Перед 9 травня в РФ утворилася безліч "коридорів" для українських дронів: інтерв’ю з Жмайлом
Напередодні "дня перемоги" 9 травня і параду за участю кремлівського диктатора Володимира Путіна до Москви стягнуто рекордну кількість засобів ППО. Через це фактично оголилися інші ділянки і з’явилася безліч "коридорів" для українських дронів. Чи буде удар по Москві? Зважаючи на підвищену концентрацію засобів ППО, навряд чи. Проте, Україна не буде зважати на прохання партнерів не бити по тих чи інших російських об’єктах, адже адекватної компенсації за "неудари" наша країна не отримує.
Щодо позиції західних партнерів України, зокрема, щодо можливої здачі українських територій нібито як запоруки миру, то, на жаль, вона базується тому, що для них досі поразка України виглядає більш привабливою, аніж поразка Росії. Саме тому стійкість України у відстоюванні своїх інтересів "починає бісити".
Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив виконавчий директор Українського центру безпеки та співпраці Дмитро Жмайло.
– Кремль все ж таки вирішив проводити парад "перемоги" 9 травня, щоправда, в урізаному варіанті. Напередодні під час спілкування із президентом США Трампом глава Кремля Путін запропонував перемир’я саме на цю дату. Водночас президент України Володимир Зеленський заявив, що не отримував жодних офіційних чи неофіційних пропозицій щодо перемир'я. на вашу думку, чи дійсно це перемир'я потрібно Кремлю саме для того, аби безпечно провести парад? І чи є в України можливість завдати удару по одній особі, що перебуватиме на Червоній площі?
– Сто відсотків це напряму пов'язано із безпекою параду. Скороченість парадів у Москві в історичній ретроспективі, з початку повномасштабного вторгнення, пов'язана з ефективністю наших ударів, як вони говорять, "з оперативною обстановкою". Але що ж таке ця "оперативна обстановка"? Це війна з Україною. Ми бачимо, як щороку все менше лідерів держав приїжджає до Росії якраз через загрозу наших ударів.
Парадигма і позиція Путіна вже не та, щоб просити від України просто не бити. Бо всі просять – американці, європейці, не бити по НПЗ, але ми все одно б'ємо, тому що адекватної компенсації за наші неудари немає, немає адекватних пропозицій. А отже, ми огризаємося, ми боремося за виживання. Як то кажуть, нічого особистого.
Тому це сто відсотків пов'язано і загорнуто у псевдомирну ініціативу. Ми це використовуємо для просування нашої позиції, наголошуючи на повному і всеосяжному припиненні вогню. Звісно, Росія на це точно не піде.
Стосовно того, чи битимемо ми по Москві, чи не битимемо? Росія оголила багато ділянок. Ми бачимо і Туапсе, ми бачимо і Перм. Все живе ППО стягнуто найближче до Москви, яка не те, що насичена, а й перенасичена засобами протиповітряної оборони. Лишається також кілька локальних точок – Валдай, Єлабуга тощо.
Але після наших ударів, зокрема, по Усть-Лузі у Ленінградській області, є питання до російської обороноздатності. Ми вийшли на темпи виробництва, щоб робити масовані повітряні атаки, і ми їх робимо, незважаючи на те, що більшість наших дронів все одно збивається. Проте, успішні удари по Туапсе, повторні удари, сьогодні знову прилетіло, нафтові дощі, невдоволення цивільних, стягування силовиків, намагання втримати ситуацію під контролем…
Тобто, м'яко кажучи, Україна може підгадити головне ідеологічне свято РосіїУ, "9 мая", яке вже стало окремим міфом, окремою релігією чи квазірелігією в РФ.
Чи будемо бити по Москві? Може, ми битимемо не по Москві, а по інших регіонах, тому що через страх Путіна ще більше засобів ППО переміщено саме до столиці РФ, і ми будемо використовувати це виключно з міркувань військової доцільності, не більше і не менше.
– Наскільки я розумію, для нас не важливо, яку саме дату обрати для атак – 9 травня, 8, 10 чи якусь іншу, адже лише країна-агресорка прив'язується до своїх "сакральних" дат. Ви сказали, що Україна може скористатися тим, що велика кількість засобів ППО наразі сконцентрована саме в Москві. Чи відомо, звідки саме перевели ці засоби ППО, тобто які саме об’єкти залишилися в Росії де-факто без прикриття ППО?
– Їх точно не забрали з першої лінії, тобто безпосередньо з лінії бойового зіткнення, адже це основна лінія оборони. Була інформація про наш удар по Єкатеринбургу – це була рекордна відстань, 1800 кілометрів, – місцеві писали, що жодної протиповітряної оборони там не було. До того ж виникло питання, чи взагалі вона там була, адже наші дрони долетіли туди без перешкод.
