Повернення з СЗЧ: кримінал скасовують, а на передову не відправляють. Командир батальйону спростував популярні міфи

У Збройних силах України запрацював оновлений механізм повернення після самовільного залишення частини (СЗЧ) військовослужбовцем. Відтепер процедура стала максимально спрощеною. Ті, хто бажають повернутися з СЗЧ, самостійно обирають підрозділ та спеціальність у ЗСУ, яку б хотіли обіймати, зокрема, на віддаленних від лінії фронту місцях, а їхня кримінальна відповідальність ставиться "на паузу". Згодом, якщо людина сумлінно виконує свої обов’язки, за клопотанням керівництва ця відповідальність скасовується.

Про жодне покарання відправленням на передову не йдеться. Також виключається цькування тих, хто повернувся із СЗЧ – цей військовослужбовець стає частиною підрозділу, що захищає Україну.

Про це в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA розповів командир 3 механізованого батальйону 72 ОМБр Сергій Дубина.

– Чи могли б ви розповісти, у чому полягає новий механізм повернення військовослужбовців після СЗЧ? У чому його новизна?

– Новизна цієї нової системи по факту полягає у тому, що більше немає жодних посередників, і військовослужбовцю, окрім військової частини і того командира, з ким він хоче служити, більше ніхто не потрібен. Він звертається напряму до командування підрозділу, до командування військової частини або у відділ рекрутингу. Цей відділ безпосередньо збирає документи, проводить його по військовій частині, після чого військовослужбовець потрапляє у стрій до тієї частини, яку він обрав.

– Ті, хто пішли у СЗЧ і хотіли б повернутися, часто думають про відповідальність, яку вони мають понести. Як ці питання вирішуються на практиці?

– У момент повернення військовослужбовця на військову службу його, скажімо, кримінальний статус повністю заморожується, повністю зупиняється. Тобто, людина по факту відновилася на військову службу на будь-яку посаду і почала служити у військовій частині. За певний час, якщо до військовослужбовця за його посадовими обов'язками, за діловими якостями тощо немає жодних питань, якщо він якісно виконує свою роботу, на нього складається клопотання від військової частини. Наприклад, спочатку від мене як від командира батальйону, потім від командира військової частини на ДБР про зняття з нього кримінальної відповідальності.

У більшості випадків, якщо військовослужбовець був у СЗЧ один раз, якщо до нього немає питань, він продовжує службу, схвалюється позитивне рішення про зняття кримінальної відповідальності.

Якщо ж військовослужбовець був у СЗЧ двічі або тричі, адже є різні випадки, то тут дещо складніше і треба розбиратися з кожним випадком індивідуально. Зокрема, з’ясовувати, чому він здійснив СЗЧ, які в нього були проблемні питання тощо. Є багато випадків, коли до бійця, по факту, немає жодних питань, натомість питання є до його командира, заступника командира тощо.

Я знаю приклади, коли подавалися клопотання від військової частини щодо військовослужбовця, у якого було два СЗЧ, і з нього також знімали кримінальну відповідальність.

– Чи могли б ви пояснити покроковий алгоритм для людини, яка має бажання повернутися із СЗЧ? Що вона має зробити?

– Перш за все, вона має захотіти повернутися з СЗЧ, зробити такий вибір для себе. Далі він звертається до того командира, у підрозділі якого він хоче бути, до військової частини або до командування підрозділу військової частини. Після цього його буде спрямовано до відділу рекрутингу, де пояснять, який список документів необхідно надати, що робити далі тощо. Тобто його повністю проведуть. Після затвердження і наказу командира військової частини, військовослужбовець потрапляє у підрозділ.

– Поясніть, будь ласка, чи може ця людина повернутися не в ту частину, яку вона залишила, а в іншу, чи може обирати собі підрозділ, а також конкретну посаду й спеціальність?

– Так. Станом на зараз це фактично унікальна можливість у порівнянні з іншими можливостями для військовослужбовця щодо повернення назад на військову службу. Військовослужбовець самостійно обирає посаду, місце, підрозділ, військову частину тощо незалежно від того, у якому підрозділі і на якій посаді він завершив службу.

Ні для кого не секрет, що майже у всіх військових частин та й загалом у ЗСУ потрібні люди, тому немає обмежень щодо посад. Немає такого, що потрібні тільки піхотинці, артилеристи, дронщики, НРК, водії, кухарі тощо.

Військовослужбовець сам обирає, схвалює рішення й стає на ту посаду.

Єдине питання – бувають ситуації, коли у військовослужбовця не виходить працювати на цій посаді. Наприклад, не всі можуть працювати на комп'ютерах, не всі можуть працювати з автоматами тощо. Тут уже необхідно підходити до військовослужбовця індивідуально і пропонувати йому інші альтернативні посади за його діловими якостями, на які ми його могли б розглянути.

– З досвіду саме вашої бригади, чи могли би просто навести кілька успішних історій, коли до вас поверталися люди після СЗЧ й отримали ту посаду, яку хотіли?

– Так, люди поверталися, зокрема, по новій програмі. Зараз на розгляді кілька рапортів на інших військовослужбовців, але не з наших бригад, які закінчили військову службу. У першу чергу, ми відбираємо у той підрозділ, у якому людина бажає себе проявити, в якому хоче працювати.

Загалом у 90% випадків люди, які обрали підрозділ, залишаються і працюють саме в ньому, якщо до них немає жодних питань, якщо вони відповідально ставляться до виконання своїх обов'язків.

