Путін дедалі більше поринає в болото війни: як довго він здатен воювати? Інтерв'ю з Нарожним

Згідно з висновками української військової розвідки, країна-агресорка Росія має ресурси для продовження війни до 2028 року. Проте, якість цієї війни буде погіршуватися з об'єктивних причин – ворог втрачає здатність діяти на полі бою ефективно. Йому бракує якісного людського ресурсу, західних технологій та багато чого іншого. Це неодмінно позначиться і на полі бою – інтенсивність дій ворожої армії впаде.

Проте, знизитися до рівня протистояння зразка 2014-2022 років вона не може, адже для кремлівського диктатора Володимира Путіна заморожування фронту означатиме поразку. Щодня він дедалі більше поринає у болото війни. У диктатора ще є союзники, але самопроголошений президент Білорусі не буде вв'язуватися у війну на боці РФ.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив військовий експерт Павло Нарожний.

– Начальник ГУР Олег Іващенко заявив, що Росія має достатньо ресурсів для ведення війни до 2028 року. Водночас спостерігається збільшення частки росіян, які виступають проти війни, через що к РФ можуть виникнути проблеми людським ресурсом, який вони хочуть залучити до цієї війни. Як ви оцінюєте, спроможності агресора? Які фактори сприяють тому, щоб він зупинив цю війну якомога раніше?

– У нас є економічна складова і людська складова. Щодо економічної, то ми прекрасно розуміємо, що гроші в Росії є, щоб продовжувати війну, хай не з таким темпом, але вони зможуть продовжувати бойові дії такої інтенсивності, щоб ми не змогли звільнити наші території.

Основна проблема наразі у них - це люди, адже бажаючих лізти в м'ясорубку стає все менше і менше. Тому в Росії навіть почали говорити про примусову мобілізацію. На жаль, якщо це станеться, якусь необхідну кількість людей вони отримати зможуть. Озвучувалася цифра в 300 тисяч чи навіть більше. Отже, це абсолютно реалістична оцінка.

Сказати, що вони не потягнуть війну фінансово, не можна. Вони виробляють енергоносії, які купує Китай і інші країни, вони видобувають золото, яке успішно продають за кордон тощо. Так, по суті, із союзників у них залишилися тільки Іран і Північна Корея. Китай не є союзником Росії. Це країна, яка на них заробляє, але вона не є їхнім союзником. Вона не допомагає Росії із суто гуманістичних міркувань.

Тому війну вони продовжувати зможуть. Так, з людським ресурсом у них проблема, але якщо казати про мобілізацію, то ми прекрасно розуміємо, якою вона буде і хто під неї потрапить. Потраплять ті, хто не зможе втекти, не зможе купити собі якусь бронь чи хворобу, грубо кажучи, щоб не потрапити на фронт. Якість цих мобілізованих буде дуже-дуже низькою. Тому не можна сказати, що з цими мобілізованими вони зможуть досягти якихось успіхів.

Хотів би звернути увагу на ще один дуже важливий момент. У нас чомусь сформувалося уявлення, що 300 тисяч – це буде єдиномоментна мобілізація в Росії. Тобто, грубо кажучи, 21 вересня вони ухвалюють рішення про мобілізацію, а 22 вересня у них вже будуть на навчальних центрах стояти 300 тисяч людей, готових воювати. Так воно не працює. Процес мобілізації – це довгий, повільний процес. І коли кажуть про 300 тисяч, тут йдеться про те, що таку кількість буде мобілізовано, швидше за все, за рік. Тобто приблизно такими самими темпами, як вони мобілізують зараз, через контракти. А тепер це буде примусова мобілізація без контрактів, без якихось премій, бонусів і всього іншого.

Тому казати, що це буде якась фатальна зміна ситуації на фронті, я думаю, не варто. Тому що всіх цих мобілізованих так само треба пропустити через навчальні центри, їх треба вдягнути, хоч чомусь навчити, щоб вони змогли щось робити. Хай навіть вони прискорять темпи в півтора, може, максимум, в два рази у порівнянні з тим, що відбувається зараз, але принципово ситуацію на фронті це не змінить.

– Питання ще й у тому, як може змінюватися інтенсивність бойових дій, які буде вести ворог протягом усього 2027 року. З урахуванням проблем, про які ви вже згадали, чи може війна врешті-решт набути формату, який ми бачили у 2014-2022 роках?

– Теоретично це можливо, але для Путіна це буде по суті поразка. Він же декларує, що в нього перемога на всіх фронтах, "взяли" Святогірськ, Куп'янськ, дійшли до неіснуючої окружної міста Сум. Чим далі, тим більше він втрачає зв'язок з реальністю. Якщо він заморозить лінію фронту, його повісять – видання The Economist з посиланням на власні джерела повідомило, що він це сказав сам.