Отже, на першому краї вони їх звісно залишать, а стосовно інших регіонів, то засоби ППО точково розміщені в європейській частині Росії. Думаю, вже давно все оголено за Уралом. До Москви й надалі будуть стягувати ППО. Звідки конкретно? Та звідусіль. Наші удари підтверджують, що і до 9 травня в російській протиповітряній обороні утворилося дуже багато дірок, дуже багато умовно безпечних коридорів для нас.
– Президент Зеленський не вперше запропонував довгострокове припинення вогню. Ви не вірите в те, що ворог на це погодиться, але якщо припустити, що на Кремль натисне Трамп або Путін вирішить, що цей крок буде для нього вигідний політично, чи припускаєте ви, що саме з цього може розпочатися реальне закінчення війни в Україні?
– Ні, тому що поки Росія воює, поки вона не програла, війна забезпечує легітимність влади Путіна, вона утримує систему під контролем, не зважаючи на зростаючі ризики. Результатом цих ризиків є секторні відключення інтернету в Росії, вивчення досвіду Китаю, північної Кореї, блокування Telegram тощо.
Росія буде воювати до останнього в надії те, що світ буде тиснути на Україну і, відповідно, їй вдасться "сохранить лицо". Допоки триває війна, допоки Росія не програла, це тримає владу Путіна. Тому ні, він не зацікавлений у довгостроковому припиненні вогню – він готовий спалити геть усе, аби тільки зберегти свою диктатуру.
– Ви сказали, допоки Росія не програла, це триватиме. Але саме в інформаційному полі Росія наразі діє дуже активно, зокрема, намагається перебільшити свої успіхи в війні проти України на полі бою. На жаль, ці наративи звучать не лише всередині самої Росії, а також і, наприклад, у спілкуванні Путіна з Трампом. Вони просуваються і в Європі. Можливо, недарма днями канцлер Німеччини Мерц заявив, що Україні, можливо, доведеться відмовитися від своїх неокупованих територій Донеччини саме заради того, щоб війна припинилася. На вашу думку, чи дійсно саме в інформаційному полі відбувається набагато більш небезпечна для України війна, ніж на фронті?
– Дивіться, інформаційно-психологічні операції, в першу чергу, спрямовані на європейські суспільства, народи, щоб вони тиснули на свої уряди, щоб ті відмовлялися від підтримки України, як безперспективної, і схиляли нас до капітуляції. Лідери держав керуються власними інтересами.
Причина цього єдина – у західного світу немає бачення, що може бути з Росією без Путіна, без його режиму. Як буде контролюватися територія, хто контролюватиме ядерну кнопку, як буде забезпечуватися стабільність регіону, коли вся ця архітектура просто почне сипатися тощо.
Натомість ми демонструємо стійкість, ми заявили, що не торгуємо територіями, ми не програємо, ми тримаємося. Ситуація на фронті краща, ніж рік тому, чому ми маємо капітулювати, здавати наші основні оборонні укріплення? Бо ви вірите, що Путін не піде далі, чи у те, що він принаймні 3-4 роки не піде, бо в нього немає сил? А що нам робити далі з цим монстром? Ось це головний наслідок, і ми це прекрасно розуміємо.
Це не означає, що Мерц хороший чи поганий, чи Трамп хороший чи поганий. Демонізація Трампа - це завдання Демократичної партії і тих структур, в тому числі в Україні, які отримують від них фінансування. Натомість Україна гне свою лінію і будує з США прагматичні відносини.
Але основна причина в тому, що поразка України більш прийнятний варіант, ніж поразка Росії. Водночас Берлін робить конструктивні кроки і багато для підтримки України. Прихід Мерца до влади серйозно і радикально змінив цю ситуацію.
Але все одно наша стійкість починає бісити. Дуже хочеться говорити з Україною, як в 1994 році, нагнути її і підписати новий "Будапештський меморандум". Але ми вже не в тій позиції і, відповідно, вимагаємо з нами рахуватися.
За рахунок єдності, за рахунок стійкості вищого військово-політичного керівництва країни і президента, стійкості військових, – бо на стійкості армії будується ця дипломатична позиція, - єдності суспільства, не дивлячись протиріччя, нас не можуть змусити капітулювати. В цьому весь наш секрет успіху.
Окрема Президентська бригада імені гетьмана Богдана Хмельницького боронить Україну на сході, захищає Київщину та небо над столицею. Саме її бійці збивають "Шахеди" та ракети під час повітряних тривог. До Президентської бригади можна долучитися, щоб служити серед гідних людей та боротися з ворогом на тій посаді, яка вам до душі. Бригада має низку бойових та небойових вакансій.
Переходьте на сайт або телефонуйте за номером +380505620222. Рекрутери проконсультують вас та нададуть всю інформацію про службу та вакансії.
