Блог | Путін готує Європі осінній сюрприз: головна битва розгорнеться не в Україні
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
Запишемо в стовпчик трохи.
Я опублікував два прогностичні дописи (від 9 та 28 липня), у яких окреслив тенденції на осінь, які мені бачилися. Поки що все збігається. До важливої дати перевірки (візит імператора Сі до Вашингтона) залишилося два тижні.
Сьогодні починається період фіксації "карт", які можуть бути викладені на стіл. Мова йде не тільки про візит Віткоффа та Кушнера до Москви/Києва, де пожвавили переговорний трек, а й про вибори в одній із земель Німеччини.
Заява Кремля про продовження дискусії через кілька тижнів – це саме з урахуванням завершення виборів до Думи, діалогу Трампа та Сі, під час якого можуть з’явитися нові вихідні умови, та виборчого процесу в Німеччині (продовжиться 20 вересня у Передній Померанії та Берліні). Поки що маємо таке.
1. Фронт. Цивільне населення/тил. Економіка. Європа. Влітку на фронті росіяни просувалися гірше, ніж очікувалося. Кремль переконався, що на ЛБС проблему не вирішити, треба посилити терор проти цивільного населення в тилу.
Посилили удари по тилу – українці їх стоїчно витримали, нічого не зруйнувалося.
Зламати й залякати силою не вдалося – почали ламати економіку. Насамперед – металургію та сільське господарство як основні експортні галузі. Удари по заводах. Удари по суднах і портах. Дісталося логістиці. Це болісно, але драматично позначиться лише в довгостроковій перспективі.
Залишився останній напрямок, де РФ може серйозно посилити зусилля в короткі терміни – Європа, зрив допомоги. Насамперед, мова йде про тиск на Німеччину. Після Лейпцига німці дали відповідь, заявили про готовність продовжувати підтримку України. Путін явно сподівається підірвати зусилля федерального канцлера та уряду через місцеві вибори та загальну напругу. А потім на цьому прикладі показати елітам в інших країнах – "дивіться, як я можу, набагато краще за Трампа, бійтеся мене".
2. Торпедування Європи відбувається одразу за кількома напрямками.
По-перше, це звинувачення ЄС у підготовці до війни. Заступник голови МЗС РФ Олександр Грушко ще в червні прямо заявив: НАТО та ЄС готуються до сутички з Росією на рубежі 2030 року.
Ця лінія не зникає. Росія подає все так, ніби агресивна Європа загрожує зворушливому й беззахисному Кремлю.
У перекладі для європейських виборців це подається як зростання військових витрат замість соціальних видатків і загальне зростання небезпеки. З натяком на голоси для партій, які обіцяють "дружбу з Росією" і, відповідно, перерозподіл витрат.
По-друге, це загальне очорнення Європи. Чудовий приклад днями продемонстрував глава МЗС РФ Сергій Лавров, виступаючи у Владивостоці на майданчику лекторію Товариства "Знання". Ось деякі тези, насолоджуйтеся:
"Довгий час використання даних Богом і географією переваг найбільшого й найбагатшого континенту Землі (Євразії) стримувалося тією політикою, яку проводив і продовжує проводити Захід. Зараз він проводить її навіть ще запекліше, якщо не сказати – оскаженіло, намагаючись розділити наш континент. Вони фізично споруджують, як ви, напевно, чули, стіни на кордоні країн Євросоюзу з Російською Федерацією, копають рови стометрової ширини (не знаю, якої глибини) лише для того, щоб Росія їх "не завоювала". Негідники, просто негідники.
"Європа не готова чесно співпрацювати. Вона не вміє цього робити. Якщо вже говорити про Європу, то вона понад п’ятсот років була головним джерелом усіх бід і лих, що охоплювали людство". Саме тому російські елітарії так запекло рвалися до різних Лондонів, на Лазурні береги та інші озера Комо. Хотіли помститися Європі своїми грошима.
"Європа ніколи не жила за рахунок власних коштів і власного розуму. Вона завжди жила за рахунок інших – і в епоху колоніального панування, потім було рабовласництво. Зараз ці санкції, що б’ють усі рекорди, лише за те, що Росія відстоює інтереси нашого народу, пригнобленого нацистським режимом в Україні". Залишається загадкою, як така невміла Європа нав’язала колоніальне панування на 500 років? Ось як?!
