"Не можемо сидіти вдома і дивитися, як Путін вбиває дітей": німці-добровольці пояснили, чому воюють за Україну

Німці, які воюють в Іноземному легіоні на боці України проти Росії, розповіли, чому вирішили поїхати на війну. Їх спонукало зробити це не бажання заробити, а прагнення захистити Європу від російської агресії та неможливість миритися з тим, що путінська армія у 21 столітті в центрі європейського континенту вбиває дітей.

Троє громадян Німеччини розповіли про те, що творить Росія в Україні і чому колишні солдати Бундесверу готові загинути за українську державу, яка для них є, по суті, чужою. Їх розповідь публікує WELT.

32-річний колишній солдат Бундесверу Міка більшість часу проводить на Харківщині.

"Там він бореться у складі українського Іноземного легіону проти російського вторгнення. Міжнародні сили, чисельність яких оцінюється приблизно у 20 000 осіб, складаються лише із досвідчених солдатів. Він дислокується як елітний підрозділ у гарячих точках України", – пише видання.

Міка розповідає, які види озброєнь використовують росіяни на фронті.

"Російський вогонь, атаки безпілотників, касетні бомби та фосфорні боєприпаси. Весь асортимент", – перераховує Міка.

Він разом із двома співвітчизниками – фельдшером Мартіном та 25-річним "Смайлі", який називає себе "точним стрільцем" – більшість часу проводять на передовій на Харківщині.

"Ми самі риємо так звані лисячі нори та тримаємо укріплення всередині. Незалежно від того, яку силу росіяни застосують для удару", – розповідає Міха.

У нього за плечима – бойовий досвід служби у Бундесвері у Мазарі-Шаріфі в Афганістані. Але в Україні все зовсім інакше.

"Ми ведемо тут партизанську війну так само, як таліби вели її тоді", – каже Міха.

Ще одна ключова відмінність – жорстокі артилерійські обстріли росіян. Те, що відбувається під час обстрілів, німці називають "повним безумством". Фельдшер Мартін розповідає, що бачив, як російський снаряд розірвав на шматки його товариша.

При цьому жоден із трьох добровольців із Німеччини не шкодує про рішення приїхати воювати до України. І нехай борються вони за іншу країну та чужий народ – всі троє готові будь-якої миті віддати свої життя.

"Звичайно, ми можемо померти. Але ця країна нам не чужа, ми в Європі, і ми маємо захищати наш континент від диктатора", – пояснює Міка.

А Смайлі додає: "Ви не можете просто сидіти вдома та дивитися, як Путін вбиває українських дітей та жінок".

Як і багато інших іноземних бійців, троє товаришів з Німеччини в один момент кинули своє колишнє життя і вирушили на війну. Таких як вони – добровольців з понад 60 країн – десятки тисяч, всі вони зараз служать у складі української армії.

"Це своєрідна суміш колишніх солдатів, професійних авантюристів і військових новачків, які потрапили в цей спокусливий вир. Зовсім недавно це мало місце в боротьбі з "Ісламською державою" (ІД), коли численні добровольці вирушили в північну Сирію. Формула аналогічна: знаходиш осмислене завдання, борешся за добро зі злом. Це зближує з бойовими товаришами та створює нові дружні стосунки", – пише видання.

За місяць перебування на війні бійці Іноземного легіону отримують від 1200 до 2500 доларів – залежно від підрозділу та призначення. Але гроші для іноземців не грають визначальної ролі.

"Звичайно, я хочу допомогти українцям у цій невиправданій та нелюдській війні. Я втратив роботу і розлучився. Це полегшило рішення поїхати в Україну", – каже 56-річний іспанський доброволець Пабло, який воює на Донеччині.

Він каже, що частина іноземців, зіткнувшись із реаліями війни та жорстокими артобстрілами, у якийсь момент вирішують усе кинути та повертаються додому. Але більшість – залишаються.

За офіційними даними, близько 1000 німців приєдналися до боротьби з російською армією. Серед них також колишні солдати Бундесверу Мітчел та Крістофер, які познайомилися під час надання допомоги після повені у долині Ар.

"Коли в Україні почалася війна, нам стало зрозуміло, що ми хочемо допомогти", – каже Крістофер. Він до нашої країни приїхав зі своїм псом Семом – собака допомагає виявляти вибухівку.

Крістофер, колишній десантник, встиг повоювати в Афганістані, а ось Мітчел бойового досвіду раніше не мав. Але вони обидва два місяці провели на Миколаївщині.

"Ми готували добровольців, а також брали участь у розвідці на фронті", – каже 26-річний Мітчел.

На війну він приїхав на власному Ford F250.

"Ми самі пофарбували його в камуфляж. Якщо ви не будете обережні з педаллю акселератора, ви швидко дійдете до 20 літрів на 100 кілометрів", – розповідає про улюблену машину Крістофер.

Він зізнається: в Україні побачив таку допомогу та взаємопідтримку, про яку в Німеччині ніколи раніше не чув.

"Ми зовсім не почуваємося чужими в Україні. Ми прийшли допомогти, але бачимо, що нам постійно допомагають", – каже доброволець.

Він розповідає про автомайстерню, де відремонтували його Форд.

"Вони поралися пів дня і навіть не взяли плату за запчастини. Просто неймовірно! Такого ніколи не трапиться з вами в Німеччині", – з подивом і захопленням говорить Крістофер.

Їхній приятель Бен, який приїхав з ними в Україну, вже кілька тижнів працює радником з безпеки для журналістів, які ведуть репортажі з України.

"27-річний чоловік, колишній сержант Бундесверу, подорожував зі своїми підопічними з медіаіндустрії в охоплених бойовими діями містах Лисичанську та Сєвєродонецьку на Донбасі. "Цікава робота і зовсім інша точка зору", – каже Бен. "Завжди намагайтеся бути якомога непомітнішим", – радить він. "І машина так швидко випередила всю військову техніку, що прокатна компанія кілька разів скаржилася", – цитує слова Бена WELT.

Мітчел і Крістофер думають про схожу роботу. "Побачимо, що вийде. Заробляти гроші теж непогано. Але спочатку ми повинні побувати вдома. Друзі та сім'ї чекають", – каже Мітчел.

Видання пише, що Мітчел, Крістофер та Бен хочуть поєднати своє старе життя з новим українським.

"Можливо, ми їздитимемо між Німеччиною та Україною. Місяць-два тут, місяць-два там", – розповів журналістам про плани Мітчел.

Для Міхи, німецького солдата Іноземного легіону, що тримає фронт у Харкові, про повернення додому поки не йдеться.

"Поки Україна не переможе або поки я не помру", – каже він про те, скільки залишатиметься в Україні.

Завітавши до Києва, Міха поклав квіти на Майдані на згадку про товаришів, які вже загинули. Він, пише видання, пройшовши кілька місяців боїв, чудово усвідомлює, що одного разу квіти можуть принести вже на згадку про нього.

Нагадаємо, у мережі показали, як Іноземний легіон знищує техніку окупантів за допомогою Javelin.

Станом на ранок 28 липня Росія втратила у війні проти України 40 230 осіб, знищено 1742 танки.

Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі Obozrevatel та у Viber. Не ведіться на фейки!