Водночас є поодинокі випадки, коли військовослужбовець хотів бути на певній посаді, але не вийшло. З такими ми працюємо, надаємо їм допомогу. Інколи військовослужбовець за згодою переміщується в інший підрозділ згідно з його діловими якостями.

– Не вийшло залишитися у підрозділі, бо не вистачило кваліфікації, правильно?

– Справа не тільки у кваліфікації. З військовослужбовцем проводиться навчання, підготовка. З тими, хто потрапив до нас після СЗЧ з іншої військової частини або навіть із нашої, але з іншого підрозділу, ми починаємо працювати від самого початку. Перше – це перевірка документів. Друге – перевірка його базової загальної військової підготовки. Третє – період адаптації в районі зосередження. І тільки через після всіх цих дій, за півтора місяці з людиною починають працювати у підрозділі за фаховим навчанням, яке він обрав.

– Ще одне питання щодо прийняття цих людей в колективі, в підрозділі. Як інші військовослужбовці ставляться до людей, які повернулися з СЗЧ? Чи є тут проблеми?

– Чесно кажучи, взагалі жодних проблем я не бачив. Я ніколи не бачив, щоб хтось когось цькував. Хлопці підтримують один одного, один одного розуміють. Навпаки, хлопці із задоволенням приймають поповнення, молодий особовий склад, який починає працювати. Але найголовніше – щоб відношення усередині підрозділу базуватися на розумінні і людяності.

– У тих, хто пішов у СЗЧ та їхніх рідних дійсно багато жахів. Зокрема, є міф про те, що нібито після СЗЧ людину одразу відправляють на передову. Чи можете ви його спростувати?

– Можу спростувати повністю. Один із найбільш підрозділів, куди зараз повертається особовий склад після СЗЧ – це рота безпілотних авіаційних комплексів, які діють дуже ефективно. Водночас особовий склад по факту перебуває не на лінії бойового зіткнення, а позаду нашої піхоти. Їхнє головне завдання – знищити ворога, підтримати свої сили, не допустити проходу ворога до наших позицій тощо.

Ті люди, які здійснили СЗЧ із інших військових частин, можливо, з піхоти або з підрозділів, які перебували близько до лінії бойового зіткнення, передусім хочуть бути позаду цих позицій. Тому основна маса СЗЧ приходить до нас на пілотів БПЛА. У 90% випадків військовослужбовець залишається у цьому підрозділі і починає далі працювати. Дуже мала кількість тих, у кого щось не вийшло, хто не зміг навчитися тощо.

– Отже, перший страх тих, хто повертається з СЗЧ – це страх відповідальності, другий – що відправлять на передову. Які ще найбільш розповсюджені страхи серед цієї категорії ви бачили на своєму досвіді?

– Насправді, у кожної людини є страх, але щодо військовослужбовців скажу наступне: основна проблематика того, що особовий склад йде в СЗЧ полягає у тому, що військовослужбовець мовчить, не озвучує своїх проблем, не хоче їх проговорювати, не хоче ділитися тим, що він, можливо, вигорів тощо.

Військовослужбовець не хоче розповідати, що в нього, можливо, щось виходить краще і його можна було б відібрати на інші посади, де він міг би бути дуже важливим. Дуже часто військовослужбовець мовчить, ні з ким не спілкується, ні в кого нічого не питає, накручує собі щось в голові, а потім йде в СЗЧ.

Отже, головна причина СЗЧ у тому, що особовий склад не висловлює свою проблематику заступникам з психологічної підтримки персоналу. Можливо, щось сталося навіть не на військовій службі, а всередині його сім'ї, наприклад, у дружини чи дівчини. Основна проблема – це те, що не всі військовослужбовці відкриваються до кінця.

Іще одна категорія військовослужбовців, які йдуть у СЗЧ – це той особовий склад, який здебільшого зазнав поранення внаслідок ударів артилерії, FPV-дронів противника, РСЗВ, танкових обстрілів тощо. Той особовий склад, який, наприклад, перебуває на стаціонарному лікуванні, здебільшого, не повертається назад на військову службу. Або, наприклад, військовослужбовці у відпустці за станом здоров'я після стаціонарного лікування здебільшого не повертаються назад на військову службу через страх після отримання поранення й того, що могло насправді статися.

– Ви знаєте, що досить багато чоловіків призовного віку опинилося за кордоном. Чи можна це назвати СЗЧ? На вашу думку, яким є оптимальний механізм їхнього повернення у бойові частини наших Збройних сил?

– Я не знаю, якими шляхами вони опинилися за кордоном чи то до повномасштабного вторгнення, чи під час, які можливості вони мали, аби виїхати, але, я переконаний, що, перш за все, такий чоловік має сам собі відповісти на запитання: чи точно він хоче повернутися в цю країну і стати на її захист разом із своїми побратимами. Якщо людина схвалить рішення про повернення, багато питань одразу відпаде і жодних особливих механізмів для цього не буде потрібно.

Українська армія – це не та армія, яка була за Радянського Союзу. Це молоді Збройні сили України, які сформували себе і дають гарну відсіч ворогу. Тому кожен чоловік, який схвалив для себе рішення служити в Збройних силах України, перш за все, вирішує це для себе сам, у своєму серці, а потім вже починає шукати шляхи повернення. Якщо людина хоче, вона повернеться і буде служити.