому він домовляється про відкат у розмірі 50 млн рублів під час закупівлі медикаментів. А його "шеф" пізніше був заарештований за розкрадання 1 млрд рублів, виділених на будівництво фортифікаційних споруд на кордоні з Україною.

А ось генерал-майор Іван Попов (воєнний злочинець, колишній командувач 58-ї армії РФ, яка діяла на Запорізькому напрямку) отримав 5 років колонії загального режиму.

Його притягнули до відповідальності у справі про шахрайство в особливо великому розмірі та службове підроблення документів. Йдеться, зокрема, про розкрадання металоконструкцій, призначених для оборонних ліній ЗС РФ.

Зараз він відбуває покарання в підмосковній Коломні – у колонії, яка, за іронією долі, постачає маскувальні сітки на "СВО".

Ще один генерал, який найближчі 10 років проведе за ґратами – колишній заступник командувача Ленінградським військовим округом Валерій Мумінджанов.

Обіймаючи посаду керівника департаменту ресурсного забезпечення Міноборони та відповідаючи за матеріально-технічне забезпечення Збройних сил РФ, він "сприяв" укладенню контрактів із комерційними організаціями на постачання обмундирування для військ на суму понад 1,5 млрд рублів.

Ну, а за сприяння в укладенні контрактів він отримав хабар в особливо великому розмірі – на суму понад 20 млн рублів.

До речі, під час суду Мумінджанов цинічно заявив, що розцінював отримані мільйони як... "дружню матеріальну допомогу родині".

Грошей немає, але ви тримайтеся

Судові процеси над кількома генералами, як і вже винесені вироки – звичайно ж, лише верхівка айсберга. Найчастіше гучні процеси пов’язані з банальною "зачисткою" та перерозподілом потоків усередині системи.

Але зараз у Росії набирають обертів скандали й щодо невиплат за держконтрактами – а в цьому випадку постраждав уже бізнес. Своєю чергою, це розкручує маховик невдоволення та претензій, зокрема, на адресу путінського режиму.

Тільки за першу половину 2026 року комерційні структури та державні постачальники подали до МО РФ близько 600 судових позовів. Сума фінансових претензій за цей період уже сягає мільярдів рублів.

Російський бізнес масово скаржиться на зриви оплати за поставлені товари, техніку та будівельні роботи, виконані для потреб армії, що пов’язують із тотальною ревізією бюджетів усередині військового відомства.

Тут, як то кажуть, без коментарів: у країни-бензозаправки сьогодні навіть із паливом зовсім погано.

Далі буде. У наступній частині ми розповімо про злочини командирів у лавах російських окупаційних військ і про те, з якими приниженнями з боку "своїх" стикаються "визволителі".