Під час окупації вона була єдиним медиком у селі: нова історія в музеї "Голоси мирних"

2 хвилини
12,9 т.
Під час окупації вона була єдиним медиком у селі: нова історія в музеї 'Голоси мирних'

Наталія із ліхтариком пробиралася окупованим селом до малюка, який отримав страшні опіки. Вона обробила рани дитини та підготувала її до евакуації у столичну лікарню. Акушерка з села Глібівка на Київщині щодня надавала допомогу людям попри обстріли та окупацію. Свою історію вона довірила Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Відео дня

Наталія Іванівна працює у фельдшерсько-акушерському пункті у Глібівці вже 27 років. Її обов’язки широкі: від патронажу новонароджених до допомоги всьому населенню. Медикиню знають всі — не тільки у рідному селі, а й в усій окрузі.

Танки в’їхали у Глібівку 9 березня. Того дня Наталія Іванівна пішла до медпункту, щоби зняти шви жінці після операції. Коли акушерка вийшла з роботи, у білому халаті та з медичним боксом у руках, її зупинили російські військові. Задавали питання, перевіряли речі. Незабаром приїхали до неї додому.

"Вони приїхали на БТР, зверху чотири чоловіка, і п’ять зайшло до нас в хату. Всі у балаклавах, зі зброєю. Моя 12-річна онука злякалася і заплакала. Один поклав їй руку на голову та сказав: "Не плачь, деточка, два дня и все закончится". Вони перевірили геть все і пішли", — розповідає Наталія.

На роботу акушерка ходила щоденно: люди хворіли, "швидка" не приїжджала. Наталія була єдиним медиком у селі. Одного дня довелося їхати через блокпости до сусіднього Димеру за препаратами. Її проводжали нібито на війну. Біля медпункту стояли 15 місцевих мешканців та чекали, поки вона не повернеться. Один випадок Наталія згадує особливо.

"Увечері прибігла бабуся: онук упав у киплячу воду, дуже страшні були опіки. „Швидка" не їде, дворічна дитина кричить. Світла не було, ходити по селу було не можна, але ми пішли в медпункт з ліхтариками, обробляли рани, кололи йому уколи", — розповідає Наталія.

Залишати дитину із такими опіками вдома було небезпечно, тож родині довелося домовлятися з росіянами, щоб їм дозволили переправити дитину в Київ. Малюка врятували. Дивіться та слухайте історію медикині за посиланням.

Історія Наталії Іванівни увійшла до архіву Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова. Це наймасштабніший у світі архів історій мирних мешканців України, які постраждали від війни. Архів Музею налічує вже понад 50 000 історій.

Кожна історія важлива. Розкажіть свою! Поділитися історією можна так:

— напишіть вашу історію на власній Facebook-сторінці з хештегами #Голоси_Мирних #розкажіть_свою_історію та запросіть друзів долучитися;

— скористайтеся чат-ботом t.me/civilvoicesmuseum_bot у Telegram;

— відвідайте портал Музею https://civilvoicesmuseum.org/ та натисніть "Розповісти історію" праворуч зверху;

— зателефонуйте на безкоштовну гарячу лінію 0 (800) 509 001