Під обстрілом 15 км: жінка розповіла, як вона на 8-му місяці вагітності пішки покинула Маріуполь

2 хвилини
10,9 т.
Жителька Маріуполя Катерина на 8 місяці вагітності пішки йшла з Маріуполя 15 км

Жителька Маріуполя Катерина на 8-му місяці вагітності разом із чоловіком, матір'ю та молодшим братом змушена була пішки йти з блокадного Маріуполя, рятуючись від постійних обстрілів. Вони розповіли, що трупи на вулицях міста вже стали буденністю для місцевих жителів.

Про це йдеться у сюжеті "Сніданку з 1+1". Чоловік Катерини Роман Склянко зазначив, що в надії, що війна не затягнеться надовго, сім'я залишалася у місті, хотіла "пересидіти". Проте росіяни щодня його знищували (щоб подивитися відео, доскрольте до кінця новини).

Катерина згадала, що рідко спускалася до підвалу, оскільки його в їхньому домі не було, а коли вона йшла до інших бомбосховищ, то чула там лише розпач і слова про смерть. Коли в сім'ї закінчилася їжа та вода, Роман був змушений виходити у пошуках хоч чогось.

Відео дня

За словами чоловіка, в такі моменти дружина ховала його шість разів, а сам він уже не звертав уваги на трупи – вони стали буденністю.

Коли до будинку сім'ї прилетіла ракета, Катерина дивом уціліла – і тоді вирішили йти пішки. Вони пройшли 15 кілометрів. Спочатку ніхто не погодився підвезти людей, проте згодом знайшлися добрі люди. Нині родина живе у Вінниці та планує тут залишитися.

Нагадаємо: раніше мешканка Маріуполя розповіла про 60 днів у підземеллях "Азовсталі". Катерина ховалася там із двома синами. Поруч із ними був і її чоловік – військовий. Вона розповіла, що вони йшли в укриття на початку березня з думкою, що це лише на кілька днів, а провели там два місяці, не бачачи сонця. Вони кілька разів втрачали надію на порятунок і боялися, що бомбардування ніколи не закінчиться.

"Вони знову звикають бути на вулиці. Побачити, як діти знову бігають на сонці, – найкраще почуття на світі", – каже Катерина.

Як повідомляв OBOZREVATEL, раніше українці, які опинилися в блокадному Маріуполі, розповіли свою історію. OBOZREVATEL публікує монологи Інни та Миколи, які вони відправляли своїм рідним після евакуації з оточеного міста. Ці листи дають можливість зрозуміти масштаб катастрофи, що склалася в Маріуполі, та страждань, які пережили люди, що залишилися там.