Відео дня
Путін націлився на тривалу війну, але розв'язку можна прискорити. Інтерв'ю з полковником Світаном
Глава країни-агресора Росії Володимир Путін не має іншого виходу, окрім як перетворювати війну проти України на затяжну. Для цього в РФ у цілодобовому режимі запущено військові заводи та військкомати. Ресурс живої сили в окупанта, на який він робить головну ставку, справді дуже великий, і 200 тисяч убитих на війні російських військових загалом не є проблемою ані для армії, ані для економіки РФ. І все-таки є критична межа, за якою ворог втратить здатність до відновлення "живого" ресурсу – 100 тисяч убитими та пораненими на місяць. Щоб виконати це завдання, постачання Україні бойової техніки та снарядів, особливо артилерії, мають зрости у 2-3 рази.
Перш ніж розпочати звільнення окупованих регіонів Донбасу, українська армія має виконати завдання зі знищення ворожого гарнізону в Криму. Для цього необхідно перерізати його сухопутний коридор, вийшовши на узбережжя Азовського моря, потім повністю вивести з ладу Кримський міст, взяти запорізьке, херсонське та кримське угруповання ворога в оперативне оточення та добити. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив льотчик-інструктор, полковник ЗСУ у запасі, військовий експерт Роман Світан.
– Директор російського Центру Карнегі у Берліні Олександр Габуєв у статті для Financial Times написав про те, що Путін може готуватися до затяжної війни в Україні, роблячи ставку на перевагу в живій силі. Водночас, за даними британської розвідки, агресор уже втратив у цій війні 200 тисяч своїх військових. Як ви ставитеся до таких оцінок? І що таке критичні втрати у живій силі в масштабах Росії?
– Путін однозначно розраховує на затяжну війну, йому просто нема куди подітися. Це природна опція. Він розуміє, що ні на яке мирне здавання наших територій ми точно не підемо, боротимемося до виходу на держкордон.
Думаю, він точно планує війну на кілька років. Запущено на максимальний режим, 24/7, весь російський оборонпром, працює мобілізаційна система. Йде підготовка до мобілізації ще 200-300 тисяч осіб на вересень, законодавча база готова. А далі все залежатиме від допомоги нам наших союзників, від того, з якою інтенсивністю ми зможемо знищувати російські частини.
Критичні втрати – це близько 100 тисяч росіян на місяць. У такому разі вони не зможуть відновлюватись. Мобілізаційна система видає 150-200 тисяч за три місяці, вона не зможе швидше готувати російські війська. Коли ми створимо втрати росіянам, удвічі більші за ті, з якими вони зможуть відновлюватися, це буде критичною проблемою для російської армії.
Зараз ми знищуємо близько 500 російських військових на день. З урахуванням санітарних втрат, це до 1500 на день – стільки ми мінусуємо з поля бою. Отже, треба щонайменше збільшити ці показники вдвічі, щоб довести кількість тих, що вибули з поля бою, до 3 тисяч на добу. Тоді ми вийдемо на цифру близько 100 тисяч на місяць.
А якщо так, значить, треба в 2-3 рази збільшувати постачання бойової техніки та снарядів Україні, особливо артилерії.
– Уточніть, будь ласка. Коли ви говорили про втрати ворога на рівні 100 тисяч на місяць, ви мали на увазі не лише "двохсотих", а й "трьохсотих", тобто ще й санітарні втрати?
– Так, звісно. Йдеться про кількість вибулих. Справа не в тому, щоб убити росіянина. Справа в тому, щоб він більше не повернувся на поле бою. Завдати шкоди важкими "трьохсотими" навіть краще. Окупант без руки, без ноги, без ока стає тягарем для російського суспільства. Тому завдання не вбити, а важко поранити. Так і розраховується.
– Ви кажете, Путіну нема куди подітися, він змушений вести затяжну війну. Але є бажання та можливості. Справді, російський ВПК зараз поставлений на воєнні рейки, але є також санкції. І взагалі це досить дороге задоволення – вести війну. На вашу думку, що сьогодні може зупинити Путіна у реалізації його ідеї затяжної війни?
– Справа в тому, що у певних межах Росія може вести війну з певними втратами. За рік вони втратили близько 200 тисяч росіян, і економіка не впала. Ці втрати плюс переведення оборонного комплексу у такий режим – це не велика проблема для російської економіки. Я б не сказав, що Росія припинила продаж газу та нафти. У неї, як і раніше, купують і газ, і нафту. Кількість нафтодоларів могла навіть збільшитися, оскільки ціни на енергоносії зросли.
