Відео дня
Прожив 11 років в окупації: підліток із Луганська розповів про втечу в Україну та ворожу пропаганду. Відео
Іван Саранча, 18-тирічний житель окупованого Луганська, зміг після 11 років життя під тиском проросійської пропаганди не лише вивчити рідну мову, але й вибратись на підконтрольну Києву українську територію. Його рідні батьки під впливом російських наративів буквально прокляли свою дитину. Проте хлопець вирішив залишитись і каже, що єдина причина, яка може спонукати його покинути Україну, – повна окупація країни.
Іван вже місяць як живе у столиці. Він розповів і про своє життя в окупації, і неймовірну історію, як зміг втілити у життя свою мрію – перебратись на підконтрольну українську територію.
Коли Росія окупувала Луганськ, Вані було лише вісім років. У місті зникло світло і вода, почались тривоги і не було що їсти, згадує юнак.
"Україну я памʼятаю дуже погано. В моій памʼяті лише залишився один ясний спогад. Я пішов у перший клас, і саме тоді я запамʼятав прапор України. І після того дня я вперше його побачив вже через 11 років", – розповів Іван.
Про те, щоб виїхати з окупації, хлопець почав думати ще з 15 років. Протистояти російській пропаганді йому допомагали друзі в Україні, з якими він спілкувався у мережі.
Хлопець рано почав працювати і вчився на скульптора. На своє 18-річчя він попросив подарунок – закордонний паспорт та поїздку у Ростов. Паралельно Іван зв’язався з волонтерами, які підказували йому, як можна виїхати.
Одного разу його план ледь не зірвався, бо сестра запідозрила, що його поїздка може бути втечею до України.
"Я просто не міг жити серед тих, хто вбиває людей і хто винищує цілий народ, причому мій народ. Після того, як мене почали готувати йти в армію і бути таким самим, як інші рашисти, я остаточно зрозумів, що не буду там знаходитися", – каже юнак.
Реакція його родини не вкладається у голові. Іван не може спілкуватись навіть з мамою.
"Після повернення в Україну батько через голосові повідомлення почав мене обзивати під*ром, казав, що мені здохнути треба. У мами була істерика. Я б і спілкувався з нею, але вона не хоче змінити своє ставлення (навіть подумки) до мене і України", – розповів хлопець.
Зверніть увагу, як розмовляє парубок. Це – результат практики двох з половиною років (можна навіть не пригадувати, скільки років займався вимовою "прем’єр Азіров").
"Я просто спілкувався зі своєю подругою з України. Було дуже складно. Повністю на українську ми перейшли у квітні 22-го року. Ми товаришували шість років, і саме вона розповідала мені, що відбувається в Україні", – згадує Іван.
На підконтрольній території з хлопцем стався "найбільший у житті стрес".
"Я сидів в шоці: в мене це вийшло, а я досі не вірю в це! Коли я вперше побачив українського військового, зрозумів – вони справді існують, а не лише в інтернеті. Мені навіть хотілось доторкнутись до нього!" – пригадує юнак.
Як повідомляв OBOZ.UA, Іван далеко не єдиний з числа справжніх українців у окупованому Луганську. Недарма російські окупанти посилюють репресії у захопленому з 2014 року місті. Нещодавно під прицілом знов опинилися проукраїнськи налаштовані громадяни – люди зазнають тиску, їм влаштовують допити, частину громадян згодом відправляють "на підвал".
Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!