Ворог хоче зрізати Вугледарський виступ, у ЗСУ надскладне завдання. Інтерв'ю з Селезньовим

Наступ російської окупаційної армії широким фронтом, зокрема на Авдіївському напрямі, оголив дві серйозні проблеми. Перша полягає в тому, що українському суспільству де-факто брехали про реальну ситуацію в селищі Ласточкине на Донеччині. У штабі оперативного угруповання "Таврія" запевняли, що Сили оборони продовжують утримувати цей населений пункт, тоді як у мережі з'явилися докази того, що він зайнятий окупантами.

Друга проблема – незрозуміла ситуація з інженерними фортифікаційними спорудами, які нібито мали бути в районі Авдіївки. Маневри Сил оборони, що виходять із населених пунктів, підтвердили, що цих фортифікацій, які могли б допомогти тримати оборону, фактично не було. Сьогодні очевидно, що одна з основних цілей ворога – зрізати Вугледарський виступ, щоб убезпечити важливий залізничний вузол та відсунути Сили оборони подалі від Донецька. Про це в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA розповів військовий експерт Владислав Селезньов.

– Перше питання – це Ласточкине. На жаль, наші Сили оборони вийшли із цього населеного пункту, він сьогодні окупований. За вашими оцінками, наскільки Ласточкине стратегічно важливий пункт? Як розвиватимуться події на цьому найбільш гарячому Авдіївському напрямку?

– Тут є два дуже важливі моменти. Перше – у жодному разі не можна брехати українському суспільству, а така спроба з боку спікера оперативного угруповання "Таврія" була. Коли з'явилися фото- та відеопідтвердження того, що ми не контролюємо Ласточкине, у "Таврії" заявили, що ми продовжуємо утримувати західні околиці цього населеного пункту.

Навіщо дурити у цій ситуації, я не розумію. Адже очевидно, що будь-яка інформація легко перевіряється і верифікується досить простими засобами. І лише за добу під тиском очевидних фактів спікер командування "Таврія" визнав факт того, що населений пункт не контролюється.

Друге – це дуже важливий аспект, пов'язаний із втратою контролю над Ласточкиним: ми з вами не знаємо, де саме створені ті самі інженерні фортифікаційні споруди. Йшлося про те, що вони були створені західніше, і на ці заздалегідь підготовлені об'єкти відходять наші сили та засоби. Але як бачимо, в районі Ласточкиного цих інженерних фортифікаційних споруд немає, бо українська армія змушена проводити маневрену оборону і відходити дещо на захід від Ласточкиного.

Безумовно, ми навряд чи дізнаємось, де саме створено інженерні фортифікації, але логіка дій підказує, що, найімовірніше, українські Сили оборони створюватимуть їх там, де є певні природні перешкоди для того, щоб максимально ускладнити подальше просування російської окупаційної армії.

Де саме стабілізується лінія фронту, поки що складно прогнозувати. Окрім відсутності, як мінімум станом на зараз, досить розвиненої системи інженерних фортифікацій, нашим воїнам не вистачає артилерійських боєприпасів. При цьому перевага на полі бою в системах артилерії, як і в авіаційній компоненті, на боці противника.

Український Генеральний штаб знову звітує про те, що кількість ударів із застосуванням авіаційної техніки зросла. Відповідно, за цих умов знову актуалізується питання посилення системи ППО наших підрозділів. Чи є така технічна можливість, інформації немає. Але з огляду на те, що противник практично безкарно розстрілює наші підрозділи, які перебувають в обороні, можна констатувати, що у нас критично не вистачає цих сил.

Це, зокрема, недопрацювання наших західних партнерів. Адже очевидно, що кожна авіаційна бомба, яка прилетіла на голови наших військовослужбовців, – це результат бездіяльності партнерів, які вчасно та в необхідній кількості не надали нам системи ППО.

– У низці населених пунктів поблизу Ласточкиного також склалася вкрай непроста ситуація. Орлівка, Семенівка, Бердичі, Тоненьке…

– На що важливо звернути увагу в цьому контексті. Противник веде серію наступальних дій широким фронтом, які включають не тільки район Авдіївки. Ворог узяв під контроль Степове, наші підрозділи були змушені відійти на захід. Фактично захоплений населений пункт Северне, розташований на захід від Авдіївки. І продовжує розвивати свій наступ на захід.

Я думаю, що противник певною мірою діє синхронізовано. Адже зверніть увагу, що російська армія активізувалася і на південь від Мар'їнки. Новопавлівка фактично опинилася під контролем російської окупаційної армії, і противник намагається сформувати там чисельну та військово-технічну перевагу.

