Відео дня
Перший герой, або Офіцер, з якого почалася відсіч ворогові: чим відомий полковник Сухаревський, який став заступником Сирського. Фото і відео
Одним з новопризначених заступників головнокомандувача Збройних сил України Олександра Сирського став полковник Вадим Сухаревський. Цей військовий став на захист України від російського вторгнення ще на самому початку війни, у 2014 році – і за десять років агресії РФ встиг повоювати практично на всіх напрямках російсько-української війни.
Ба більше: саме Сухаревський зробив перший постріл на цій війні, з якого розпочалася багаторічна історія героїчного протистояння та звитяжної боротьби українського війська за рідну землю, український народ та саме існування України. Про перший бій Сухаревського та його шлях до посади, на якій він відповідатиме за впровадження у ЗСУ безпілотних систем, пише OBOZ.UA.
Вадим Сухаревський: життя до війни
Уродженець міста Берегове Закарпатської області Вадим Сухаревський серед побратимів здобув репутацію одного з найдосвідченіших командирів ЗСУ.
Народився він 6 жовтня 1984 року. Закінчив Мукачівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою. Однак навіть тоді, зізнавався Сухаревський, ще не думав про кар'єру військового. Сталося це під час строкової служби: у інтерв'ю він згадував, що вирішив – якщо вже служити, то по-справжньому.
"Коли потрапив до десантури, зрозумів, що це моя стихія", – згадував Сухаревський в одному з інтерв'ю.
За плечима у військового – участь у миротворчій місії в Іраку з лютого по жовтень 2004 року. Зокрема, Сухаревський брав участь у битві за Ель-Кут. І той досвід, згадував він пізніше в інтерв'ю OBOZ.UA, став у нагоді вже під час російсько-української війни: Вадим Сухаревський, на відміну від багатьох українських військовослужбовців, чітко знав, що у ворога не лише можна, а й треба стріляти. Та й те, що таке війна насправді, він знав далеко не лише з книг та фільмів.
"Під час першого обстрілу, коли задзвеніли кулі по броні – я посміхався. Згадав Ірак просто", – розповідав він згодом.
У 2009 році Сухаревський закінчив Львівський інститут Сухопутних військ Національного університету "Львівська політехніка" за спеціальністю "Бойове застосування та управління діями аеромобільних підрозділів". У 2011-му у званні старшого лейтенанта командував аеромобільною ротою 80-го окремого аеромобільного полку, де став одним з двох кращих ротних.
Перший постріл
Саме Вадимові Сухаревському приписують перший постріл, який було зроблено ЗСУ по російських окупантах після початку гібридної агресії РФ проти України. Сталося це 13 квітня 2014 року поблизу Семенівки на Донеччині, коли бойовики російського терориста Ігоря Гіркіна влаштували засідку на спецпризначенців "Альфи" Служби безпеки України, які їхали виконувати завдання у районі Слов'янська.
Вранці того дня під Семенівкою бойовики з "зеленки" почали розстрілювати автомобіль зі спецпризначенцями практично впритул: бійці СБУ були для ворога немов на долоні. Як згадував один з учасників тих подій, офіцер "Альфи" Андрій Дубовик, що отримав у бою з ворогом тяжке поранення, шансів на порятунок у групи практично не було.
"Ми починали бій вшістьох, у начальства автоматів не було, тож наш вогонь помітно ослаб. Ситуація ставала геть критичною... Я почав засинати від втрати крові. І тут, крізь сон я почув, як запрацював великокаліберний кулемет. Це за моєю спиною викотився БТР! У десантників, як виявилося згодом, був суворий наказ: за будь-яких обставин не відкривати вогонь! Не піддаватися на провокації! Та цей БТР все рівно прийшов нам на допомогу. Хтось наплював на усі накази і хєрачив із кулемета! Цей хлопець усіх нас врятував – жаль, не знаю його імені. Він подавив вогонь із "зеленки", по нам припинили стріляти прицільно і противник почав відхід. Тут мене і витягли", – згадував пізніше Дубовик.
Тим самим "хлопцем" виявився Вадим Сухаревський. Саме він, обираючи між виконанням команди та порятунком побратимів, обрав останнє. Каже, чітко усвідомлював: якщо нічого не зробить – житиме з усвідомленням, що загибель українських спецпризначенців – його провина.
"Відкривати вогонь було заборонено. Нам тоді по радіостанції кричали: не стріляти!.. Я вже в триплексі побачив наступаючого противника, групу добре екіпірованих, озброєних чоловіків, які пересувалися тактично, двійками-трійками, стріляли з оптики, прицільно. Повертаюсь до кулеметника, який поруч стояв – і кажу: що дивишся? - А що робити? – Стріляй. – З якого? Два ж кулемета спереду на БТРі. Кажу: з обох", – пригадував Сухаревський у розмові з OBOZ.UA.
Зрештою, за кулемет він сів сам: вів вогонь по бойовиках у "зеленці" з великокаліберного кулемета КПВТ. Перші ж черги змусили загарбників розсипатися урізнобіч і почати відхід.
"Я бачив, як вони когось тягнули, не давав їм підняти голови. Вогонь ворога було повністю придушено. Думаю, когось я зачепив – я бачив, як вони когось тягнули. Але противник швидко вийшов із бою, грамотно заховався, місцина тому сприяла", – розповідав Сухаревський згодом.
