Путін не дістане Україну ракетами за чотирьох умов: інтерв'ю з генералом Маломужем

Серія масованих атак країни-агресора Росії на Україну, які були здійснені напередодні та одразу після Нового року, де-факто стали глобальними терактами на європейському континенті. Ворог готувався до них досить довго, накопичував "Шахеди" та ракети різних типів, а також тестував українську ППО. Цього разу атаки були комбінованими та складними.

Щоб країна-окупант більше не мала можливості влаштовувати в Україні подібні масові злочини проти мирного населення, необхідно виконати чотири умови. Це ще більше посилення можливостей нашої ППО та ПРО, знищення пускових установок ворога, достатня кількість винищувачів F-16 та досить потужна реакція світової спільноти на дії глави Кремля Володимира Путіна проти нашої держави. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив керівник Служби зовнішньої розвідки України у 2005-2010 роках, генерал армії Микола Маломуж.

– Зважаючи на останні масовані атаки країни-агресора Росії по Україні, чи можна зробити висновок, що ворог змінив тактику? Військовий експерт Олександр Коваленко звернув увагу на те, що атаки розпочиналися із запуску дронів-камікадзе "Шахед" з метою виснаження ППО України. Потім у хід йшли інші засоби. Чи вважаєте ви, що така проблема є?

– Варто сказати, що ворог врахував досвід минулого року. Багато експертів прогнозували обстріл у новорічну ніч. З огляду на розвіддані та логіку підготовки ударів противника ми зробили розстановку та спрогнозували передноворічні масовані комбіновані удари, а також на Новий рік та після Нового року. Так і сталося. На жаль, ворог відпрацював як по нотах.

Противник використав інформацію про розміщення наших засобів ППО, про те, де та як прикрито міста України. Як прикритий Київ, Харків, Львів, Одеса, Дніпро та інші міста, де розташовані наші системи Patriot, IRIS-T тощо. Зрозуміло, що ми не можемо прикрити ППО всю територію України, оскільки вона дуже велика.

Ворог готував масовані удари, удари з траєкторією, що змінюється, і різними засобами – не тільки "Шахедами". Ще до 28 грудня були удари тактичного рівня, але також комплексні – були задіяні "Шахеди" як іранського, так і російського виробництва, а також ракети різних типів, насамперед балістичні. Фактично це було спробою прозондувати та оцінити нашу ППО напередодні вирішальних ударів. Крім того, ворог працював на те, щоб дезорієнтувати нас.

Одночасно противник накопичував стратегічний ресурс, понад 1500 ракет різних типів з тих, що були вироблені раніше завдяки контрабанді комплектуючих. На сьогодні фактично весь цей арсенал уже задіяний під час останніх трьох ударів.

Ракетоносії рухалися з Каспію, Мурманська, удари "Шахедами" завдавалися з Криму. Удари по прилеглих до лінії фронту містах, що розташовані на відстані до 100 кілометрів, Харкову, Дніпру, Запоріжжю, завдавалися за допомогою комплексів С-300, С-400 або далекобійних артилерійських систем. Були удари балістики різних типів, включно з "Калібрами". І, звичайно, були удари "Кинджалами" – такої кількості ніколи не було.

Особливість цих атак не тільки в тому, що першими запускалися "Шахеди", а й у тому, що і "Шахеди", і ракети змінювали траєкторію, висоту, точки завдавання і послідовність ударів. Наприклад, застосовували балістичні ракети, випущені з літаків, потім за допомогою МІГ-31 атакували "Кинджалами", далі атакували з моря з підводного човна-ракетоносія. Тобто було застосовано різні комбінації.

Ворог розраховував на те, що завдяки такій тактиці йому вдасться обійти нашу систему протиповітряної оборони, насамперед засоби, які ми отримали від Заходу. Він припускав, що частина його засобів може бути знищена, але частина все ж таки влучить по конкретних цілях в Україні. Але на 80% це їм не вдалося, а по Києву – на всі 100%. Фактично всі можливості противника були нейтралізовані, хоч, звичайно, через падіння уламків були жертви.

