Відео дня
Путін саботує перемир'я, водить Трампа за ніс і готує наступ на півдні. Інтерв'ю із Селезньовим
У відповідь на пропозицію про 30-денне перемир'я, узгоджену на переговорах України та США, глава країни-агресора Володимир Путін заявив, що готовий підтримати її, проте зазначив, що ціла низка питань потребує "ретельного обговорення". Так, кремлівський диктатор запитав, що робити з ЗСУ в Курській області, й зажадав гарантій, що мобілізація в Україні не триватиме протягом цих 30 днів.
Імовірно, Росія навмисно затягуватиме вихід на переговорний трек і де-факто займатиметься саботажем. Реальність така, що в ситуації, що склалася на фронті, Кремлю не потрібні паузи, а перспектива нових економічних санкцій його не надто лякає, адже ресурсів на продовження бойових дій може вистачити ще й на 2026 рік.
Які завдання ворожа армія ставить перед собою зараз? Вона активізувалася у районі Часового Яру й Торецька, намагаючись суттєво просунутися на цій ділянці фронту, а також зайнялася пошуком слабких місць в українській обороні на півдні Запорізької області, готуючи літню наступальну кампанію.
Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив військовий експерт Владислав Селезньов.
– За вашими оцінками, на що зараз було б найбільш логічно ворожій армії спрямувати свої військові зусилля? Чи може вона активізуватися на Сумщині, Курщині, півдні нашої країни?
– Ми неодноразово доходили висновку, що визначальним на полі бою є фактор ресурсів. З урахуванням того, що противник останнім часом володіє ініціативою практично на всіх ділянках фронту, я думаю, що зараз він максимально затягуватиме початок переговорного треку й буквально саботуватиме пропозицію американської та української сторони щодо виходу на переговори.
Зверніть увагу: активні бойові дії на території Курської області Росії пов'язані з тим, що противник має колосальну перевагу перед українськими Силами оборони й тисне. Тенденції такі – і Путін цього не приховує, що він намагається створити там буферну зону. Таку ж історію вони намагалися створити на півночі Харківської області, а також на території не лише Сумської, а й Чернігівської областей, залучивши свої сили та засоби й максимально відтісняючи Сили оборони вглиб української території.
На інших ділянках фронту противник також має досить серйозну перевагу, яка трансформується нехай у невеликі, але все-таки територіальні надбання.
Так, противник наразі не в змозі проводити ефективні наступальні дії в районі Покровсько-Мирноградської агломерації, але зараз намагається розширити зону свого впливу вже у напрямку Дніпропетровської області. Ворог веде запеклі бої за право контролю над Часовим Яром і Торецьком. Якщо у Торецьку ситуація ще досить динамічна, і говорити про перевагу якоїсь зі сторін не доводиться, то ситуація у районі Часового Яру для української армії постійно ускладнюється.
Динаміка, яка останнім часом простежується на півдні Запорізької області, також дуже промовиста. Противник намагається знайти слабкі місця у нашій обороні, щоб створити зручні плацдарми для майбутніх наступів, ймовірно, під час літньої кампанії.
Чому така довга передмова? З великою часткою ймовірності можна припустити, що, швидше за все, Путін і його оточення не підуть на пропозицію Вашингтона та Києва у частині виходу на 30-денне перемир'я, й будуть і надалі силою зброї намагатися реалізувати той самий кейс, про який постійно говорить Путін: він вимагає, щоб Україна поступилася РФ тими регіонами, які, відповідно до нової редакції російської конституції, є нібито російськими територіями, і саме в адміністративних кордонах, що абсолютно неприйнятно для української сторони. А значить – бойові дії триватимуть.
Так, Трамп робить такі заяви, досить прозорі натяки на те, що він готовий силою економічних санкцій змусити Путіна виходити на переговори. Але я думаю, навіть якщо у найближчій перспективі Трамп і наважиться на реалізацію цього кейсу через те, що Путін недоговороспроможний, то економічний ефект від цих санкцій може бути реалізований набагато пізніше. Може йтися про період від пів року та більше.
