Оточення Путіна готове підписати будь-яку угоду, але сам диктатор вірить в удачу: інтерв'ю з Курносовою

Очільник країни-агресора Росії Володимир Путін, відкидаючи ультиматуми США і продовжуючи вести війну проти України, розраховує на удачу, на вміння обходити західні санкції, на таланти своїх економістів, але передусім – на свою можливість вбивати громадян РФ на полі бою в Україні в необмежених кількостях. Крім того, кремлівський диктатор, схоже, втратив зв'язок із реальністю. Не кажучи вже про маразматичне бажання будь-що-буде захопити Україну, Путін вірить запевненням своїх воєначальників, що в перспективі кількох місяців український фронт може посипатися.

Примітно, що оточення Путіна було б готове виходити на будь-які домовленості і підписувати будь-які угоди, але поки що не наважується брати ситуацію у свої руки. Головна причина – роз'єднаність сил, налаштованих проти того, що робить Путін, і боязнь за власне життя.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловила російська опозиціонерка Ольга Курносова.

– У попередньому інтерв'ю ви говорили про те, що Путін навряд чи прийме умови ультиматуму Трампа, зокрема, і після того, як президент США скоротить термін цього ультиматуму до 10 днів. Сьогодні ми бачимо, що цей Рубікон фактично вже пройдено. Путін продовжує свою гру. На вашу думку, з чим пов'язане це ігнорування позиції Сполучених Штатів і тих проблем, які США дійсно можуть створити для путінської Росії? На що Путін розраховує?

– На удачу, на те, що вдасться дотиснути Україну за допомогою військової сили. Уже була інформація в зарубіжних ЗМІ про те, що генерали йому доповідають, що за кілька місяців їм вдасться зломити фронт і фронт посиплеться. Я впевнена, що такого роду доповіді і робляться. Тому що, звичайно, для Путіна важлива перемога, оскільки все інше означатиме, що він програв.

Зрозуміло, що він уже програв, адже він хотів швидкої перемоги, швидкої війни. Якщо не за три дні, то за місяць-два. І цього в нього не вийшло. Тому для нього дуже важливо все завершити саме так, як він хоче. До того ж усе-таки більшість людей із його оточення готові будь-якої миті виходити на домовленості й підписувати будь-які угоди. Але, тим не менш, переконати і продавити його вони поки що не в змозі.

– Я правильно вас розумію? Ви вважаєте, що сьогоднішня поведінка Путіна, його риторика і дії багато в чому пов'язані з тією неправдивою, не надто коректною, такою, що не надто відповідає дійсності, інформацією, яку йому доносить його оточення?

– Насамперед, звичайно, з цим, але також і з його маразматичними бажаннями. Бо якби цих маразматичних бажань не було, якби він не прагнув до відродження якогось незрозумілого гібриду Радянського Союзу і Російської імперії, він би не почав воювати.

Йому здається, що в нього є перевага і спроба ставити ультиматум перед Заходом, як це було ще перед початком вторгнення. Підкреслю, Україна – лише проміжний етап. Я нагадаю, як тоді був ультиматум Заходу, так і зараз. У чому полягає ця перевага? Не тільки у великій кількості ядерних зарядів, бо і невеликої кількості достатньо, щоб знищити Землю.

Насамперед, це та кількість людей, яких він може вбити. Ніхто інший із нормальних країн сьогодні не може собі дозволити в необмеженій кількості вбивати своїх громадян. Ніякі громадяни на це не погодяться. А Путін у змозі вбивати росіян практично в необмеженій кількості. І йому здається, що саме це і є його конкурентною перевагою. Таким чином він намагається залякувати насамперед Європу.

– Ви сказали, що оточення Путіна готове підписувати будь-які угоди. Чому ж оточення досі не взяло на себе ключової ролі? Здавалося б, є один божевільний старий і безліч прагматичних людей навколо нього. Чому вони не вирішують це питання?

– Насамперед, тому що вони розрізнені. Вони не можуть домовитися між собою. Кожен боїться, що після будь-яких подібних розмов про те, що Путіна необхідно відправити у відставку, вранці він прокинеться від того, що йому рубають двері сокирою або виносять їх бензопилою. Тому домовитися між собою про його усунення від влади вони не в змозі.

Ми вже спостерігали в історії багато тоталітарних режимів, де була подібна ситуація. У Європі було багато тоталітарних режимів, і більшість диктаторів доживали до своєї смерті на посаді.

– Останнє запитання – з приводу економічної реальності Росії. Очевидно, після того, як Путін відкинув ультиматум Трампа, набудуть чинності санкції, про які говорив президент США. Зокрема, щодо тих країн, які купують нафтопродукти у Росії. Це дуже серйозний удар по бюджету Росії. Чи вважаєте ви, що Путін не усвідомлює цього удару, чи цей удар справді не матиме суттєвого впливу на його діяльність, зокрема, на фінансування війни?

– Йому здається, що все те, що відбувається останнім часом після всіх санкцій, всі ці шляхи обходу санкцій цілком працюють. Це з одного боку. З іншого боку, не випадково він тримає на чолі економічного блоку системних лібералів. Йому здається, що вони дуже непогано справляються з такими жорсткими наслідками санкцій і що ринкова економіка все одно вивезе, що знайдуться нові шляхи обходу санкцій, і повністю все це заасфальтувати не вдасться.

Але знаєте, всі диктатори врешті-решт втрачають здорове ставлення до реальності. І в цьому сенсі Путін абсолютно не виняток, а правило.

– Щодо ролі Китаю. Чи можна сказати, що Путін сьогодні робить основну ставку саме на підтримку Китаю? І чи може Пекін скористатися цією ситуацією і перетворити Москву на де-факто свого васала?

– На мій погляд, Китай уже перетворив Росію на васала. І те, що Путін цього не розуміє, зайвий раз доводить, що він дуже погано оцінює реальність. Звичайно ж, сьогоднішня Росія – це васал Китаю в економічному, це точно, і частково в політичному сенсі. Тому ситуація досить неприємна для Росії, але це даність.