Правозахисник із РФ Кривенко: зі "спецоперацією" щось пішло не так, ура-патріоти шоковані. Інтерв'ю

Пересічні росіяни не здогадуються про колосальні масштаби втрат армії РФ у війні проти України, хоча похорони військових у регіонах відбуваються регулярно. Але вони вже розуміють, що ця "спецоперація" йде зовсім не за планом. Від того, як події на фронті розгортатимуться далі, багато в чому залежатиме подальша доля Росії.

Відповідно до законів країни-агресора, застосування збройних сил в іншій державі є "законним" – таким самим "законним", як і застосування армії в Сирії. Але в Кремлі скоро можуть припинити називати війну "спецоперацією".

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив колишній член Ради з прав людини при президенті Росії, член правління Міжнародного товариства "Меморіал", правозахисник Сергій Кривенко.

– За даними Генерального штабу ЗСУ, втрати російської армії наблизилися до 55 тисяч. Чи здогадуються про такі масштабні цифри пересічні росіяни?

– Важко сказати, що про це знають пересічні росіяни. Офіційної інформації від російського міноборони немає. Похорони йдуть у регіонах. Ми маємо незалежну команду, яка збирає інформацію про тих військовослужбовців, яких хоронять у російських регіонах. На цей момент це близько 6,5 тисяч.

Але ми розуміємо, що це ті цифри, які вдалося виявити шляхом моніторингу. Про багато похоронів не повідомляється. Плюс доля багатьох військовослужбовців невідома, тому що їх вважають зниклими безвісти.

Тому, на мою думку, росіяни не дуже розуміють масштаб втрат. Незалежної оцінки також немає. Проте зрозуміло, що загиблих уже десятки тисяч.

– Як російське суспільство поставилося до потужного контрнаступу української армії? Напевно, це неможливо приховати, навіть за наявності кремлівської пропаганди.

– Це неможливо приховати. На багатьох каналах цю тему обговорюють. Так звані ура-патріоти шоковані. Але наскільки це усвідомлюють прості росіяни, теж важко сказати, тому що офіційна інформація подається в дуже закамуфльованому вигляді, треба вникати та дивитися, намагатися самому розібратися у тому, що відбувається.

Але вже очевидно, що війна для Росії обертається не так, як очікувала влада. Це розуміють і росіяни. Від цього багато в чому залежить подальше існування Росії, те, якою вона буде далі.

Тому що баланс підтримки влади, за соціальними опитуваннями, досить високий, але ми знаємо, що до них треба ставитися з обережністю. 1913 року підтримка імператорської сім'ї досягала 99%. А за п'ять років Миколу II розстріляли, і це не викликало у суспільстві жодних емоцій. Отже, ці настрої можуть змінюватися дуже швидко.

– Питання щодо загородзагонів. Кажуть, цю функцію виконують кадировці. Це загальноприйнята практика скрізь, за будь-яких наступальних дій, чи вибіркова?

– Незалежної інформації про загороджувальні загони дуже мало, ми намагаємося її аналізувати. Це точно не загальноприйнята практика в російській армії, принаймні протягом останніх десятиліть. Зазвичай цю функцію виконує військова поліція – функцію відлову тих, хто самовільно залишає частину. Але такого масштабного застосування не було з часів війни.

Інформація, що повідомляється про дії кадировців, дуже суперечлива. Я поки що не можу підтвердити її чи спростувати.

– Чи є суто юридичні підстави відправляти військовослужбовця, який служить за контрактом, воювати в іншу державу?

– Тут є два аспекти. Якщо ми говоримо про російське законодавство, то це законно, тому що в Росії такий порядок, що дозвіл на застосування збройних сил за кордоном дає Рада федерації за поданням президента. Всіх цих формальностей було дотримано.

– Навіть при тому, що війна не оголошена, що йде якась "спецоперація", що воєнний стан у Росії не запроваджено?

– Так, це так само, як застосування російських військ у Сирії. При цьому в РФ не було жодної мобілізації, жодного воєнного стану. Так само, як і зараз. На цей момент у російському житті законодавчо принципово нічого не змінилося. Закони та конституція приблизно такі самі, як і до 24 лютого.

Російська влада не випадково позиціонує це як "спецоперацію", а не війну, тому що воєнного стану та мобілізації в країні немає. Досі в цьому полягала лінія Путіна, лінія російської влади. Що, мабуть, не надто довго триватиме.

Але з іншого боку, така агресивна війна порушує закони міжнародної спільноти, статут Об'єднаних Націй. І, звісно, це неприпустимо.