Падлюка з місцевих навела "Іскандер" на Грозу, ворог готує наступ. Інтерв'ю із Селезньовим

Кафе в селі Гроза на Харківщині, де загинуло понад 50 осіб, було обрано найбільш значущою ціллю для російської ракети "Іскандер" не випадково. Удару 5 жовтня явно було завдано з допомогою навідника, ймовірно, місцевого жителя. Цей підлий теракт ще раз засвідчив, що не на часі збиратися великими групами, не на часі розслаблятися, особливо, якщо місце зустрічі розташоване за 50 кілометрів від зони бойових дій.

Російська окупаційна армія активізувалася на Куп'янсько-Лиманському напрямку. Знищено чотири мости через річку Оскіл. Поточна мета ворога – зруйнувати логістику Сил оборони, вийти на лівий берег річки й захопити частину Куп'янська. Судячи з держбюджету країни-окупанта Росії, 2024 року співвідношення сил та засобів української та російської армії може бути 1:4 на користь противника. І цю проблему треба вирішувати вже зараз. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив військовий експерт Владислав Селезньов.

– У зведенні Генштабу за ранок 6 жовтня йдеться про те, що за минулу добу ворог здійснив 3 ракетні атаки та 65 авіаційних атак на Україну. Зокрема, 5 жовтня було завдано удару по кафе в селі Гроза на Харківщині, внаслідок якого загинуло понад 50 осіб. Одночасно Сили оборони просунулися в районі Андріївки, Роботиного та Вербового. На вашу думку, що відбувається сьогодні? Чи намагається противник перехопити ініціативу в нашої армії?

– Щодо ситуації з населеним пунктом Гроза, то очевидно, що це нам наука на майбутнє. Навіть відстань 45-50 кілометрів до лінії бойового зіткнення – це не привід розслаблятися. Якась падлюка, можливо, з місцевих, працювала навідником, повідомила ворогові, що у вказаному місці у вказаний час збереться величезна кількість людей, які братимуть участь у поминках за загиблим українським військовослужбовцем, і дала ціль для завдавання ракетного удару.

Ключовий момент: війна триває – не треба збиратися, тим більше щоб оплакувати наших загиблих. Тому що зараз це загроза руйнувань і загибелі людей, які точно не заслуговували на це.

Ну, а те, що ворог наш підлий, гидкий і використовує будь-яку нагоду, щоб ударити якомога болючіше, – це очевидно. Росіяни не так часто використовують "Іскандери" – використовують їх саме для того, щоб завдавати ударів по найбільш значущих цілях.

До речі, на Куп'янсько-Лиманському напрямку ворог працює не лише по наших передових рубежах та позиціях, а й у глибині оборони. Знищено принаймні чотири мости через річку Оскіл на цьому напрямку. З якою метою? Ворог намагається зруйнувати нашу логістику. Наші інженерно-саперні підрозділи наводять понтонно-мостові переправи, але зрозуміло, що їхня пропускна здатність дещо нижча за стаціонарні мости.

Очевидно, навіщо ворог розносить нам мости, – він готується до наступу. Як ми говорили минулого разу, окупант робить проходи у своїх мінних полях, підтягує бронетехніку до лінії бойових зіткнень. Вже вчора-позавчора (4-5 жовтня. – Ред.) почала з'являтися інформація про те, що ворог намагається атакувати і на Куп'янському, і на Лиманському напрямку.

Він залучає підрозділи тієї самої недосформованої 25-ї армії. Там само діють підрозділи першої гвардійської танкової армії. Тобто ворог намагається тиснути. Поки що в нього нічого не виходить, але ресурс він має. І не факт, що перші невдачі охолодять його запал. Найімовірніше, такі атаки на цій ділянці фронту продовжуватимуться й надалі.

Адже завдання, яке стоїть перед угрупованням окупаційних військ, що діють на цій ділянці фронту, залишається очевидним – вихід на лівий берег річки Оскіл та окупація частини населеного пункту Куп'янськ, що на східному березі річки.

Загалом ситуація, яка зараз спостерігається вздовж усієї лінії бойового зіткнення, характеризується двома факторами: там, де українська армія має ресурси, сили, засоби та можливості, вона атакує. Там, де у нас таких можливостей немає, ми ведемо оборонні бої, бо там атакує чи контратакує російська окупаційна армія.

