Відео дня
Опозиціонер Лебедько: коли Путін програє у війні, Лукашенко перетвориться на труп. Інтерв'ю
Війна Росії проти України зблизила двох диктаторів – самопроголошеного президента Білорусі Олександра Лукашенка та очыльника Кремля Володимира Путіна. І на політичне дно їм теж судилося опуститись разом.
Головний інтерес народу Білорусі – військова поразка Путіна. Інтерес Лукашенка після програшу кремлівського агресора – за всяку ціну залишитися на плаву.
Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив білоруський опозиціонер Анатолій Лебедько.
– Лукашенко заявив, що сумнівається в перемозі Путіна у війні проти України. Погодьтеся, досить незвична заява. Як це стало можливим і чому?
– Насправді Лукашенко якраз у своєму звичному амплуа. За 28 років правління він навчився цієї еквілібристики.
Лукашенко має одну мету – владу. І для того, щоб її утримати, він готовий йти на всі – на будь-які заяви, дії. Він готовий в одному виступі робити несумісні заяви. Ми це й бачимо.
З одного боку, його міністр, який і мухи не образить, пише в європейські столиці лист із натяком на те, що треба було б повернутися до дружби, а з іншого, паралельно того ж дня Лукашенко на спільній пресконференції з Путіним верзе якусь політичну маячню щодо того, що "англійці провели спецоперацію в Бучі" і в нього нібито є адреси, паролі, явки, номери машин тощо.
Це пов'язано з тим, що плани Путіна, в які був посвячений Лукашенко, провалилися. І, звичайно, Лукашенка вимушують робити такі заяви, насамперед, Збройні сили України, українські громадяни, які стали на захист своєї країни, та білоруси, які у 90% проти того, щоб Лукашенко відправляв білорусів воювати в Україну. Відіграв роль і фактор санкцій, які є чутливими для білоруської економіки.
Усе це призвело до того, що Лукашенко розуміє, що жодного переможного параду не буде, а за деяких сценаріїв розвитку ситуації парад може пройти тільки в Мінську, а прийматиме його Тихановська.
Той самий батальйон Калиновського, який воює на боці українців, воює за вашу і нашу свободу. Перше, що сталося б з білоруською армією, якби Лукашенко відправив її в Україну – вона розсіялася б Волинськими та Житомирськими лісами. Частина могла б влитися у той самий батальйон Калиновського й піти на Мінськ. Зважаючи на те, що рейтинг Лукашенка зараз дуже невеликий, це ризик для нього.
Тому він зараз у такому шпагаті. Але це Лукашенко, тому ставитись до таких заяв треба спокійно. Це не що інше, як спроба втриматися у владі, і не більше.
– Напевно, це вперше за всі роки правління Лукашенка в Мінську не було параду до Дня перемоги.
– Так, це незвичайно, тому що для Лукашенка такі речі – це все одно як одягнути кітель із незрозумілими відзнаками, це частина ритуалу. Він мав демонструвати м'язи, які має. Для нього це була ще й частина кампанії із загравання з електоратом, який із пієтетом ставиться до радянського минулого.
– Отже, головна причина скасування параду в тому, що електорату з пієтетом залишилося менше?
– Ну, так. Його електорат загалом – це люди старшого покоління. Але відбувається його природний відхід. Це перше. А друге – дуже змінилася структура підтримки Лукашенка. Якщо раніше він боровся за електорат, то зараз він розуміє, що рівень його підтримки настільки малий, що навіть якщо якась група його і підтримає, цього явно замало для перемоги.
Тож для нього нині головна цільова група – це генерали, силові структури. А їх проведенням параду не здивуєш. Для них головне – матеріальна складова. Навіть якщо країна опиниться у складній економічній ситуації, головне для нього – годувати генералів.
Крім того, треба розуміти, що тема війни зараз не є популярною. Люди втомилися від насильства, яке триває з 2020 року, а без насильства Лукашенко не може утриматися при владі. Люди налаштовані дуже антивоєнно. Це різко відрізняється від суспільної думки у Москві.
– Після подій 2020 року в Білорусі Лукашенко розглядався як токсична фігура для Путіна, і те, що той продовжував підтримувати выдносини з ним, було не на руку главі Кремля, який тоді ще зберігав обличчя. Сьогодні ситуація протилежна: Путін повністю втратив обличчя, він упав на дно. Чи може він на це дно потягти Лукашенка?
– Справді, 2020 року Путін реально розглядав питання про заміну Лукашенка на проросійську, але нетоксичну фігуру. Але війна зблизила Путіна та Лукашенка. Зараз це двоє старих, які в одній зв'язці деруться на гору.
Падіння Путіна автоматично означає, що Лукашенко перетворюється на труп. Він і так уже пахне не дуже добре, і його перебування у владі безпосередньо залежатиме від Путіна. Повідець, на якому перебуває Лукашенко від господаря Кремля, як ніколи короткий.
З іншого боку, Путін уже не розглядає заміну Лукашенка як необхідність, тому що той іноді може виконувати точкові запити Кремля, робити якісь заяви. Він може ще знадобитися Путіну, наприклад, якщо переговори вийдуть на формат нової системи безпеки.
– Ми в Україні віримо, що Путін програє у цій війні. Він уже програв політично, а згодом програє і на полі бою. Коли Путін програє, що робитиме Лукашенко? Чи є в нього "план В"?
– Я скажу про "план В" більшості білорусів. Нам недостатньо політичної поразки Путіна. Наш національний інтерес – це воєнна поразка Путіна, яка означатиме і політичний кінець Лукашенка. Це створює європейську перспективу для нашої країни, перспективу тісного союзу з Україною. Це величезний ресурс для розвитку двох країн.
Інакше, якщо це буде якась напівперемога чи якийсь політичний компроміс, Путін завжди матиме спокусу отримати компенсацію за рахунок більшого поневолення Білорусі.
Зараз ми маємо справу з гібридною окупацією Білорусі. Тут перебуває кілька тисяч російських військовослужбовців, російські "Іскандери". І це завдання номер один – деокупувати нашу країну.
Щодо "плану В" для Лукашенка, то він готовий стати в будь-яку позу, зробити якщо не все, то дуже багато для того, щоб залишитися у владі. Тому ми можемо очікувати на інші незвичайні заяви щодо цієї війни – і те, що він миротворець, і що він нібито розпочав переговорний процес. Але інша річ, що він не має легітимності – ані міжнародної, ані всередині країни. Навіть якщо зараз Лукашенко спробує відплисти від російського берега, все одно він перебуває в дуже сильній залежності від Путіна. Тут ілюзій не повинно бути.