ППО в Криму стала, як "сито", захищений лише Керченський міст: Заблоцький назвав головні морські проблеми ворога

На узбережжі Чорного моря поблизу Криму та на самому півострові ще нещодавно країна-окупантка Росія мала чимало засобів ураження, зокрема, ракетного. Проте, станом на сьогодні їх суттєво "прорідили" завдяки успішним ударам Сил оборони, зокрема, виведено з ладу фрегати-ракетоносії, а також великі десантні кораблі. Єдиною суттєвою перевагою ворога залишається перевага у повітрі і аеродроми в Криму, з яких злітають бомбардувальники.

Водночас протиповітряна оборона півострова перетворилася на "сито". Наявні засоби ППО ворог сконцентрував навколо Керченського мосту, який залишається важливою логістичною артерією, проте, через численні удари, вже не витримує великого навантаження у вигляді важких залізничних потягів. Загалом ворог критично втрачає логістичні переваги, а разом з ними необхідне забезпечення свого угрупування на півдні материкової України та в Криму.

Про це в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA розповів військово-морський експерт, оглядач журналу Defense Express, науковий співробітник Національного військово-історичного музею України, капітан I-го рангу у відставці Володимир Заблоцький.

– Сили оборони України знищили і продовжують активно знищувати ворожі засобі в Криму та Чорному морі. Так, з початку року було серйозно пошкоджено фрегати "Адмірал Ессен" та "Адмірал Макаров", уражені великі десантні кораблі "Ямал" та "Фільченков", корабель-розвідник "Іван Хурс", десятки танкерів і суховантажів тіньового флоту Росії, знищено ЗРК С-400 та "Панцир-С" тощо. Але, тим не менше, все одно ворог продовжує завдавати ударів по материковій Україні з акваторії Чорного моря та з Криму. З чим це пов'язано? Які іще засоби в нього лишилися і як з ними боротися?

– Передусім, не все так просто, як здається. Росіяни утримують панування в повітрі, а це означає, що вони використовують бомбардувальники, які запускають ракети з повітряного простору над Чорним морем. Якщо стартувати з аеродромів Криму, для них це дуже просто, жодних проблем немає. Саме тому ми атакуємо аеродроми. В цьому полягає наша протидія такому способу агресії.

У Криму також залишаються дрони і мобільні ракетні пускові установки, які також поступово знищують, виводять з ладу або блокують так, що вони не могли стріляти. Через це, коли над Кримом повітряна тривога, вони забороняють будь-який рух військової техніки, щоб не наражатися на небезпеку, адже ППО Криму дуже-дуже проріджена, вона як сито. Поблизу Керченського мосту вони намагаються посилити оборону, адже це стратегічний об'єкт, але решту півострова прикривати вже немає чим.

І ще важливий один момент. Останнього разу, за даними розвідки, вони запускали "Калібри" прямо з бухти Новоросійська, тобто вони не виходили в море. Йдеться не про підводні, а про надводні носії, два фрегати, з яких один працездатний, а інший ні, в іншого пошкоджено пускову установку – туди прямим влучанням влучив дрон однієї з "Пташок Мадяра". Це "Адмірал Ессен". Тому потихеньку ми виходимо на потрібний нам баланс. Мінусуються і російські кораблі, і особовий склад, і техніка.

– Ви згадали про Новоросійськ. Ті самі фрегати "Адмірал Ессен" та "Адмірал Макаров" після атак, які сталися у березні, були відбуксовані до Новоросійська і наразі перебувають там. Чому українські Сили оборони не завдають прямих ударів по базі в Новоросійську?

– По-перше, ця база прикрита дуже щільно. По-друге, ударів завдають, але це не так просто, адже має бути комбінація різних сил і засобів, дані розвідки, обстановка, яка сприяє цьому або не сприяє тощо. Все має враховуватись. Щоб дрон досяг своєї мети, його треба запустити з таким розрахунком, щоб, коли він досяг місця, на цьому місці був необхідний об’єкт, адже це кошти, робота людей тощо. Тому такі операції готуються, Генеральний штаб планує, координує взаємодію різних складових наших Сил оборони тощо. Йдеться про Військово-морські сили, СБУ, ГУР і таке інше. Усі вони працюють, всі добре знають свою справу. І навіть закордонні експерти відзначають, що це приклад того, як треба воювати.

Ці фрегати були в Новоросійську на момент ураження. Пошкодження не критичні, тому що їх уразив повітряний дрон, а він не може потопити бойовий корабель, який розділений на багато відсіків. Але було виведено з ладу окремі системи, без яких вони небоєздатні. Той самий "Адмірал Ессен" втратив цінність як ракетоносій, тому що пошкоджена його пускова установка. Ця установка – суцільний блок, його треба міняти повністю. Це можна зробити лише в Севастополі, але вони не хочуть ризикувати, адже саме там було пошкоджено ті великі десантні кораблі, про які ви згадали – спочатку у січні-лютому, потім в березні і ще раз в квітні.