Ситуація на полі бою є досить динамічною. Її перспективи залежать від ресурсних можливостей українських Сил оборони. Насправді перспективи досить тривожні, бо наступного року військовий бюджет Росії становитиме приблизно 30%. Це щонайменше у 4 рази більше, ніж нинішній військовий бюджет України з урахуванням постачання військово-технічної допомоги від наших західних партнерів.

Безумовно, співвідношення 1:4 не на користь України навряд чи може свідчити, що ми можемо мати можливість хоча б паритетного співвідношення сил та засобів. Ворог матиме перевагу, причому ця перевага буде кратною.

Але про те, у що ця перевага буде трансформована на полі, говорити поки що зарано, бо невідомо, які ресурси українська армія матиме наступного року.

Ми бачимо, які складні внутрішньополітичні процеси йдуть у США, як поступово згортається багато програм військово-технічної допомоги від наших західних партнерів. Чи почують докази та аргументи Володимира Зеленського, які він озвучив під час зустрічі у Гранаді? Ми зрозуміємо це за підсумками рішень щодо передачі військово-технічних засобів для потреб української армії найближчим часом.

Взагалі вважаю, до кінця листопада в нас уже буде чітко окреслена ситуація – чого можна очікувати в межах нашого наступу, в межах дій російської окупаційної армії, і до чого ми врешті-решт прийдемо. У цьому ключовий чинник – це ресурс.

– Щодо тривожних перспектив і кратної переваги ворога, про які ви сказали. Практично відразу після ворожого удару по Грозі ексміністр оборони Британії Бен Воллес закликав Німеччину розблокувати постачання Україні ракет Taurus. Водночас ми бачимо, що питання з постачанням Україні ракет ATACMS, на жаль, зависло. Також поки що не зрозуміло, яке саме озброєння отримає Україна в комплекті з винищувачами F-16. З іншого боку, ми розуміємо, про яку військову російську техніку може йтися – це не сучасні зразки. Яким є ваш прогноз щодо поставок Україні озброєнь – до кінця поточного року і, можливо, на початку наступного?

– Заява Бена Воллеса щонайменше дивна. Чому колишній міністр оборони Об'єднаного Королівства починає нарізати завдання уряду Німеччини? Чи не логічніше йому адресувати ці заяви уряду Ріші Сунака, а не своїм колишнім німецьким колегам? Адже кожен відповідає за ту сферу діяльності, до якої безпосередньо має стосунок.

Щодо ресурсів, то я не став би недооцінювати російський оборонно-промисловий комплекс, тому що левова частка ресурсних можливостей, які російська оборонка отримає внаслідок формування бюджету 2024 року, дозволить їм виробляти ті ж ракети морського базування "Калібр", авіаційного базування Х-101, Х-555, інші комплекси, які створять нам чимало проблем.

Російська система радіоелектронної боротьби є дуже серйозним чинником, що створює проблеми для української армії. А російські системи дронів-камікадзе та розвідувальних дронів також створюють чимало проблем. У цьому напрямі Росія має успіх.

Тому нам уже тут і зараз потрібно думати про те, як мінімізувати наслідки застосування ворогом систем радіоелектронної боротьби та дронів.

З приводу наших ресурсів дуже складно щось прогнозувати, тому що ми не маємо чіткого розуміння, що, коли і в яких кількостях нам передадуть західні партнери. Найближчий "Рамштайн" 10 жовтня. Можливо, за його підсумками з'явиться бодай якась ясність. Бо за підсумками п'ятнадцятого "Рамштайну", крім кейсової військово-технічної допомоги від наших балтійських та німецьких партнерів, ніякої чіткої інформації не лунало.

Наразі анонсується допомога від уряду США. Начебто в них у "загашниках" є близько 5 мільярдів доларів для забезпечення поточних потреб української армії. Але з урахуванням рівня запитів – а це і системи ППО для захисту наших об'єктів енергетичної інфраструктури, і боєприпаси, бронетехніка, озброєння – все це потрібно. З одного боку, 5 мільярдів – це велика сума. З іншого, очевидно, цей транш не буде реалізований одномоментно.

Ми також повинні розуміти, що запити української армії досить високі, принаймні щодо застосування артилерійських боєприпасів. Ми використовуємо їх настільки інтенсивно, що наші запаси швидко вихолощуються, а отже, потрібні нові й нові партії, і це критично важливо. Нинішня війна є війною артилерії. Отже, нам потрібні й артилерійські системи, і боєприпаси до них у величезних кількостях.