"Наше життя – це пекло, але тепер з'явилася надія": що відбувається в окупованих містах України

Плани Кремля на "блискавичне" відродження імперії перекреслила Україна, вчинивши серйозний опір. Щодня дедалі більше захоплених російською армією населених пунктів повертаються під контроль українських військових. А після звільнення Херсона у мешканців окупованої території з'явилася не примарна, а реальна надія на повернення додому – до нормального життя.

OBOZREVATEL вдалося поговорити з мешканцями кількох регіонів України, чиї міста поки що перебувають під контролем росіян. Докладніше про те, що там відбувається, читайте в нашому матеріалі.

Маріуполь та Сєвєродонецьк: виживуть не всі

Прогнози щодо цих двох міст, практично знищених російськими окупантами, невтішні. І йдеться навіть не про цинізм окупантів, коли після бомбардування та вбивств десятків тисяч мирних жителів того ж Маріуполя президент РФ Володимир Путін присвоїв звання міста "військової слави". Справа в тому, що пережити цю зиму людям буде дуже важко.

У місті практично немає ні опалення, ні електрики, ні водопостачання. Як розповів голова Донецької обласної військової адміністрації Павло Кириленко, зараз у Маріуполі перебуває близько 100 тис. людей.

"Комунікації всі розбиті. Зруйновані вщент як будинки (більш ніж половина багатоквартирного житлового фонду), так і внутрішні комунікації. Тому зима для людей буде не просто дуже складною", – заявив Кириленко.

Написи на вулицях стають єдиним способом якось донести свій крик про допомогу, проте ефективність цього нульова.

Дійшло до того, що російські волонтери везуть у зруйноване їхньою ж армією місто буржуйки, але це крапля в морі, до того ж користуватися такою пічкою в квартирі надзвичайно небезпечно. А ось владі країни-агресора на людей, що залишилися без тепла і даху над головою, просто наплювати.

За словами співрозмовника OBOZREVATEL, у якого кілька родичів наразі перебувають у Маріуполі, багато людей продовжують жити у підвалах, оскільки квартири зруйновані.

У підземелля йдуть і ті, чиї будинки пішли під знесення – а цей процес у місті йде повним ходом. Причому нову "владу" не хвилює, куди подітися людям, головне – розпил. Заробляють на цьому російські компанії.

У той час як жителі Маріуполя замерзають у зруйнованих будинках, загарбники та їхні пособники влаштували акцію, яку назвали у найкращих традиціях російської пропаганди – "Тепла Zабота". І суть її зовсім не в підтримці звичайних людей, а в пошитті теплого одягу... для російських окупантів.

Як-то кажуть, тут без коментарів.

Така сама важка ситуація і на окупованій території сусідньої Луганської області. У захопленому Сєвєродонецьку люди виживають як можуть. Щоправда, днями з'явилася інформація, що окупанти готуються провести "евакуацію" мешканців цього міста (а також Кремінної та Рубіжного) нібито через складну гуманітарну ситуацію.

Але на думку співрозмовників OBOZREVATEL в українській розвідці, це більше схоже на "херсонський сценарій". Що буде після евакуації, поки що рано говорити, однак у будь-якому разі зруйновані комунікації швидко відновити не вдасться. Тому зимівля у цих окупованих містах – як російська рулетка: виживеш чи ні.

Донецьк: скочуємось у середньовіччя

У ось уже понад вісім років окупованому Донецьку ситуація, звичайно, краща, ніж у Маріуполі, однак і тут непросто.

"От усі кажуть: наше місто не зруйноване, як Маріуполь, є хоч якась робота... Це так, але жити стає неможливо. Найбільша проблема – це те, що в Донецьку практично відсутнє водопостачання. У моєї сестри в багатоповерхівці у дні подачі води, а це буває дуже рідко і всього по кілька годин, тоненькою цівочкою тече іржава вода, іноді з черв'ячками. Пити її в жодному разі не можна, використовують тільки для технічних потреб. Але й цієї кількості не вистачає", – розповіла OBOZREVATEL мешканка Калінінського району.

Жінка живе у приватному будинку, на їхній вулиці води немає від слова взагалі вже більше місяця. Ніякої. "Якщо в багатоповерхових будинках ще насоси качають хоч мізерну кількість, у нас – зовсім все погано. Скільки не зверталися до ЖЕКів – усе без толку. Кивають на Україну, мовляв, усі біди від "нацистів". А те, що ми до окупації нормально жили, говорити не можна – кинуть на підвал", – скаржиться мешканка Донецька.

За її словами, питну воду доводиться купувати у магазині, і це є серйозна графа витрат. П'ятилітрова баклажка коштує близько 80 рублів (близько 50 грн. – Ред.). Навіть якщо брати по одній на день, то за місяць потрібно заплатити півтори тисячі грн. "Але однієї не вистачає, тому що вся їжа готується на купованій воді, плюс до всього потрібно враховувати і домашніх вихованців. Ми беремо по дві на день, це майже 5 тис. рублів (або 3 тис. грн. – Ред.)", – поділилася донеччанка.

Автоматичні пральні машинки без водопостачання не працюють, хто зміг, той купив "допотопні" – в них воду потрібно заливати самим. Але більшість пере по-старому – руками, в тазику. Щоправда, для цього іржаву, буквально коричневу воду пропускають через саморобний фільтр – із намотаних на трубку бинта та вати.

"Попрати – це ціла подія, тому що вода на вагу золота. Технічну можна набрати в баклажки, її привозять у цистернах, але для цього потрібно вистояти величезну чергу. Але скільки ти донесеш? Проблема і в тому, як помитися – про душ ми давно забули, обходимося літром води. Скочуємось у середньовіччя", – каже жінка.

Гауляйтер Денис Пушилін рік у рік говорить, що "питання із забезпеченням водою опрацьовується", і навіть обіцяє побудувати новий водовід з річки Дон – але поки що це тільки слова. Складна ситуація і з опаленням, понад 90 котелень просто не працюють. Як переживе Донецьк цю зиму – не знає ніхто.

За словами донеччанки, за останні місяці ще більше людей поїхали з міста, не витримавши того, що відбувається. "Перша хвиля "біженців" була після початку мобілізації, коли відловлювали на вулиці чоловіків. Хто зміг – сховався, хтось зміг виїхати за кордон. Переважна більшість тих, хто залишився зараз у Донецьку, – це старі і жінки".

На думку співрозмовників OBOZREVATEL, які чи самі перебувають в окупованих містах, чи їхні родичі, там зараз добре розуміють, що без повернення України життя не налагодиться. "Наше життя – це пекло, але тепер з'явилася надія", – кажуть люди, маючи на увазі звільнення Херсона. Ця перемога українців справді стала переломом у війні.