Знаєте, чому ми переможемо? Їм нема за що вмирати. А нам є за що їх нищити

2 хвилини
33,1 т.
Знаєте, чому ми переможемо? Їм нема за що вмирати. А нам є за що їх нищити

Я вам головне хочу сказати.

Відео дня

Так, вони стягують сили та готуються до штурму. Так, їхні війська вже трохи відійшли від першого шоку, і зрозуміли, де вони, і чого їм чекати. Вони вже почали звикати до перебування на війні. Тому на штурм їх зберуть, структурують і поведуть у бій згідно з планом. Підкріпивши технікою та артпідтримкою.

АЛЕ…

Це ті самі люди. Ослаблені та демотивовані усвідомленням того, в яку саме "місію" їх втягнули, і те, що вони справді воюють не з міфічними "нацистами", а з народом України. А так само послаблені холодом, нестатками, очікуванням смерті, і страхом перед супротивником – перед нами.

Це їхні "побратими" горіли в танках, лежали купою тіл на асфальті (а тепер їх не бажає забирати та визнавати їхня "батьківщина").

Це вони кидали техніку і тікали, здавались у полон, і плакали мамам по телефону.

Вони ті самі.

Їх зараз візьмуть за яйця їхні командири і змусять йти в бій. Але в бою кожен із них залишиться таким самим. Демотивованим окупантом, нанизаним на почуття особистого страху.

До того ж, величезна кількість їх втрат складається саме з найбільш підготованих і боєздатних орків. І цього зараз не поповнити.

І жодний плану наступу цього не змінить.

Тим більше, що в Росії традиційно будь-який план йде по пи*ді і через дупу. Що й сталося з "бліцкригом".

Тому нас тиснуть масою. Але, де боїться померти один – бояться і десять, і сто, і десять тисяч. А "натовп", що біжить, виглядає ще епічніше. Це як лавина. Не зупиниш.

Тому нам їх треба просто утримати. Завдати максимальної шкоди. Бити скрізь і одразу.

І буде як вже було. Тому що їм нема за що вмирати. А нам є за що їх нищити.

І ви розумієте, що оборона завжди у більш вигідніших умовах, ніж наступ. До того ж – ми опираємося вдома. А вони наступають на чужій землі з безліччю сюрпризів і невідомого. Чим ми користуємося вже дванадцятий день.

А після другого потужного удару по зубах вони здуються обов’язково.

Вони не мають головного ресурсу. На особисту мотивацію.

Тримаємося, готуємося, не розслабляємося. І не боїмося. Ми це вже робили.

Абсолютно впевнений, що у нашого чудового складу командування ЗСУ зараз сверблять руки від козирів, що заховані в рукавах на цей момент. Тому що деяких важливих елементів нашої сили я поки не бачив. Вони чекають свого часу.

Просто ставтеся до всіляких "штурмів" не як до загрози. А як до можливості перекинути ворога.

Ми чекаємо. Ми готуємось. І якщо перефразувати старий анекдот: вони готуються до штурму, ми готуємося до штурму – але є нюанс. І він, як я вважаю – на нашу користь.

Все буде як треба! Слава Україні.

disclaimer_icon
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...