Окупація Покровська скасовується? Чому армія Росії втрачає темп і що буде далі. Інтерв'ю із Селезньовим

Російська окупаційна армія не полишає спроб захопити міста Покровськ і Мирноград, але об'єктивно втрачає темп. За місяць її "повзучий наступ" став удвічі менш ефективним. Атака на українські міста "в лоб" апріорі не принесе успіху, а взяти їх у кільце й замкнути його заважає вміло вибудувана оборона ЗСУ, помножена на командирські лідерські риси генерала Михайла Драпатого.

Ворог намагається атакувати практично вздовж усієї лінії фронту, але найзагрозливіший напрямок – на Сіверськ, Лиман і Новопавлівку. Звільнення чергового населеного пункту на Сумщині – Кіндратівки – результат нетипового підходу до знищення ворога, проявленого бійцями 225-го штурмового полку. Ситуація на цій ділянці повністю стабілізована.

Такі оцінки в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA озвучив військовий експерт Владислав Селезньов.

– Сьогодні, напевно, найбільша увага прикута до Покровська та Мирнограда. Ворог намагається взяти ці міста в оточення. За вашими оцінками, чи справді зараз ворогу недостатньо сил, чисельності свого війська, аби узяти ці міста "в лоб"? Як ви оцінюєте перспективи ворога взяти їх через оточення?

– 110, 120, 130 тисяч – такі цифри я бачив у відкритих джерелах у частині російського угруповання, зосередженого у районі Покровсько-Мирноградської міської агломерації. Досить тривалий період, кілька місяців, росіяни безуспішно намагалися "в лоб" атакувати наші рубежі та позиції.

Заходження деяких ДРГ у південні мікрорайони, у передмістя Покровська – це тактичний епізод, украй неприємний і болісний для нас, але навряд чи зараз можна говорити про серйозні тенденції щодо масштабування загроз із боку російської армії у межах спроб окупації Покровська. Найімовірніше, це просто спроби знайти слабкі місця у нашій обороні. Але говорити про те, що противник зможе у перспективі найближчих кількох місяців – від одного до трьох – почати масштабні дії, пов'язані з окупацією Покровська, я б не ризикнув.

У росіян справді не вистачає ресурсів. Противник розуміє, що не здатний "у лоб" пробити наші інженерні фортифікаційні споруди, якими оточений Покровськ, і намагається розширити "стулки" оперативного напівоточення Покровсько-Мирноградської міської агломерації. Відкриваємо карту DeepState і переконуємося у тому, що противник намагається дедалі більше розширити лещата своїх спроб оперативного оточення, зокрема й до території Дніпропетровської області, прагнучи перерізати ключові логістичні артерії, якими забезпечується наше угруповання, що захищає Покровськ і Мирноград.

Але навіть 110-130 тисяч російських військ явно недостатньо для реалізації цього завдання. Усі ці інженерні фортифікації та стабільна логістика дають нам змогу почуватися досить упевнено. Усі вигадки російських Z-пропагандистів про те, що до кінця поточного 2025 року російська армія буде спроможна окупувати Покровськ і Мирноград, – це із серії казок на ніч для диктатора Путіна та його оточення.

З березня минулого року тривають бої у районі Часового Яру. До повномасштабної війни там проживало 10 тисяч осіб. У Покровську та Мирнограді кратно більша кількість жителів. Зрозуміло, що зараз набагато менше, одначе житлова забудова, промислова зона настільки велика, що росіянам немає сенсу розраховувати на будь-які адекватні територіальні здобутки протягом найближчих кількох місяців – від трьох і більше.

Тому, найімовірніше, ми й далі, до середини жовтня, будемо бачити повзучий наступ. Причому тенденції цього наступу абсолютно очевидні – масштаби російських здобутків від тижня до тижня зменшуються. Минулий тиждень – 99 квадратних кілометрів, тижнем раніше – 100 квадратних кілометрів, ще тижнем раніше – 156 квадратних кілометрів, а ще тижнем раніше, тобто чотири тижні тому, – 220 квадратних кілометрів. Як то кажуть, тенденція очевидна. Масштаби досягнень російської армії зменшуються, попри те, що кількість російського угруповання, залученого в межах так званої "СВО", зростає. Більше російських військ на Покровсько-Мирноградському напрямку. Ще більше військ РФ за останні тижні з'явилося на Сумському напрямку. Але, як ми бачимо, військ більше, а просувань менше.

– Як я зрозуміла з ваших слів, головна причина, чому ворог не має великого успіху в районі Покровська і Мирнограда, полягає у тому, що українська армія змогла вибудувати ефективну оборону? Це так?

– Генерал Драпатий та офіцери його штабу змогли організувати на досить високому рівні дуже ефективну оборону Покровська й Мирнограда. Ми пам'ятаємо досить катастрофічну ситуацію для української армії на цій ділянці фронту, яка була до призначення Драпатого на цю посаду (Михайло Драпатий обійняв посаду командувача Сухопутних військ у червні поточного року. – Ред.). Організаційні, лідерські, командирські риси Драпатого та його офіцерів допомогли певною мірою стабілізувати ситуацію.

Зрозуміло, що підтримка центру – українського Генерального штабу – в частині перекидання певних сил і засобів на цю ділянку фронту також цьому сприяли.

Але у контексті ситуації на полі бою я б звернув увагу на інші ділянки фронту – Новопавлівський, Сіверський, Лиманський напрямок. Там ситуація ще далека від ідеальної. Тут противник нарощує свої зусилля і все частіше використовує мотопіхотні штурми. Так, у цих штурмах залучена невелика кількість бронетехніки, зокрема танків, але велика кількість мотоциклетної та пристосованої автомобільної техніки дає змогу росіянам доволі швидко переміщатися через так звану kill-зону, що створює для нас проблеми.

