Путін несподівано показав своє слабке місце, тому ЗСУ мають бити саме туди. Інтерв’ю зі Ступаком

Російський диктатор Володимир Путін, підбиваючи підсумки 2025 року, вкотре вихвалявся нібито "неабиякими здобутками" на фронті та анонсував нові амбітні військові плани. Проте йдеться про блеф та "виставу" для одного глядача – глави Білого дому Дональда Трампа – з метою переконати його, що боротися з такою "ресурсною та великою" державою марна справа, потрібно домовлятися на її умовах.

Однак факти свідчать про інше. Передусім просування ворожої армії на фронті не надто велике. Навіть більше – окупант втрачає вже захоплені населені пункти, наприклад, Куп’янськ. Експерти прогнозують величезні проблеми в економіці РФ, а місцеві влади наймають рекрутерів, аби забезпечити поповнення окупаційного війська. Втім українські удари по двох танкерах тіньового флоту показали, що це реальна ахіллесова п’ята Кремля й особисто Путіна. Тому ЗСУ мають впритул зайнятися його знищенням.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив ексспівробітник Служби безпеки України Іван Ступак.

– Путін уже підбиває підсумки 2025 року і, як завжди, хвалиться своїми дуже великими успіхами на полі бою. Каже про те, що російська армія міцно тримає стратегічну ініціативу і про намір створити та розширити буферну зону безпеки в Україні. Він також заявив, що російська армія може нарощувати темпи наступу. Проте, попри суттєву активізацію, ворог втратив Куп’янськ, були й інші провали. Ваша оцінка – наскільки дійсно успішною можна назвати діяльність ворога?

– Вона успішна, але не така масштабна, як собі росіяни малювали. Це точно, чітко і відверто. Але в них інша логіка. Вони вважають, що своїми успіхами, які в них є, вони можуть переконати – американців, не європейців – у тому, що у них усе добре і що вони можуть воювати ще роками. Мовляв, Росія "довга", Росія велика, ресурсів у неї багато, воювати з нею марна справа, тому Україна повинна домовлятися.

Хоча ми з вами знаємо, що блеф, використаний вчасно, у правильний час, у правильному місці іноді може вирішити навіть половину справи, а іноді навіть більше. Тому я впевнений, що Путін зараз блефує. Але розгадати його блеф, зрозуміти, наскільки він глибокий, зараз я не можу. Чи вистачає ресурсів Путіна, умовно, на перший квартал 2026 року або на 9 місяців 2026, або на весь 2026 рік, а більше немає – зараз важко сказати.

Але я на сто відсотків переконаний, що він блефує. Уся ця вистава лише для Трампа, аби показати, наскільки вони просуваються, а Україна не просувається, а навпаки відступає.

– Ми бачили багато оцінок економістів, які стверджують, що фактично з дня на день російська економіка має посипатися, принаймні там мають відбутися якісь дуже суттєві негативні зміни. На вашу думку, в чому може полягати найбільша проблема країни-агресора? Економічні негаразди чи недостатня кількість особового складу? Адже відомо, що Путін намагається поповнити своє військо навіть за допомогою найманців з екзотичних країн.

– Я думаю, головна проблема в економіці. У людях у них також є проблеми, бо в них з'явився такий прошарок людей, як рекрутери, хедхантери, тобто люди, які на замовлення шукають підписантів контракту з міноборони, оскільки самі місцеві регіональні влади не можуть знайти таку кількість людей – через гроші, через ресурс. Тому вони залучають рекрутерів, які шукають людей за винагороду.

Винагорода зараз від регіону до регіону коливається від 600 євро до 6 тисяч євро за голову мобілізованого, якого приведуть, наприклад, до Саратова, і він підпише контракт від Саратовської області. Тобто це показує, що є певна нестача людей.

Плюс наш Генштаб – ми посилаємося на слова Сирського – говорить, що за останні місяці кількість російського війська на українських фронтах залишається незмінною. Таке собі плато, попри те, що вони кожного місяця звітують, ми набрали 30, 35, 40 тисяч. З цього можна зробити два висновки.

Перший – або ці люди накопичуються десь за Уралом, створюється якась нова армія, яку ми просто не бачимо, і можливо, наступного року вона з'явиться, що буде переломним моментом у цій війні на користь росіян. Другий – вони щомісяця втрачають рівно стільки, скільки прибуває на фронт. Наведу аналогію: уявімо корабель із діркою в борту, але в нього є насос, який допомагає викачувати цю воду. Насос справляється рівно з тією кількістю води, яка прибуває, тому корабель тримається на плаву. Але якщо води почне поступати хоча б на 10 відсотків більше, ніж спроможний відкачувати насос, то буквально за кілька годин корабель піде на дно. Поки що Росія справляється.

Плюс економіка. Про неї багато чого кажуть, але робити прогнози – невдячна справа. Здавалося, що 2022 року все мало тріснути, потім 2023. Уже 2025 закінчується, але досі ніяк не тріскається. Є багато факторів, котрі показують, що в Росії там не вистачає, там програми урізають, там гроші не надходять.

Але є один красномовний момент, за який Україна повинна чіплятися дуже сильно. Після перших двох ударів України по танкерах тіньового флоту Російської Федерації із заявами вийшов особисто Путін. Він не вийшов із заявами після крейсера "Москва", не вийшов після операції "Павутина", коли Росія втратила бойових літаків на мільярди доларів. Він вийшов тільки після того, як було пошкоджено два танкери. Тобто це означає, що люди внизу, його підлеглі, добігли до нього зі словами "Владимир Владимирович, там ж*па, треба щось робити".

Він почав погрожувати Україні після двох танкерів. Якби Україна 22 пошкодила, то я б зрозумів, але тут усього два – і одразу такі масштабні погрози. Це означає, що це дійсно слабке місце й Україна повинна надалі цілитися і бити ці танкери. Не тільки в Чорному морі, але також у Балтійському і у Світовому океані, де можна дотягнутися.

– Путін відкинув пропозиції Німеччини щодо різдвяного перемир'я. Як ви думаєте, чому йому настільки страшно зупинитися навіть на один день?

– Бо вони не розглядають 25 число як Різдво. Для них це звичайний день. У них Різдво 7 січня, а решта дат – ні.

– Отже, ви вважаєте, що тут проблема у відсутності "сакральності" цієї дати для Росії?

– Так. Для них це звичайний будній день. Різдвяне перемир'я працювало під час Першої світової, коли практично усі воюючі сторони, окрім Росії, були католиками. Німці з одного боку, французи, британці – з іншого. Але тут абсолютно різні підходи. Для росіян цей день нічого не означає.

– Окей, навіть якщо йдеться про звичайний день, але цю пропозицію висловив глава Німеччини, однієї з найбільш потужних країн Європи. Чому не дослухатися до неї?

– Бо вони його не поважають. Російське керівництво не поважає Європу. В їхніх очах американці класні, а європейці погані. Мовляв, це європейці хочуть війну, це європейці підгавкують українцям, щоб ті продовжили воювати.

Тобто росіяни хочуть зробити так: ми з американцями на одному боці, а європейці з українцями – на іншому. Зважаючи на все, і Трампа такий підхід також влаштовує, адже він відмежовується від Європи.