Пряжу та частину спецниток закуповують, а тканину роблять тут: як український виробник броні ТЕМП-3000 локалізує виробництво в Україні
Журналісти з громадської організації "Стоп корупції" провели аналіз виробників бронезахисту в Україні. Представники цього медіа відвідали "Темп-3000", "Українську броню" та "Харківський завод засобів індивідуального захисту" для співбесіди з їхніми керівниками щодо бажання та спроб локалізувати виробництво бронезахисту.
Спеціальний кореспондент Громадської організації "Стоп корупції" Ігор Хмурий дослідив, як розвивається національне виробництво та що заважає Україні остаточно позбутися імпортозалежності.
Основним наслідком такого розвитку, у випадку вкладення цих коштів у модернізацію власного виробництва, є реальна можливість забезпечення якісними та сучасними засобами індивідуального захисту для військовослужбовців за більш низькими цінами. Це дозволить зекономити бюджетні кошти на закупівлю інших, також необхідних, вітчизняних продуктів для потреб оборони.
Як зазначає керівник підприємства "Темп-3000" Юрій Євтушенко, його компанія виступає за максимальну локалізацію та індустріалізацію виробництва. У минулому році завод відкрив новий цех для запікання керамічних плит, що стало унікальним випадком для України. Компанія має кілька підприємств у різних регіонах, і більшість деталей виробляється на їхніх власних потужностях.
"Стрічка ременна – Україна. Тканина лицева – Україна. Пряжки пазові – Україна. Блискавка не нашого виробництва, але Баришівка – Україна. Балістична тканина, арамід – Україна. Пряжу та частину специфічних ниток закупаємо, а тканину робимо тут. Кераміка – 100% Україна, від карбіду кремнія до вже спеченої пластини. Сітчате полотно з внутрішньої сторони – Китай", – розповідають на виробництві про всі деталі бронежилетів.
Керівник "Української броні" Денис Міліневський також підтримує ініціативи щодо максимальної локалізації та індустріалізації виробництва.
Як зазначає далі, на початку повномасштабного вторгнення Міністерство оборони мало серйозні та витратні проблеми з імпортерами.
"Міністерство оборони в 2022 році зробило дуже великі передплати тоді, у розмірі до ста відсотків доходило. Там на мільярди гривень. Але турецькі компанії вони просто зникли. Вони або нічого не поставили. Або поставили за дуже низької якості, навіть нижчого рівню захисту. Я пам’ятаю ситуацію, коли десь у червні 2022 року мені телефонували хлопці, які замовили у турецької компанії. Їм поставили, але замість шостого класу, наскільки я пам’ятаю, був третій клас захисту. І вони не могли навіть передати до ЗСУ ті бронежилети", – згадує Міліневський.
За словами журналіста Ігоря Хмурого, здійснити повну локалізацію виробництв не так просто і дорого. В першу чергу, проблема у повністю "вбитій" хімічній галузі та майже знищеній легкій промисловості. Саме тому досі наші виробники залежать від імпорту.
Максим Плєхов, співвласник харківського заводу поділився своїми думками щодо цієї теми:
"Сама тканина виготовляється з нитки, а нитка – з гранул. Локалізації виробництва нитки на сьогоднішній день немає. Про гранули – це взагалі хімічне виробництво, навіть мови не йде. Якщо казати про виробництво поліамідної нитки, це може бути рівень інвестицій близько 12-15 мільйонів доларів, або до 20 млн, з рівнем окупності до 20 років. Я не знаю, хто сьогодні на це піде, щоб ставити виробництво нитки в Україні".
Як компанія "Темп-3000", так і решта українських виробників, отримують додаткові замовлення від держави, що надає їм можливість не лише вижити в умовах війни, але й активно розвиватися. Це відображається на рівні підприємств і економічному благополуччі країни в цілому.