Відео дня
Проблемні боєприпаси: абсолютна більшість контрактів з постачання в Україну реалізується на рівні спецоперації
Для того, аби Україна мала змогу ефективно оборонятися та перемагати російських окупантів, країні потрібна різноманітна та надійна зброя. Щодня Україна випускає тисячі артилерійських снарядів, потребуючи їхнього постійного поповнення.
Про те, як Україна під час війни розв'язує питання безперервного забезпечення армії озброєнням та боєприпасами, в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA розповів директор державного підприємства "Спецтехноекспорт" Олексій Петров.
– Проблема постачання зброї та боєприпасів стоїть перед Україною протягом усіх років війни. Чи є успіхи в цьому напрямі?
– З позитиву є те, що ми на третій рік війни маємо розвиток власного виробництва, зокрема у приватному секторі. Україна розпочала виробництво 155-го снаряда натовського стандарту, який має достатньо вигідну дистанцію для ведення боротьби з противником. Окрім того, українські державні компанії намагаються відновити або розширити виробництво боєприпасів і радянського стандарту, на жаль, якого ми не можемо ще позбутися. Постріл калібру 152 мм, який летить за 30 км, украй необхідний, як і 122 мм. Вони в постійному дефіциті, адже у великій кількості використовувалися Силами оборони.
– Де Україна сьогодні шукає зброю та особливо снаряди?
– Так званий натовський стандарт ми намагаємось шукати в тих країнах, які їх виробляють і готові напряму поставляти в Україну. Вони не є країнами НАТО. Є складнощі, щоб його кодифікувати в Україні, прийняти на озброєння, пройти випробування, стрільби і так далі.
Треба сказати, що ті ненатовські країни, які виробляють потрібний нам стандарт, не зовсім хочуть напряму відправляти в Україну свою продукцію. По-перше, вона контрольована, тобто є серйозна система контролювання її походження, відправлення, логістики та ін. По-друге, існує негласне табу політичного керівництва тієї чи іншої країни на продаж безпосередньо в Україну. Намагаємося шукати механізми, щоб через низку компаній, континентів, країн спробувати завести снаряди чи зброю в Україну.
– Прокоментуйте скандал навколо статті в ЗМІ: "Як Україна переплачує компанії десятки мільйонів євро за озброєння, яке невчасно отримує".
– Треба розуміти, що абсолютна більшість контрактів реалізується на рівні спецоперації, адже треба сформувати секретні канали постачання з країн, які не бажають розголосу та постачання в Україну. В ланцюгу постачання задіяна не одна компанія. Є компанії, в яких ми просимо через себе привезти товар. І вони на себе беруть ризики з контролю за їхнім подальшим використанням. При цьому жодних документів у цьому ланцюгу не має фігурувати, що воно йде в Україну, тому кожна компанія накидає свої відсотки за послуги. Тому проводити порівняльний аналіз ціни доставлених у такий спосіб боєприпасів чи озброєння з ціною українського виробництва, чи навіть болгарського або словацького, м’яко кажучи, несправедливо.
Ви не купите "Гради" або 152-мм снаряди на відкритому ринку, але ви знаєте, що все ж є такі позиції. Інститут посередництва ніхто не скасовував. Сьогодні вже немає змоги купувати з заводу, тому що всі заводи в Європі повністю зарезервовані до 26-го року, тобто ще не виготовлені снаряди вже викуплено. Тому ми дістаємо через таких посередників, які не є виробниками та які формують свою ціну, орієнтуючись на ринок.
Водночас ми отримуємо завдання, мовляв, шукайте, дайте свої пропозиції, що ми й робимо, але тільки Міністерство оборони має визначати – що підходить, а що ні, брати чи ні. Наприклад, спускається у Міністерство оборони Генштабом завдання: терміново потрібно привезти реактивні снаряди для БМ-2. На ринку є дві пропозиції. Виробництво через 6-9 місяців, а то й до двох років, що ми не можемо собі дозволити, бо війна не чекає. Або вони є на складі у таких посередників, про яких я вам казав. Які розуміють, що Україні треба зараз, і можуть, звісно, робити з ціною все, що забажають. Це серйозні компанії, які аналізують ситуацію, розраховують, розуміють складність і спрямованість бойових операцій – і піднімають ціну. Й от ми ставимо запитання: "Вам що потрібно? Сьогодні привезти чи чекати виробництва?" Звісно ж, потрібно зараз, але, вибачте, це буде дорожче, і звісно, що абсолютно різні ціни будуть у контрактах.
– Стосовно далекобійної зброї, які перспективи має Україна щодо власного виробництва?
– Скажу, що у цьому напрямі рухається і держава, і нарешті приватний сектор. І це було розумне рішення зняти монополію на ракетну галузь. Тому я думаю, що свої ракети вже такі, скажімо, крилаті й балістичні, ми матимемо до середини 2025-го. Я бачив випробування, поки що тільки льотні, але результати є.