Відео дня
"Нас добивають СВОї!" Дружини загиблих у Курській області РФ донецьких "мобіків" вирішили влаштувати "жадібний бунт"
Воєнна операція, розпочата Силами оборони України в Курській області РФ, показала нездатність путінського режиму організувати захист навіть власної території. Великі втрати російських окупаційних військ на війні в Україні та, відповідно, брак особового складу змусили командування окупантів дати відмашку на перекидання в нову гарячу точку мобілізованих мешканців "ДНР".
До чого це призвело – читайте у матеріалі OBOZ.UA.
Від "зборів" до рабства
Кинуті на захист російського кордону строковики, які не мали бойового досвіду, та "елітні" підрозділи типу "Ахмат" у серпні 2024 року, коли розпочалася Курська операція, не змогли протидіяти ЗСУ. Проте всю серйозність ситуації Кремль усвідомив уже згодом. І ще до відправлення у регіон десантників та морпіхів туди почали перекидати підрозділи з мобілізованими мешканцями окупованої частини Донецької області.
Мобілізованими – голосно сказано. Переважно це були відловлені ще в лютому 2022 року чоловіки, причому частина з них – ще до початку повномасштабного вторгнення РОВ в Україну. Тоді їм пояснювали, що це на кілька тижнів, лише для проходження військових зборів. Але реальність виявилася іншою. Почалася повномасштабна війна.
Демобілізації, звичайно ж, не сталося. Ба більше, за даними джерел OBOZ.UA, на окупованій території мешканців Донецька, Горлівки, Макіївки та інших населених пунктів у серпні 2024 року вже почали перекидати до Курської області РФ. Причому відправляли навіть поранених під час бойових дій, що викликало гнівну реакцію їхніх рідних.
"Усіх кульгавих на штурм"
Перший скандал вибухнув у середині вересня 2024 року. Дружини мобілізованих ще за "ДНР" (так в окупації називають період до "приєднання" до РФ) поскаржилися на тортури та погрози командирів відправити всіх поранених на штурм на території Курської області.
Жінки звернулися до російських наглядових органів з проханням провести перевірку у в/ч 78979 та усунути командира з посади. Але у Слідчому комітеті РФ не прийняли їхні скарги, стверджуючи, що військової частини з таким номером... не існує.
За словами родички одного з мобілізованих донеччан, ще в середині літа замість госпіталізації після одержаних поранень їх обманом вивезли до російського Ростова-на-Дону. ВЛК за пораненням їм пройти не дали, і попри те, що за два місяці стан "мобіків" погіршився, у серпні їх перекинули до Курської області.
"Командир роти, до якого наші чоловіки потрапили в підпорядкування, дозволяє собі бити їх, плювати їм в обличчя, приставляти до голови автомат, вимагати гроші, не давати їм воду та їжу. Деякі чоловіки й досі не можуть пересуватися без палички, але командир погрожує відправити всіх на штурм. Його слова: "Усі, хто на милицях, підуть перші в бій і загинуть як герої". Хлопці зверталися зі скаргами до інших командирів, але ті сказали: "Нехай звикають". Наші чоловіки дізналися, що тепер вони перебувають в одній із рот 1 батальйону 150 полку, в/ч 78979", – розповіла жінка, чиї слова опублікували деякі місцеві пабліки.
Дружини мешканців Донецької області, які воюють на боці окупантів, почали звертатися до Слідчого комітету та військової прокуратури – вимагаючи провести перевірку, але відповіді так і не отримали.
І повним шоком для них стало те, що на особистому прийомі у "слідчого" у Донецьку їм заявили: в/ч 78979 у зоні "СВО" не значиться і про її існування нічого не відомо. Не допомогло й звернення до міноборони РФ із питанням, де ж знаходиться ця частина – там жінок відфутболили за відповіддю до Ростова, а у Ростові відіслали… до Донецька.
Згодом цих мобілізованих командування вирішило остаточно "утилізувати": їх відправили у літній формі без води та пайку "на допомогу штурмовикам".
"Насправді це дуже показова ситуація. Частина мешканців окупованої території після "включення" захопленого регіону до складу Росії розраховувала, що вже тепер заживуть. Або хоча б як мінімум "все буде за законом". Але, звичайно ж, вийшло не так. І ця категорія мобілізованих до РОВ використовується російським командуванням як гарматне м'ясо практично нарівні з зеками з колоній РФ. Ну а ті, хто вирішують озвучити те, що відбувається, ще швидше стають "вантажем 200", – каже співрозмовник OBOZ.UA в українській розвідці.
Закон бумеранга
Одна річ, коли насильно мобілізовані жителі окупованої частини Донеччини не хочуть воювати проти України, а зовсім інша – коли вони є ідейними прихильниками країни-агресора Росії.
Днями дружини зрадників озвучили ситуацію із "гробовими". Це теж про відправлених восени воювати до Курської області донеччан. За словами їхніх вдів, хоча їм і дали поховати загиблих (досягнення: не кинули на полі бою, а все ж таки повернули тіла), розв'язання питання щодо компенсації за загибель військовослужбовців затягується, а жінок змушують доводити, що загиблі опинилися в Курській області не за власним бажанням, а за наказом командирів.
Є інформація, що їм збираються заплатити по 600 тисяч рублів (за курсом НБУ це близько 240 тис. гривень) – що навіть менше, ніж "підйомні" для нових контрактників, які прибувають на службу з тієї ж Курської області РФ (сьогодні це 800 тисяч рублів). Одній із донеччанок "відповідальний чиновник" пояснив, що виплати за загибель її чоловіка будуть такими маленькими, тому що "Курська область – це не "СВО", а "КТО", тобто "зона проведення контртерористичної операції". А тому – давай, до побачення.
"Тепер у закритих донецьких групах бурхливо обговорюють ситуацію і те, що жінки готуються виходити на протести. Що з цього вийде – важко сказати, але думаю, що нічого хорошого. Але мені не шкода. Дружини зрадників не виступають проти війни, вони просто хочуть отримати більше грошей", – каже наша співрозмовниця в окупованому Донецьку.
За її словами, серед її знайомих багато сімей, у яких чоловіки призовного віку вважають за краще ховатися. Річ у тому, що на підконтрольній Росії частині Донбасу ухилянтів не садять, а одразу відправляють на війну – вмирати. Тому такий спосіб там вважають єдиним правильним рішенням уникнути служби в окупаційних військах.