У тому бою загинув капітан СБУ Геннадій Біліченко. Він першим виявив загрозу і відкрив вогонь по нападниках. Вже пораненим Біліченко продовжував відстрілюватися, прикриваючи побратимів.
Однак якби на допомогу спецпризначенцям не надіспів БТР Сухаревського – загиблих того дня було би значно більше.
Далі були бої за Луганський аеропорт, у ході яких 16 серпня 2014 року Сухаревський отримав поранення під населеним пунктом Красне на Луганщині. А потім, з 2016-го, очолюваний ним батальйон 36 окремої бригади морської піхоти виконував завдання на Маріупольському напрямку. Бійців цього батальйону самі військові називали "барсуками" – за псевдо їхнього командира Вадима Сухаревського.
"Я приїхав сюди воювати. Я хлопцям так і кажу: бачиш ворога – стріляєш у ворога. Брататися з ними, щадити їх, гратися у благородство ми тут не будемо. Вони нам не друзі і не сусіди, вони прийшли сюди убивати нас – то ж ми не дамо їм ані хвилини спокою. Тут не курорт, а війна. Бачиш – стріляєш. Все, крапка", – казав він сам.
І ця позиція – "бачиш – стріляй" – зрештою трансформувалася у бойове кредо "барсуків", які залили загарбникам чимало сала під шкіру.
Під час війни, у 2014-2016 роках, Сухаревський продовжував навчатися у Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського. У червні 2020 року отримав звання підполковника. А з 2021 року очолив штаб 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського. На цій посаді він і зустрів повномасштабну війну.
Велика війна
Вже після початку повномасштабного вторгнення, у березні 2022 року, Сухаревського призначили командиром 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Перед великим нападом росіян основні підрозділи цієї бригади дислокувалися в Олешках на Херсонщині. Відтак загарбники змогли оточити українських військових та завдати їм великих втрат. Сухаревський же очолив бригаду, до якої входили ті воїни, яким вдалося вирватися з оточення.
І зусилля новопризначеного командира по вишколенню воїна, встановленню дисципліни далися взнаки. Ця бригада брала участь у звільненні Херсона, а 14 листопада Сухаревський та 30 бійців підрозділу брали участь і підніманні українського прапора у деокупованому облцентрі у присутності президента Володимира Зеленського.
Молодий комбриг також налагодив у бригаді власне виробництво та ремонт FPV‑дронів.
"Боєприпаси для FPV‑дронів, для Mavic, для дронів літакового типу – все це ми робимо самі", – розповідав Сухаревський.
Також у бригаді виготовляють наземні дрони, що здійснюють мінування на глибині 4-8 км. Безпілотниками власного виробництва, стверджував Сухаревський, його бійці забезпечують не лише свою, а й вісім інших бригад.
З листопада 2022 року 59 бригада виконує бойові завдання на Донеччині. ЗМІ пишуть, що там воїни, якими командував Сухаревський, не віддали загарбникам жодного метра української землі, навпаки – відкинули ворога на кілька кілометрів назад.
Продовжать вони це робити і надалі, але вже з іншим командиром: 9 лютого Сухаревський очолив новостворені Сили безпілотних систем Збройних сил України, а вже наступного дня був призначений заступником головнокомандувача ЗСУ.
До ворога у полковника Сухаревського – довгий особистий рахунок. У інтерв'ю до 24 лютого 2022 року він неодноразово згадував про цивільних людей, над якими знущаються, яких калічать, викрадають та вбивають російські окупанти. А день початку повномасштабного вторгнення, за його зізнанням, став "апогеєм ненависті Росії до України".
"За цивільних просто серце розривається", – зізнавався офіцер.
Є жертви російської агресії і серед його близьких. Під російськими обстрілами загинуло подружжя кумів Сухаревського, що їхало в машині разом з двома дітьми. Дітям вдалося вижити.
Кожен вбитий українець, кожне понівечене місто, кожна скалічена дитина лише роблять цей рахунок довшим, лють – сильнішою, а жагу до Перемоги – непереборнішою. І українські "титани" – а саме так Сухаревський називає кожного українського воїна, що тримає оборону і дає бій ворогові, – неодмінно її здобудуть.
"Кожен солдат, кожен командир, хто зараз воює на передовій, – це титани. Іншого слова просто не підбереш. Люди не бачили своїх близьких, люди не були вдома. Люди живуть в умовах повного дискомфорту. Був зимовий та весняний період, холод. Зараз це болота, вода, спека, комахи, змії, постійна робота щодо обладнання позицій, постійні обстріли. Це люди, які розуміючи всі ризики для свого життя, продовжують виконувати покладені на них обов’язки", – казав Сухаревський.
За час служби у Збройних силах України Вадим Сухаревський отримав чимало нагород. Він є кавалером Ордена Богдана Хмельницького ІІІ і ІІ ступенів, Ордена "За мужність" ІІІ і ІІ ступеня, а також 18 червня 2022 року був удостоєний найвищої державної нагороди – звання Герой України з врученням ордена "Золота Зірка" – за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.
Нагадаємо, раніше OBOZ.UA розповідав, ким є новий головнокомандувач ЗСУ Сирський. Про нього ми зібрали факти, про які українці не знають або забули.
Натомість сам Сирський назвав головні якості новопризначених заступників, серед яких – і полковник Вадим Сухаревський.
Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!