Йде боротьба за плацдарми, вони потрібні і нам, і їм, а у кого більше сил зараз – побачимо. Інтерв'ю з генералом Романенком

Російська окупаційна армія проводить в Україні стратегічну наступальну операцію та змогла просунутися на окремих ділянках фронту. Чому це стало можливим? Країна-агресор спромоглася зібрати великий ресурс. Необхідно пам'ятати, що Україна протистоїть країні, населення якої втричі перевищує її, країні, яка давно перевела свою економіку на військові рейки, тоді як український ВПК лише починає набирати обертів.

Фактично сьогодні одному українському військовослужбовцю необхідно бути підготовленим, забезпеченим, озброєним, екіпірованим настільки, щоби змогти воювати з трьома військовослужбовцями окупаційної армії. Щодо поточних завдань ЗСУ, то головне з них – зупинити просування ворога. Друге – завдати ворогові великих втрат у живій силі і техніці, а третє – зібрати сили і почати контрнаступ. Про це в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA розповів ексзаступник начальника Генерального штабу Збройних сил України, генерал-лейтенант Ігор Романенко.

– Важко зрозуміти, що сьогодні відбувається на фронті насправді. Російська пропаганда заявляє про успіхи, українське військове керівництво говорить, що Сили оборони успішно стримують наступ ворога. За вашими оцінками, чи ворог міг просунутися?

– Ворог не просто міг просунутися. Можна подивитись відповідні карти, де видно, що на тактичному рівні їм вдається просуватися, це справді має місце.

Росіяни проводять стратегічну наступальну операцію, і з нашого боку проводиться стратегічна оборонна операція. Однак вони зібрали такий ресурс, що фактично намагаються проводити наступальні дії. Десь ці дії успішні, як у Авдіївці.

Якими є наші завдання у межах стратегічної оборонної операції? Перше – зупинити просування ворога, а він намагається просуватися по всій довжині фронту 1500 кілометрів. Друге – знищити якнайбільше живої сили і техніки противника.

Під час виконання перших двох завдань перейти до третього – виграти час, щоб зібрати сили та засоби для подальших оборонних дій. Якщо знайдемо більше сил та можливостей, то й для проведення дій щодо деокупації, про які говорив президент наприкінці минулого року.

– Що відбувається на лівому березі Дніпра? Також ситуація недостатньо зрозуміла. За вашими оцінками, наскільки доцільно утримувати цей плацдарм?

– Звичайно, це видніше безпосередньо там на місці, але помилкою минулого року було те, що ресурс, який ми зібрали для контрнаступу на одному напрямку, було розподілено на три напрямки – Бахмутський, Мелітопольський та Бердянський. Із серпня 2023 року включили ще й Херсонський напрямок. Сил на такі дії у нас не було. Тим більше, що Херсонський напрямок через Дніпро – дуже важка позиція.

Нашому військовому керівництву необхідно розібратися на місці, чи доцільно й надалі утримувати ці плацдарми, оскільки логістика через Дніпро дуже важка. Росіяни б'ють усі наші переправи, і це обертається дуже складною ситуацією.

Йде боротьба за плацдарми. Вони потрібні і нам, і їм. У кого більше сил зараз, побачимо. Можливо, одна зі сторін критично ослабне, і тоді ситуація кардинально зміниться.

– Звідки в окупаційної армії такий великий резерв, зокрема в живій силі та техніці? У чому причина?

– Причина в тому, що Росія – ресурсно велика держава. І за населенням Росія втричі більша за Україну. Чомусь наші окремі діячі забувають про це. Але це реальність.

Фактично одному нашому військовослужбовцю треба бути настільки озброєним, екіпірованим, підготовленим та забезпеченим, щоби він був готовий воювати з трьома військовослужбовцями Росії. Тому що їх багато, а нас менше.

Крім того, у Росії економіка переведена на військові рейки, тому більшу частину озброєнь вони вже виробляють самі. Ми ж значною мірою залежимо від союзників, а наш ВПК лише починає набирати обертів.

Всі ці об'єктивні причини дозволяють їм наступати, а нас змушують оборонятися.

– Коли винищувачі F-16 нарешті надійдуть в Україну, чи зможемо ми їх ефективно застосувати в нашій поточній ситуації?

– Зможемо. Те, що вони досі не в Україні, – це фактично позиція США. І винищувачі, і ракети дальньої дії нам конче необхідні. Поки їх немає, нам доводиться обходитися своїми засобами, які є в невеликій кількості, захищати об'єкти від балістичних ракет своїми зенітно-ракетними комплексами. А цих ракет у противника дедалі більше за рахунок допомоги від Північної Кореї та Ірану.

Тому, звісно, нам украй потрібні ці кошти. США необхідно переходити від позиції, що Україна не повинна програти, до позиції, що Україна разом із союзниками має виграти у цій війні.

– У Повітряних силах повідомили, що на сьогодні Україна має набагато більші засоби та інструменти для знищення авіації ворога. Ми знаємо, що в останні дні було збито відразу кілька російських винищувачів. Як ви думаєте, про які саме засоби може йтися?

– По-перше, союзники дають нам комплекси, ті самі Patriot. По-друге, розвиваються дешевші варіанти інтегрованих систем з елементами радянських зенітно-ракетних комплексів, які були в нас на озброєнні, у поєднанні з ракетами, пусковими установками та іншими елементами. Це дає нові здібності. За "Буками" та "Кубами" ми маємо можливість масштабування, збільшення кількості таких вогневих засобів.

Як бачимо, щойно збільшуються наші можливості, одразу ж підвищується ефективність застосування цих засобів. За п'ять днів було збито сім російських літаків – це дуже високий показник ефективності.