"Навколо відірвані руки, ноги та голови": свідок бомбардування драмтеатру Маріуполя розповів жахливі деталі

Постраждалий від бомбардування російськими окупантами 16 березня обласного драмтеатру Маріуполя Дмитро Величко упевнений, що його від смерті врятувала "перерва на каву". Разом з іншими він одразу почав рятувати людей, бачачи жахливу картину "відірваних рук, ніг і голів довкола".

Відео дня

"Нас огорнула густа хмара скла, каміння та пилу. Потім почалися крики про допомогу, паніка", – згадує Дмитро. Люди, які знаходилися на верхніх поверхаха будівлі, почали відчайдушно спускатися залишками сходів. Мало було надії на те, що хтось вижив на кухні, адже туди прийшовся епіцентр вибуху, розповів Дмитро виданню The Economist.

Дмитро наголошує, що на момент трагедії у будівлі не було більше тисячі людей, як про це писали різні ЗМІ. За його словами, справді в якийсь період часу в драмтеатрі знаходилося до 1300 людей. Проте до 16 березня багато людей виїхали у напрямку Запоріжжя, скориставшись так званими зеленими коридорами. Тому на момент вибуху в театрі перебувало до 300 людей.

Чоловік розповів, як йому вдалося врятуватися. Він допомагав на кухні, але за кілька хвилин до трагедії взяв каву і примостився між вікнами у задній частині театру. В це важко повірити, але він отримав лише синець на нозі і головний біль.

Досвід порятунку людей у першу годину після удару бомби назавжди змінив його життя, зізнався Дмитро. Ніяких екстрених служб не було. Він, двоє поліцейських та декілька поранених, які були на ногах, відчайдушно намагалися рятувати людей, реагували на крики та стогони, хоча довкола були "відрізані руки, ноги та голови, ми нічого не могли там зробити".

Чоловік припускає, що загинути могли приблизно 100 людей і що майже всі вони знаходилися у верхній частині будівлі, а не під землею.

Згодом він також покинув місто, перебравшись у відносно безпечне село Мелекіне за 20 кілометрів від Маріуполя. Зараз Дмитро має подвійне відчуття обурення і гордості за місто. Він злий на Росію за дикунські дії, але пам’ятає хоробрість і відданість людей, що були поруч із ним.

"Можливо, світ залишив нас, але це зробило нас більш рішучими не лишати один одного. Це мій головний висновок. Могли б спрацювати інстинкти самозбереження, але ніхто не втік, і люди занурювались в уламки. Ми намагалися врятувати людей. Ми не втратили свою людяність", – заявив Величко.

Як раніше повідомляв OBOZREVATEL, внаслідок бомбардування російським літаком драматичного театру в Маріуполі могли загинути близько 300 людей. У момент атаки вони перебували у бомбосховищі театру.

Тільки перевірена інформація у нас в Telegram-каналі obozrevatel. Не ведіться на фейки!