Баланс бюджету Росії дотримано. Деградації економіки немає. Я не сказав би, що санкції ефективні. Вони вибіркові, секторальні. Розвиватися, наростити економіку не виходить, але в такому режимі, як зараз, вони можуть рухатися практично до нескінченності.
Щоб повністю покласти економіку Росії, її треба перевести в режим Північної Кореї, коли є повне неприйняття російських товарів, виключення їх із товарообігу. Це сильні санкції. Але вони вдарять і по економіці Заходу, оскільки він також розраховує на деякі дешеві товари та сировину із Росії. Але на це треба йти, інакше війна у центрі Європи триватиме дуже довго. Скільки воює Ізраїль? 75 років? Ну от, щонайменше років сто може тривати й ця війна.
Путін уже триста разів помре, а війна ще йтиме. Поки весь світ не діятиме саме так, війна продовжиться. Або знадобиться виробництво бойових знарядь такого рівня, які почнуть руйнувати саму військову промисловість Росії. Потрібно знищувати російські військові заводи, російську інфраструктуру, яка живить військову промисловість. А для цього потрібні далекі ракети, певні сили та засоби. Тобто це цілий комплекс завдань, які треба вирішувати.
Але першочерговим завданням є знищити російську армію на території України, вибити її за межі країни, вийти на державний кордон, вступити до НАТО, отримати ядерний статус, розташувавши американську ядерну зброю на нашій території. Це зменшить інтенсивність бойових дій, але не повністю їх прибере.
Повністю бойові дії прибере лише розвал російської "імперії". Коли, як і свого часу Радянського Союзу, не стане і Російської Федерації. Ось тоді повністю припиняться бойові сутички.
– Останнє запитання – щодо наступу Сил оборони на півдні нашої країни. Наше військове керівництво не поспішає оголошувати про свої плани і правильно робить. Але, за даними розвідки міноборони Великої Британії, нині інтенсивні бої точаться на двох напрямках на півдні. Водночас у міноборони Росії повідомили, що в ніч проти 1 серпня була атака на Чорноморський флот. Щоправда, не знаю, чи можна довіряти цій інформації. Чи вважаєте ви, що справді південний напрямок міг бути обраний як пріоритетний? Якщо так, які перспективи наших Сил оборони саме на цьому напрямку?
– Наші безекіпажні катери вже запущені у виробництво, практично на конвеєр, вони вже стали на бойове чергування, а це означає, що вони працюватимуть по кораблях російського Чорноморського флоту. І це відбувається. У цьому сенсі можна довіряти інформації росіян про те, що була атака. Можна зачекати на повідомлення Генштабу ЗСУ. Ця атака могла бути вдалою чи невдалою, але тепер атаки будуть постійно. Під постійним вогневим контролем перебуватиме будь-який російський корабель в акваторії Чорного моря. Це вже буденність. А про результати можна буде говорити, коли якийсь із кораблів піде на дно.
Загальний рух наших військ у бік півдня логічний з погляду напрямку удару. Тому що наше основне завдання – звільнення території, знищення російської армії, а це краще робити все-таки під час руху спочатку на південь. Потрібно знищити кримський гарнізон, що розташований фактично в тилу наших військ, щоб він не зміг, як торік, ударити нам у спину, коли ми займатимемося Донбасом.
Щоб легко знищити кримський гарнізон, потрібно перерізати сухопутний коридор, тобто вийти на узбережжя Азовського моря. У будь-якій точці. У нас є достатня кількість ракет свого виробництва, тих же "Нептунів", щоб з Азовського узбережжя вивести з ладу Кримський міст, а отже, перевести запорізьке, херсонське та кримське російське угруповання в оперативне оточення. Тоді їх буде легше добити. Це піковий етап. А потім уже зайнятися Донбасом, спочатку убезпечивши наш тил.
Це два етапи, які неможливо вести паралельно. Не знищивши росіян у Криму, залишивши їх там із різних причин, ми створимо собі нервозну обстановку, розтяжку сил по фронту і практично неможливість працювати з Донбасом. Тому я думаю, мають рацію наші партнери, які пишуть саме про таку послідовність дій у світлі поставлених завдань.