"Ми бачили, як у Німеччині відроджуються метастази нацизму".
"Президент Уганди Й.К. Мусевені згадував, що світовий ринок кави, наприклад, оцінюється десь у 450 млрд євро, з яких в Африці залишається 25, а все інше виробляється в Німеччині та інших західних країнах".
"Голова Єврокомісії У. фон дер Ляєн, яку ми називаємо "фюрер Урсула", намагається перетягнути до Єврокомісії ті компетенції та повноваження, які згідно з рішеннями всього Європейського Союзу не передавалися до Брюсселя, а залишаються за національними урядами"…
Загалом, Німеччина та німці – осередок зла. Там ще багато інших привабливих речей. Питання: на яку "модальність" співпраці з Росією можуть розраховувати європейці, зокрема – Берлін, за такої офіційної (!) риторики?
Звинувачення Європи у 500-річних злочинах – це ж політична доктрина "відплати", що виходить далеко за межі війни в Україні. І відмова від допомоги Україні не вирішує проблему. Потрібні зміни в російських головах.
3. Парадокс полягає в тому, що зовсім недавно ані Лавров, ані інші керівники РФ не помічали в Європі нічого поганого. Погляньмо на цифри.
У 2013 році Росія експортувала товарів на 523 млрд доларів і послуг на 70 млрд доларів. Причому 53,7% товарів було поставлено до країн ЄС.
Головним споживачем товарів була Нідерланди (13,3 %), через офшори яких пропускали мінеральну сировину (нафту). Італія (7,5 %) та Німеччина (7 %) входили до трійки лідерів.
У 2021 р. експорт товарів становив $493 млрд, а послуг – $55,6 млрд. Частка ЄС знизилася до 38 %, але Європа залишалася найбільшим колективним ринком збуту російських товарів. Серед країн на перше місце вийшов Китай (13,8%), за яким слідували Нідерланди та Німеччина.
У 2025 році РФ експортувала товарів на $418 млрд, послуг – на $46,3 млрд. Якщо у 2021 р. ситуацію можна було охарактеризувати як рівновагу, то після 2022 р. відбувся розворот: 77 % товарів почали надходити до Азії, лише 11 % – до ЄС. Щодо послуг спостерігається така сама тенденція, аж до заміни європейських туристів китайськими.
Як бачимо, до повномасштабного вторгнення в Україну РФ цілком влаштовувала співпраця з європейцями. Європа виростила в Росії цілі галузі.
Навіть у лютому 2022 року росіяни готувалися святкувати ювілей Петра I і розраховували перетворити це на загальноєвропейське свято, що символізувало б нерозривні культурно-історичні та економічні зв’язки. Але "мабуть, щось сталося" (с).
І зовсім не ЄС був ініціатором кризи. Франко-німецькі спецслужби взагалі наполягали, що ніякого вторгнення в Україну не буде.
І ось тепер американці вибудовують свої відносини з Росією, і лише наполеглива позиція України сприяє залученню європейців. Візит голови ЦРУ, обійми Путіна з американськими прихильниками, найжорстокіша антиєвропейська риторика з офіційних московських вуст, пряме втручання в європейські вибори, гібридні атаки та відкриті диверсії, міграційна криза – все це складає досить тривожну для Брюсселя та окремих держав картину.
Варіантів залишається не надто багато.
Рівень взаємодії ключових країн Європи та ЄС загалом з Україною має ґрунтуватися на усвідомленні: нав’язування невигідних для України умов деескалації буде завідомо невигідним і для Європи. Оскільки Росія однозначно вимагатиме обмеження оборонного потенціалу, що частково може збігатися й з інтересами США (у довгостроковій перспективі). Така ситуація – прелюдія до нової війни.
Але Україні потрібен якнайшвидший мир і припинення страждань. А в таких умовах (і європейці це знають, бо самі так чинили) можливі нелінійні рішення під впливом обставин непереборної сили.
Ескалація з боку РФ має врівноважуватися ескалацією комплексної європейської допомоги. Якщо цього не відбудеться, криза неминуча.
А ось якщо допомога буде адекватною – це не просто наблизить мир, а й стане запобіжником проти нової війни.
І набагато раніше 2030 року вдасться зайнятися мирним будівництвом, рятуючи європейську суб’єктність у сферах, що визначають майбутнє...