Заморожування лінії фронту в поточному стані для нього, по суті, поразка. Чому? Тому що санкції нікуди не подінуться. Це не ті санкції, які були 2015 року, коли санкції були дуже слабкі, коли вся Європа продовжувала сидіти на цій нафтовій і газовій голці Путіна, коли будувалися "Північні потоки" і всі вважали, що business as usual. Тобто є десь якийсь Крим, але ми продовжуємо жити в тій самій парадигмі.

Тепер ці санкцій ніхто відміняти не буде, тому що Європа нарешті усвідомила ризик дружби з Росією і що може статися. А тепер уявляємо собі таку ситуацію: нехай заморожування, нехай будуть бойові дії невисокої інтенсивності. Згадаймо, що 2019 року моніторингова місія ОБСЄ фіксувала втрати 2-3 людини серед цивільного населення за рік. На Донбасі в цей час майже нічого не відбувалося, були невеличкі бойові дії.

Але для Путіна такий формат означає, що всі його бізнеси в Росії продовжують стагнувати. Вся ІТ-сфера, по суті, пущена під ніж, адже вони не можуть розвиватися відірвані від світових технологій. А Microsoft, Apple та решта нічого не постачають до Російської Федерації. НПЗ, які ми знищили на території РФ, будувалися американськими компаніями. Для їхнього відновлення потрібно постачання всіх цих технологій.

Отже, якщо це станеться, це означатиме для Росії повільне скочування у прірву. Тобто нічого хорошого не буде. А Путін, коли розв'язував війну в 2022 році, очікував що буде повторення 2014 року – що запровадять якісь м'які санкції, пожурять тощо, і на цьому вся історія закінчиться. Але ж сталося не так, як гадалося.

Зараз Путін опинився у такій ситуації, що чим далі, тим більше він поринає в це болото. У війні перемогти він не може. Він розв'язав "війну міст", але так, як вони б'ють по нашій інфраструктурі, так само і ми б'ємо по їхній інфраструктурі. Якщо вони б'ють по нашій цивільній інфраструктурі, в першу чергу, по об’єктах теплогенерації, енергогенерації, то ми б'ємо по їхніх больових точках – по економічній складовій, по експорту нафтопродуктів, по нафтоперекачувальних і газоперекачувальних станціях, нафтопереробних заводах тощо. Ми знищуємо це доволі успішно.

Тому я думаю, що дуже малоймовірно, що Путін піде на заморожування війни. Я більш ніж певен, що він і надалі підвищуватиме градус протистояння, кидатиме більше людей, більше ресурсів з тих, які в нього залишились, в цю нескінченну топку для продовження війни.

– Дійсно, судячи з того, що робить Путін, він втратив зв'язок з реальністю і занурюється у своє болото. Але чи може він за потреби пред’явити чергову перемогу власному населенню піти на якусь авантюру проти країни НАТО, наприклад, чи використати Білорусь – ми знаємо, що там розміщений "Орєшнік" - чи діяти якось інакше, не так, як діяв раніше?

– Загрози з боку Білорусі абсолютно реальні, але ж треба розуміти і товариша Лукашенка. Йому, як і будь-якому диктатору, абсолютно начхати на своє власне населення, на їхні гроші, економічний стан тощо, але йому не начхати на наявність своєї влади. Його головна задача, як диктатора – утримати владу, що він успішно і робить вже багато років. І він прекрасно розуміє: якщо вв'яжеться у війну на боці Російської Федерації, то Україна особливо коливатися не буде і почне знищувати економіку Білорусі.

А у Білорусі немає власних засобів ППО, Росія їх захищати не буде. Всі їхні найбільші економічні вузли розташовані дуже зручно для наших ударів. Тут можна задати і Мозирський НПЗ, який знаходиться на відстані 45 кілометрів від державного кордону України. Ми можемо дістати його банально артилерію, не кажучи вже про дрони і так далі. А артилерія завдасть набагато більш потужнішого удару, аніж можуть завдати дрони. Тому йтиметься не про пошкодження, а про знищення цього нафтопереробного заводу.

В Білорусі є ще один НПЗ, є виробництво мінеральних добрив тощо. Знищення цих обєктів дуже сильно ударить по економіці цієї країни. Тому нічим хорошим для Білорусі це не закінчиться.

Ми побудували дуже гарні укріплення на півночі України, тому, я думаю, малоймовірно використання території Білорусі для російської армії, адже ті втрати, які вони понесуть, якщо вони зайдуть з півночі на нашу територію, будуть дуже великими. Росія це прекрасно усвідомлює, тому, я думаю, вони на це не підуть.

Але якщо говорити про якісь гібридні або навіть не гібридні атаки, а якісь прямі удари проти країн НАТО, то це абсолютно реально, на жаль.