"Іван Хурс", новітній корабель розвідки, стоїть на ремонті напіврозібраний. Він отримав пошкодження спочатку 2022 року, потім 2023-го. Це такий собі "хлопчик" для биття". Його били і морські дрони, але потопити не змогли з означених причин – це військовий корабель, і це складно зробити. Але топити, може, і не обов'язково, інколи буває, що важливіше вивести з ладу. Не може рухатись, стоїть у ремонті, значить, мінус в боєздатності противника.

Так само і десантні кораблі. Десантний корабель – не бойовий корабель, але в нього є своя ніша. Він має перевозити, перш за все, морську піхоту і техніку, для того, щоб висаджувати на берег як десант, що росіяни й хотіли зробити на початку війни. Їм не дали, і згодом вони відмовились від цього, тому що обстановка змінилася. Нарешті вони стягнули в Чорне море десантні сили з інших флотів, з Балтики, з півночі. Тут було 13 кораблів разом з Чорноморським флотом. Це була дуже потужна сила, але вони не дочекались прориву російських військ суходолом до Одеси через Миколаїв, бо Миколаїв встояв, під Вознесенськом це ударне угрупування було розбите, відкинуте назад. А брати Одесу, місто-мільйонник, одним десантом дуже ризиковано. До того ж ми ще замінували всі підходи, розгорнули ракетні системи і все. Від цього почався зворотній відлік для Чорноморського флоту.

Потім ми потопили "Москву", потім було визволення острова Зміїний, потім були вишки, де зараз тривають суперечки – то вони там висадяться, то ми. Ми підриваємо їх разом з вишками, а вони знову висаджуються, ставлять свою розвідувальну апаратуру, слухають, дивляться. Це війна.

– Які головні шляхи в ворога для поповнення ресурсів у Криму та на узбережжі Чорного моря, окрім Новоросійська? Чи можна їх перерізати?

– Вони вже перерізані. Будь-яка комунікація Азовським морем означає можливість доставки до Криму всього необхідного, включно з пальним. Зараз цього немає. Азовське море заблоковане і офіційно навіть оголошено, що мореплавство там призупинено. Вони не випускають кораблі, адже там постійно висять наші розвідники, дрони, це ще й дублюється супутниковою та іншими видами розвідки. Будь-яке рішення Генерального штабу базується не на одному повідомленні, а на комплексі, на вивченні обстановки, на співставленні даних від одного джерела хоча б до трьох, щоб даремно не витрачати сили і засоби, а бити вже напевно.

Що це означає? Це ще не економічний колапс, але значне ускладнення для них. Це припинення експорту вугілля, нафти, нафтопродуктів тощо. Це також утруднення комунікацій всередині Росії. Більше того, зараз ми блокуємо їхню торгівлю вже на Чорному морі і поступово збільшуємо кількість уражень суден.

Поповнення боєприпасами здебільшого відбувалося морем, хоча частково також і залізницею, адже морем дешевше, у більших обсягах і швидше. Щодо Керченського мосту, то вантажні потяги по ньому зараз не пускають – через пожежі та підриви структура металу вже не така міцна, як була. Водночас усі пороми знищено. А використовувати для перевезень десантні кораблі ризиковано, адже ми б'ємо по десантних кораблях.

– Якщо порівняти суходольний коридор і Керченський міст, то що саме відіграє більшу роль в забезпечення ворога саме зараз?

– Забезпечення ворога – це об’ємне поняття. Відстань від лінії бойового зіткнення, де стоїть вороже угруповання, що окупує частину Запорізької і Херсонської областей, до Азовського моря менше 100 кілометрів. Така відстань не дозволяє у випадку рішучого наступу утриматися на позиціях. Більше того, забезпечувати ці війська вони не можуть саме через наші удари по логістиці, насамперед, по так званій трасі "Новоросія". Ми не можемо її повністю перекрити, тому що автомобілів багато, вони їх маскують, багато цивільних тощо, але ми робимо те, що можливо. Залізниця також блокується, підірвані мости, а поки відбувається відновлення, доводиться возити вантажі машинами. А це знову ж таки, є велика потреба у пальному, якого не вистачає.

Постачати вороже угрупування на півдні материкової України з Криму неможливо, тому що Крим сам не забезпечений нічим, від слова зовсім. Він фактично заблокований як острів, на якому нічого свого нема, навіть води.

Щодо флоту, то будувати кораблі вони не можуть, а те, що вони намагаються робити в Керчі і в Феодосії, то це за інерцією, як то кажуть. Щойно вони щось зробили, ми їх знищуємо прямо на заводі. Тож нехай будують, ми ж нікуди не поспішаємо. Побудують, тоді знищимо. Нехай вкладають кошти в свою загибель.