Тобто фактор командирських лідерських рис, помножений на фактор достатніх ресурсів у певному місці в певний час, визначає стійкість української оборони.

Але тут у мене двояке відчуття. З одного боку, головком ЗСУ Сирський заявляє про те, що останнім часом нам бракує артилерійських снарядів калібру 155 міліметрів, а з іншого – Міністерство оборони України та інші структури, які забезпечують українську армію, кажуть про те, що постачання відбуваються у певні строки й у достатніх обсягах. Я думаю, що ситуація на полі бою буде тим самим маркером, який визначить, чи достатньо в української армії ресурсів для реалізації завдань стратегічної оборони на всіх ділянках фронту.

Ми також маємо розуміти, що тут і зараз російська армія готова залучати всі наявні в неї ресурси для реалізації хоча б частини плану, визначеного в межах літньої складової масштабного російського наступу. До речі, я вважаю, що не варто розглядати літню наступальну кампанію 2025 року як окремий кейс. Це де-факто той самий наступ, який триває із жовтня 2023 року.

– Ви згадали про Новопавлівку, Сіверськ і Лиман. Тож ми бачимо, що противник намагається активно діяти на кількох напрямках. Чи допускаєте ви, що, за великого бажання, ворог міг би перекинути на Покровський напрямок удвічі більше угруповання і мати більше шансів на успіх?

– Так, безумовно. Концентрація відповідних сил і засобів на окремій ділянці фронту створює перевагу. Але чи готовий противник йти на реалізацію саме такого варіанту впливу на українські Сили оборони? Думаю, навряд чи.

Чому? Тому що противник одночасно намагається атакувати наші рубежі та позиції як на півдні Запорізької області в напрямку від Василівки й на північ у напрямку на Запоріжжя, так і на діаметрально протилежній ділянці фронту, на Сумському напрямку. Ворог намагається атакувати наші рубежі та позиції, розширювати плацдарм на схід від Вовчанська й формувати плацдарми на прикордонні в районі населеного пункту Мілове Харківської області. Він також пробує розширювати плацдарм на правому березі річки Оскіл у східній частині Харківської області. Противник продовжує наполегливо формувати плацдарми на Лиманському та на Сіверському напрямках.

Тобто він тисне практично на всіх ділянках 1200-кілометрової лінії бойових опорів, намагаючись знайти слабкі місця в нашій обороні. У перспективі, знайшовши ці ділянки, цілком імовірно, він може атакувати там великою кількістю сил і засобів. Але будь-яке масштабне переміщення сил і засобів чітко фіксується українською розвідкою.

Відповідно, український Генеральний штаб, думаю, вживатиме відповідних заходів протидії. У разі, якщо відбувається відповідне перегрупування російських військ на ті чи інші ділянки фронту, також синхронізовано з російським переміщенням відбуватиметься і переміщення наших сил і засобів. А ключовий фактор для нас – це фактор інженерних фортифікацій.

Сподіваюся, попри величезну кількість критичних зауважень до якості наших фортифікацій, нам вдалося створити систему фортифікаційних оборонних споруд, яка дає нам змогу, з одного боку, максимально сповільнювати просування російських військ, а з іншого – максимально зменшувати кількість наших втрат при збільшенні маркованих російських втрат.

– Хороші новини з Сумщини. Звільнено ще один населений пункт, Кіндратівку. Чи вважаєте ви, що є ймовірність того, що Сумська область може бути повністю звільнена від окупанта?

– 225-й штурмовий полк. Саме хлопці цього підрозділу провели успішну контрнаступальну операцію. Досить нетиповий підхід до реалізації завдань зі знищення противника дав результат.

В принципі, у цій ситуації ми не перли "в лоб", зазнаючи абсолютно нераціональних і нічим не обґрунтованих втрат. Ми буквально поступово стискали в кільці оточення російське угруповання військ, яке обчислювалося підрозділами трьох батальйонів. Так, за чисельністю їх було набагато менше, ніж штатна чисельність батальйонів. За різними оцінками, від 310 до 800 людей особового складу, тому що батальйони до цього були ґрунтовно пошарпані у боях. Але тим не менше, навіть три сотні знищених російських військовослужбовців – це непоганий підсумок контрнаступальної операції.

Парадокс ситуації полягає у тому, що росіяни мали амбітні плани щодо окупації буферної зони на кордоні з Сумською областю, але всі ці плани й очікування перетворилися на мильну бульбашку у зв'язку з тим, що українська армія діяла під прикриттям тих самих фортифікацій, які свого часу були збудовані, зокрема за сприяння місцевої військово-цивільної адміністрації.

Відповідно, за таких умов ми, заманюючи противника у пастку, створюємо умови для того, щоб системно й методично перемелювати російські штурмові підрозділи, які вриваються на нашу територію. Ситуація далека від ідеальної, але те, що на території Сумської області нам вдалося стабілізувати фронт, – це очевидно.

Ця ділянка фронту, на відміну від деяких інших, у мене не викликає тривог і хвилювань у частині того, що ми не зможемо утримати ситуацію. Але те, що противник у межах літнього епізоду наступальної кампанії намагатиметься й надалі шукати слабкі місця в нашій обороні, – це очевидно. А те, що в Кіндратівці росіяни зазнали втрат, – ну що ж, не ми приходили на територію Російської Федерації, а вони прийшли зі зброєю в руках, і противника було знищено.