Блог | Несподівано, але факт: простий росіянин розуміє, що економічні негаразди є прямим наслідком війни
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
Далекобійні санкції для росмозку. Коли ми говоримо про те, що Сили оборони України повертають війну туди, звідки вона прийшла, перед очима мимоволі постають кадри ураження стратегічних об’єктів у глибокому тилу рф. Далі йдуть підрахунки: наскільки ті чи інші атаки послаблюють військово-економічний потенціал противника. Це, безумовно, правильний підхід, але він не враховує ще один вимір – трансформацію психології так званих "простих росіян".
Справа в тому, що наші далекобійні санкції – це, так би мовити, лише перший рівень повернення війни туди, звідки вона прийшла. Коли "прості росіяни" чують вибухи, спричинені ударами українських далекобійних засобів, дихають чорним димом від палаючих НПЗ, вони починають усвідомлювати: війна – це вже не щось далеке. Вона поруч. І загроза також. Але війна має й інші виміри, які кардинально змінюють звичний порядок денний.
На другому рівні "прості росіяни" стикаються з війною у своїх гаманцях, смартфонах, холодильниках і, особливо, на заправках. Системні блокування соцмереж і "перебої" з мобільним інтернетом відкидають російське суспільство (якщо ці маси населення взагалі можна назвати суспільством) на десятиліття назад. Посилення цензури й репресій робить подальшу деградацію майже мейнстрімом.
Ну й, нарешті, третій (і найважливіший) рівень: невидимі хімічні реакції, що відбуваються в мозку "простого росіянина". Згідно з дослідженнями Інституту конфліктології та аналізу росії (українського аналітичного центру), сьогодні в черепних коробках росіян вирує справжня буря.
Якщо роками для пересічного обивателя головними проблемами були низькі зарплати та високі ціни, то сьогодні картина інша. Найчастіше як найбільш актуальну проблему опитані (33%) називають війну. Низькі зарплати та високі ціни посідають друге (24%) і третє (18%) місця. Ба більше, у значної частини населення на болотах починають формуватися правильні причинно-наслідкові зв'язки: пересічний росіянин розуміє, що економічні негаразди є прямим наслідком війни, і хоче її якнайшвидшого завершення. Для когось це може звучати несподівано, але це соціологічний факт.
Звісно, так було не завжди. Із грудня 2022 року частка росіян, які виступають за якнайшвидше завершення війни, поступово зростала: із 24% на початку повномасштабного вторгнення до 46% цього року. Водночас кількість тих, хто підтримував війну "до повної перемоги" без будь-яких часових обмежень, скоротилася порівняно з минулим роком із 13% до 9% – найнижчий показник за весь період повномасштабної війни.
А тепер вишенька на цьому соціологічному торті. Коли росіянам ставлять уточнювальне запитання, чи підтримали б вони рішення свого військово-політичного керівництва припинити війну вже завтра, відповідь приголомшує: 81% підтримали б такий крок. Це найвищий показник за понад чотири роки війни. Водночас ці цифри свідчать про ефективність щоденної роботи Сил оборони України, зокрема наших далекобійних санкцій.
Важко переоцінити можливі наслідки цієї "просвітницької роботи". Є навіть спокуса прогнозувати бунти, заколоти, перевороти й соціальні вибухи. Зрештою, невдалі війни протягом усієї історії російської імперії (в усіх її реінкарнаціях) ставали тригером саме таких процесів. Але жоден соціолог, політолог чи конфліктолог не поставить підпис під прогнозом із конкретними часовими рамками. Усі розуміють, що рано чи пізно на болотах настане соціальний та економічний колапс, проте ніхто не знає, коли саме: післязавтра чи за кілька років.
Війна не закінчиться за одну мить. Ми маємо чітко усвідомлювати: кремлівському режиму байдуже до черг на заправках, заблокованого мобільного інтернету, низьких зарплат та інших повсякденних проблем "простих росіян". Саме тому можна впевнено прогнозувати, що рівень суспільного невдоволення й протестних настроїв на болотах лише зростатиме. У тій чи іншій формі цей поки що прихований конфлікт між режимом і населенням неминуче впливатиме на здатність кремля вести війну. Зрозуміло, що це буде не єдиний чинник майбутнього справедливого миру, але, безперечно, один із важливих.
Щодня і щоночі триватиме наша "просвітницька діяльність". Ми змусимо "простих росіян" зрозуміти: поки ними править бункерний дід, нормальне життя на болотах неможливе за визначенням. Прозріння неодмінно настане. Зло неодмінно буде покаране. Україна переможе. Слава Україні!