Рух широким фронтом має на меті зрізати Вугледарський виступ, який надзвичайно нервує російські окупаційні війська. Адже відстань прямо від Вугледара до Волновахи, великого залізничного вузла, близько 20 кілометрів. Це означає, що наша артилерія здатна вести бойову роботу, нівелюючи спроби противника відновити залізничне сполучення через станцію Волноваха. А ми пам'ятаємо, що більшість вантажів військового призначення перевозиться саме залізницею.

У цьому контексті рух російської армії є логічним. Вони намагаються максимально відсунути українські Сили оборони від Донецька, від ключових залізничних вузлів та ліній комунікацій, щоб використати їх для забезпечення потреб російської окупаційної армії на території Донецької області.

– Ваш прогноз – як довго триватиме такий масований наступ ворога?

– Ситуація певною мірою парадоксальна. Адже Буданов два місяці тому говорив про те, що фактично наступальний ресурс російської окупаційної армії буде вихолощений до початку березня. До початку березня залишається буквально три дні (інтерв'ю записувалося 27 лютого. – Ред.), але активність армії противника ніяк не вщухає. На цьому наголошують і американські дослідники з Інституту вивчення війни. Тобто десь прогноз Буданова не б'є. Мабуть, якихось факторів не було враховано.

Можливо, російська армія діє на межі своїх можливостей, хоча з урахуванням серйозної стагнації в межах поставок військово-технічної допомоги для потреб української армії, думаю, навіть ті малі сили та засоби, які має російська армія, все одно є більшими за обсягом, ніж ресурси українських Сил оборони.

Я все ж таки роблю ставку на те, що заявлено представниками Державної спеціальної служби транспорту, у тому числі полковником Віталієм Кириловим, повідомлення про те, що були створені відповідні інженерні фортифікації на різних ділянках лінії бойового зіткнення, і що вони таки будуть задіяні в повному обсязі. З їхньою допомогою ми зможемо виконати свої місії.

Місія перша – зупинка противника, місія друга – максимальне збереження життя та здоров'я наших воїнів. Але де вони знаходяться і коли вони будуть залучені, я сказати не можу, тому що це закрита інформація.

– Останнє питання – про штаб Чорноморського флоту Росії у Севастополі. Удару по штабу було завдано ще у вересні минулого року. Проте будівлю досі не відновлюють. Чи є у вас інформація про те, що відбувається там зараз? Де перебувають офіцери окупаційної армії? З чим ви пов'язуєте таке повне нехтування відновленням штабу?

– Я думаю, що військова інфраструктура на території Севастополя є досить розгалуженою, і ворог має можливість використовувати інші будівлі та споруди для забезпечення функціонування штабу російського Чорноморського флоту.

Будівля пошкоджена, ресурси, необхідні для її відновлення, повинні бути дуже серйозними. Враховуючи те, що російська ППО, незважаючи на заяви, не здатна повністю забезпечити безпечний простір над територією тимчасово окупованого Севастополя, я не думаю, що в найближчій перспективі противник витрачатиме ресурс на те, щоб відновлювати будівлю штабу Чорноморського флоту.

Частина підвальних приміщень зберегла свій функціонал, вони продовжують діяти. Там є деякі підрозділи зв'язку. Але основні приміщення, що розташовані на рівні першого-другого поверху, зруйновані та за своїм прямим призначенням не використовуються. Це перше.

Друге – місто Севастополь є головною базою російського Чорноморського флоту, і об'єктів на території цього населеного пункту, які противник може використовувати як приміщення для розміщення керівного складу, штабу для певних служб, для служб забезпечення, більш ніж достатньо. Ну а комунікаційний канал, лінії зв'язку, гадаю, відновлені.

Проблема, з якою нині стикається противник, насамперед полягає в тому, що всі носії ракет морського базування "Калібр" ховаються в бухті Новоросійська, а вся інфраструктура для завантаження цих ракет на борти цих бойових кораблів розташована в Севастополі. І щоразу це серйозний виклик для росіян.

Крім того, росіяни дуже нервуються через сам факт, що щоразу під час переходу морем вздовж Південного берега Криму російські військові кораблі перебувають у зоні ризику, тому що противник ніколи не знає, коли наступного разу буде завдано дронового удару по цих кораблях. А те, що такі удари будуть, – це очевидно. Цю інформацію підтверджує і генерал Буданов, і генерал Малюк.