Тому результат очевидний: навряд чи Путін та його оточення й у цілому РФ погодяться на ті пропозиції, які були підготовлені Києвом і Вашингтоном під час зустрічі в Саудівській Аравії.
– Агентство Reuters із посиланням на власні джерела повідомило, що Росія вже передала США свої умови для початку мирних переговорів – це відмова Києва від вступу до НАТО, визнання окупованих територій російськими та заборона розміщення іноземних військ в Україні. Зверніть увагу: тут не йдеться про "передання" чотирьох областей в адміністративних межах, відповідно про "передання" двох обласних центрів, Запоріжжя та Херсона. Чи можна вважати це позитивним сигналом?
– На жаль, ні, з огляду на те, що нещодавно The Washington Post поділилися зі своїми читачами матеріалом, підготовленим однією з аналітичних служб ФСБ. З одного боку, джерело досить впливове, але з іншого боку, поки що немає інших джерел, які могли б верифікувати цю інформацію.
Але в принципі тенденції, викладені у цьому матеріалі, очевидні. Путін наперед ставить неприйнятні умови для виходу на переговорний трек для того, щоб максимально його відтермінувати. Росіяни мають ресурси для проведення ефективних наступальних дій, і я думаю, що вони ці ресурси будуть залучати. Цілком можливо, на тлі якоїсь порожньої риторики щодо готовності Росії до виходу на переговори. Просто всі ці процеси саботуватимуться й максимально затягуватимуться, а бойові дії у цей час триватимуть.
Тобто Путін, як завжди, як старий спецслужбіст, не говоритиме ні так, ні ні. "Ми, звичайно, виступаємо за мир, але ми подумаємо, ми розглянемо пропозиції, ми з товаришами вивчимо це питання". Усе це звучатиме на словах, і ця риторика ніяк не буде пов'язана з діями російської армії, яка спрямована на деескалацію російсько-українського протистояння.
Тому очевидно, що бойові дії й надалі триватимуть. Коли члени команди Дональда Трампа зрозуміють, що їх просто водять за ніс і ніхто з вищого військово-політичного керівництва РФ навіть не збирається вдаватися до будь-яких дій, спрямованих на деескалацію, мені важко сказати. Мені здається, наші заокеанські партнери перебувають в якихось ілюзіях і вірять у дива, які бувають лише у казках, а в реальному житті – ні.
– Тож, попри те, що російська окупаційна армія веде наступ фактично з жовтня 2023 року, тобто півтора року, ви вважаєте, що вона не потребує паузи, яку могло б надати це 30-денне перемир'я?
– Я думаю, російський генеральний штаб і найвище військово-політичне керівництво РФ виходять із таких міркувань. Навіть якщо вони, діючи на межі своїх можливостей, отримуватимуть певні територіальні надбання, такий розмін того вартий. Адже фактично зараз російська армія просувається, буквально трупами своїх солдатів устилаючи шлях до таких бажаних квадратних кілометрів української території.
Так, безумовно, десь там у мріях Путіна та його оточення було б непогано, якби Україна добровільно відмовилася від тих територій, які мріє взяти під повний контроль Москва. Але очевидно, що на такі умови, навіть під тиском, Україна ніколи не погодиться. Отже, силою зброї російська армія намагатиметься захопити ці території.
Те, що російська економіка діє на межі своїх можливостей, – я думаю, що це твердження має право на життя. Проте керівник Центру протидії дезінформації пан Коваленко стверджує, що росіяни мають сили, засоби, ресурси, закладені до російського бюджету, не тільки для ведення активних наступальних дій у 2025 році, але такі ресурси є й на 2026 рік. На жаль, санкційна політика не дає результатів, на які розраховував увесь цивілізований світ.
Із чим це пов'язано? З якимись сірими схемами уникнення цих санкцій? З усім тим, бюджет РФ регулярно поповнюється коштом продажу корисних копалин, а значить, у Путіна гроші на війну є, і процеси, які відбуваються на полі бою, зумовлені тим, що росіяни мають ресурси. А саме фактор ресурсів є визначальним.