На вокзалі у Краматорську люди чекали на "потяг надії": нова історія у музеї "Голоси Мирних"

Ольга Дудіна з перших днів великої війни допомагала рідному Краматорську вистояти. Разом з волонтерами облаштовувала сховища, розважала дітей, шукала ліки для літніх людей, організовувала обіди. Найстрашнішим моментом для неї став ракетний обстріл залізничного вокзалу. Свою історію Ольга довірила Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

З початком великої війни Ольга не припиняла ходити на роботу. Її син-дев'ятикласник залишався вдома з бабусею та вчився дистанційно. Ольга ж щодня працювала, допомагаючи іншим мешканцям Краматорська.

"Ми збирали піддони для облаштування підвалів — щоби, коли вмикається сирена, люди могли туди спускатися. Ми брали адреси, відвозили піддони, лагодили електрику, якщо було потрібно, а решту люди робили самі", — згадує жінка.

У центральному ЦНАП з двома великими залами перебувало до 120 людей. Усіх треба було розмістити та нагодувати. Місто допомагало: привозили їжу та воду, волонтери лагодили електрообладнання, адже усім було потрібно зарядити гаджети, випити чаю. Коли вмикалися сирени, людей похилого віку іноді доводилося відпоювати ліками.

"У нас було дуже багато дітей. Ми намагалися їх відволікати: зробили ігровий куточок, приносили настільні ігри, читали книжки. Для найменшого, немовля, поставили манежик", — розповідає Ольга.

До сховища приходили люди з міста, які казали: "Ми не можемо сидіти вдома, можна ми допомагатимемо?" Такі волонтери готували їжу. Ольга згадує, що багато хто у місті панікував, адже люди не були морально готові до подій, які відбувалися.

"Найстрашніший момент був, коли влучило на залізничний вокзал. Ми вважали, що для людей це був „потяг надії". Надії на те, що вони зможуть поїхати у щось добре. До нашого міста приїжджали як до центрального пункту евакуації з різних міст. Були багатодітні, інваліди, діти, люди похилого віку. Раптом цей шлях обірвався", — ділиться Ольга. Дивіться та слухайте її історію за посиланням.

Історія Ольги увійшла до архіву Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова. Це наймасштабніший у світі архів історій мирних мешканців України, які постраждали від війни. Архів Музею налічує вже понад 50 000 історій.

Кожна історія важлива. Розкажіть свою! Поділитися історією можна так:

— напишіть вашу історію на власній Facebook-сторінці з хештегами #Голоси_Мирних #розкажіть_свою_історію та запросіть друзів долучитися;

— скористайтеся чат-ботом t.me/civilvoicesmuseum_bot у Telegram;

— відвідайте портал Музею https://civilvoicesmuseum.org/ та натисніть "Розповісти історію" праворуч зверху;

— зателефонуйте на безкоштовну гарячу лінію 0 (800) 509 001