Генерал Залужний сказав абсолютно правильно: якби 10 "Кинджалів" полетіли на Київ, якби їх не було перехоплено, це була б велика трагедія. А якби цілі досягли 50 балістичних чи крилатих ракет, це стало б колосальною проблемою і для столиці, і для України загалом. Але наша ППО спрацювала, особливо у столиці. В інших регіонах також досить потужно, але, на жаль, є і влучення. Головна причина в тому, що наша ППО все ще не є всеосяжною.

Хочу нагадати, що навіть ізраїльський "Залізний купол" не перехоплює 100% ракет. Причому ракети, що запускаються по Ізраїлю, нижчі за статусом, технологіями, потужністю, ніж ті, які запускаються по Україні, і територія цієї держави набагато менша за нашу.

– Як у ситуації, що склалася, можна убезпечити нашу країну від подібних масових атак у майбутньому?

– Зрозуміло, що Україну необхідно й надалі накривати засобами ПРО та ППО. Потрібні системи радіолокації, які дезорієнтуватимуть і ракети, і безпілотники. Це перше. Друге – звичайно, необхідно завдавати ударів по конкретних точках пуску, розташованих у Криму та в прифронтовій зоні, де розміщені С-300 та С-400, а також по конкретних військових об'єктах у Росії, де розміщені військові аеродроми та літаки.

І третя складова – відповідна реакція світової спільноти на такі масові терористичні акти Росії проти України. Такі безрозсудні, невмотивовані удари по людях – це глобальний терор щодо нашої держави. Отже, і відповідні глобальні дії мають бути дуже активними. Причому саме Україна має бути ініціатором таких дій.

Зокрема, необхідно скликати Радбез ООН та позачергову Генасамблею ООН та порушувати питання про теракти такого масштабу. Це вже світовий формат терору. Щоб країни, які є партнерами Росії, зокрема Китай, Індія, Бразилія, Туреччина, різко виступили проти режиму в Росії. Це один із чинників політичного тиску.

Європейський Союз, НАТО та інші структури повинні адекватно відповісти всіма наявними засобами. Зокрема, передати Україні додаткову масову військово-технічну та фінансову допомогу. Крім того, і самі ці країни мають бути готовими до відбиття путінської агресії глобального рівня. Тобто мають увімкнутися потужні механізми.

Так, реакція на ці теракти була, але, як на мене, слабка. Не було використано всіх майданчиків, зокрема на оперативному рівні, де мали бути задіяні лідери країн світу. На жаль. Думаю, багато хто у світі звикає до того, що коїться в Україні. І навіть такі надзвичайні терористичні атаки вже не викликають потужного резонансу та протидії Росії.

– За вашими оцінками, щойно винищувачі F-16 з'являться в Україні, чи можна буде говорити про те, що ситуація з протиповітряною обороною суттєво покращиться?

– Якщо ми отримуємо дві ланки F-16, тобто 24 літаки, то ситуація покращиться, але лише на тактичному рівні. Ми зможемо збивати додаткові ракети, але все ж таки така кількість F-16 не зможе гарантувати нам збиття всіх ракет. Щоб отримати системний повітряний щит, потрібно близько 60-70 F-16. Це більш-менш. Якщо говорити про серйозні стратегічні перспективи, то нам потрібно 120 літаків. Це забезпечить стовідсоткові удари по всіх військових об'єктах Росії. Звичайно, насамперед розташованих на окупованій території, оскільки союзники ставлять умову не бити по території Росії. Плюс це дасть змогу збивати ворожі ракети, літаки, ракетоносії на морі. Це те, що дасть перспективу.

У тому, що стосується авіації, вирішальним фактором є кількість літаків та навчених пілотів. Перші 12-24 літаки, які мають надійти до України найближчими місяцями, звісно, знизять загрози для нашої країни на тактичному рівні.