Блог | Між жахливою війною і ще гіршим миром на умовах агресора, або Безвихідність – теж зброя Росії
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
Після ударів по Києву, особливо – коли гинуть люди, завжди стає складніше.
Коли росіяни атакують Харків, Суми, Запоріжжя чи Херсон – це боляче для Харкова, Сум, Запоріжжя чи Херсона, а також для особливо чутливих та емпатичних людей в інших регіонах. Хіба не так? Так.
А коли росіяни атакують Київ – боляче всім. Простір згортається в маленьку точку.
Це зрозуміло й правильно. Бо Київ – це не Москва. Це не просто столиця – це справжнє серце країни. І Київ загалом тримається гідно. І воюють кияни (корінні та приїжджі) значно активніше, ніж москвичі. І гинуть…
Тож із столицею у нас усе гаразд.
Що не гаразд – це зграї емоційно нестійких співгромадян, які заполонюють ефір тривожними безадресовими вигуками та закликами "щось зробити", "говорити як з дорослими" (і тут же тікають), негайно створити диво. Причому мова йде не про тих, хто реально постраждав, а про тих, кому хронічно неспокійно і хочеться уваги. Як з дорослими – немає нічого легшого.
У Києві та області – 17 загиблих і 44 поранених у результаті концентрованого ракетного удару.
А в Харкові – як завжди: з ранку всього 11 поранених. Дві "Бандеролі". Просто тому що.
Вчора в області росіяни буденно вбили 2 людей. У Балаклію прилетіла "Бандероль" – поранено 3 жінок (87, 79 і 82 років). В одній із громад на північ від Харкова сьогодні виїхали останні 3 мешканці, а було понад тисячу. І т.д.
На Сумщині внаслідок російських ударів травмовано 12 осіб, серед них – 4 дітей. У Путивлі-граді сьогодні рано-вранці по центру міста (26 км до кордону) прилетіли два FPV-дрони, 2 людини поранено. Вчора ввечері росіяни, як завжди, атакували Запорізьку обласну дитячу лікарню, пощастило – без постраждалих…
Чи можна з цим щось швидко зробити? Звичайно.
Треба стати на шлях беззастережного прийняття умов Росії.
Початок цього шляху всі бачать – на Донбасі.
А де кінець? Він теж до жаху очевидний: українські війська в авангарді спільної з бурятами армії, які пояснюють полякам, наскільки ті були неправі. Якщо ви думаєте інакше – ви себе обманюєте. Безумовне прийняття та швидкі рішення закінчаться саме там.
І знаєте що? Ви можете не вірити. А ось європейці в це охоче вірять. Бо відступити й здатися під тиском непереборної сили – це цивілізований європейський підхід, реакція нормальних людей. Вони так робили масово зовсім недавно.
А ось битися з переважаючими силами ворога до смерті – це ознака східнослов’янського варварства й впертості. Які є невід’ємною частиною нашого національного менталітету.
Тому ми досі тут, а до цього 400 років утримували найродючішу рівнину в Євразії, не маючи природно захищених кордонів. Шлях до спільного з бурятами вторгнення до Польщі лежить через відчуття безвиході, яке росіяни терпляче плекають.
Я (і не тільки я, а й набагато розумніші та впливовіші люди) витратив багато часу, щоб донести до тих, до кого міг дотягнутися, просту думку: щойно ви своєю бездіяльністю підштовхнете українців у бік безвиході, чекайте на гостей. На щастя, нам усім допоміг товариш Трамп, який показав, що американці можуть утриматися й не захищати від цієї "краси".
І треба віддати належне Європі – виконано колосальну роботу. Це зайняло час. І попереду не менше.
Тому швидко – ось таке рішення. Не подобається? Ну, тоді залишається лише варіант боротися за прийнятні УМОВИ миру. За яких відступатиме агресор, а не жертва агресії.
Але це має свою ціну. Щодо ціни для України і, зокрема, для прифронтової зони, я неодноразово говорив і щодня трохи нагадую.
Вона жахлива.
Тому я є агресивним прихильником "партії миру". Мир учора на прийнятних умовах із подальшою дипломатією – це те, чого я хочу. І зовсім не тільки я. А приблизно всі, кого я знаю. Це врятує життя людей.
Але Росія цього не хоче. Тому такого варіанту просто не існує. Він може з’явитися, коли у РФ не буде іншого вибору. До цього можна лише змусити. Що це означає? Ілюзій бути не повинно. Це означає, що Україна сама жорстоко постраждає, але при цьому завдасть Росії колосальної шкоди. Ймовірно — непорівнянної з існуванням імперії в нинішньому вигляді. Якщо Путін не зупиниться або його не зупинять.
Щодо конкретного питання – протидії балістиці – я теж писав. У реальних умовах не існує способу перехоплювати ту кількість ракет, яку РФ може запускати. Його просто технічно немає в найближчому майбутньому. Знизити тиск балістикою можна через
1) вплив на пускові установки;
2) вплив на виробництво;
3) санкції.
Усе це робиться. Але, по-перше, це реально важко (США разом з Ізраїлем, маючи тотальну перевагу в повітрі, не можуть впоратися з іранською балістикою). По-друге, не все залежить від України. Тому це триває довше, ніж могло б.
Тому атаки будуть. Будуть жертви (я навіть наводив приблизну цифру місяць тому) і руйнування. Вимоги до центральної та місцевої влади щодо захисту цивільного населення – справедливі й виправдані, але робиться далеко не все, що можна.
Шанс на зниження тиску може з’явитися завдяки політичному компромісу – ми не атакуємо РФ, вони не атакують нас по всьому спектру об’єктів. Над цим теж працюють.
Наприклад, уже майже тиждень Україна витримує ритм "НПЗ + склад Wildberries за ніч". Сьогодні згорів логістичний центр у Тульській області. Удар по складу в Татарстані результату не приніс. Нічого, днем раніше – днем пізніше…
Результативним виявився черговий (!!!) удар по НПЗ в Уфі. Осинтери попередньо визначили, що горить установка каталітичного риформінгу Л-35-11/1000 та комбінована установка "Жекса" (GEXA).
У 1970-х роках це революційне обладнання було придбано у французів. Французи ж буквально до 2022 року його й обслуговували, у 1990–2010 роках було проведено кілька етапів модернізації. Якщо без технічних подробиць: це 1 мільйон тонн високооктанових бензинів (до Аі-100) на рік. Боляче й прикро для росіян, адже французи не приїдуть.
Добрі дрони відключали окупантів від світла в Криму, зараз перенесли акцент на ВОТ Запорізької та Донецької областей (серед іншого – ускладнює роботу ППО, зарядку дронів тощо).
Тому. Використовуйте будь-які прийоми, що проганяють безнадію. Бо для неї немає підстав.
Вірте в "чорних лебедів". Медитуйте. Лайте "Одіссею". Вишивайте бісером на дереві. Виходьте з найгіршого, по можливості готуйтеся. Бо ілюзії лише трохи кращі за безвихідь.
Завтра буде новий день. Росіяни можуть проявляти активність ще й тому, що спека (липень ми проскочили, зокрема, завдяки погоді).
Бережіть себе та своїх близьких, одягайте панамки, а тим, кому пощастило з місцем перебування, – не запливайте за буйки.
