Відео дня
Путін вдарив по Дніпру без’ядерним "Орєшніком": експерт з озброєння Олег Катков пояснив важливі деталі
У четвер, 21 листопада, країна-агресор Росія застосувала проти України балістичну ракету середньої дальності, вдаривши по місту Дніпро. За кілька годин після атаки глава Кремля Володимир Путін публічно зізнався у черговому воєнному злочині у спеціальному відеозверненні й заявив, що на Дніпро "з метою бойового випробування" було запущено ракету "Орєшнік" в її гіперзвуковому без’ядерному варіанті. "Ціль пуску досягнута", – похвалився воєнний злочинець.
Ця атака стала причиною хвилі занепокоєння серед українців. Наскільки балістична ракета середньої дальності небезпечніша за ракети, які ворог уже запускав по Україні? Які засоби протиракетної оборони можуть впоратися з "Орєшніком" і які з них є у нашої країни? І, зрештою, як розцінювати той факт, що ця ракета призначена для ядерного удару?
На ці запитання в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA відповів головний редактор військово-аналітичного порталу Defence Express Олег Катков.
– 21 листопада місто Дніпро зазнало ракетного удару. При цьому спочатку аналітики висловили припущення, що йдеться про міжконтинентальну балістичну ракету "Рубеж", але згодом російський диктатор Володимир Путін виступив із заявою, що вдарив по Дніпру новою балістичною ракетою середньої дальності "Орєшнік". Отже, про яку саме ракету йдеться?
– Це одне й те саме. На останньому брифінгу в Пентагоні речниця міноборони США Сабріна Сінгх заявила: "Я можу підтвердити, що Росія дійсно запустила експериментальну балістичну ракету середньої дальності. Вона була створена на основі російської моделі міжконтинентальної балістичної ракети РС-26 "Рубеж"".
– У чому полягає найбільша небезпека такого типу ракет? Чи є в України засоби для їхнього знищення? Чи може з цим завданням впоратися Patriot?
– Для зенітного ракетного комплексу Patriot у версії PAC-3 у специфікаціях можливості перехоплення ракет середньої та міжконтинентальної дальності не зазначено. Водночас Patriot уже перехоплював ракети, які в теорії не мав би. Наприклад, "Кинджал" на маршовій ділянці та дійсно гіперзвуковий "Циркон".
– Що таке балістична ракета середньої дальності? Чим вона принципово відрізняється від усього, що Росія вже запускала по Україні?
– У першому наближенні – просто дальністю. Треба розуміти, що по Україні вже летіли балістичні ракети "Іскандер", балістичні ракети KN-23 – вони належать до так званих оперативно-тактичних ракет дальністю до 500 кілометрів, тобто ракет театру військових дій. Від 500 до 1000 кілометрів ракети класифікуються як ракети меншої дальності. Ракетами середньої дальності вважаються ракети від 1000 до 5500 кілометрів. Понад 5500 кілометрів – це вже міжконтинентальна дальність.
Але нам не настільки важлива дальність. Усе, що має дальність понад 700 кілометрів, об’єктивно повністю прострілює Україну з території Російської Федерації та окупованих територій. Але річ у тому, що використане Росією у Дніпрі озброєння було призначене для завдання ядерного удару. Бо ракета була оснащена роздільною головною частиною з блоками індивідуального наведення.
– Як відбувається перехоплення подібного типу ракет?
– Перехопленням ракет середньої дальності й міжконтинентальних ракет займаються спеціалізовані комплекси протиракетної оборони. Сполучені Штати – це єдина країна, яка може їх продати. З інших західних країн вони є лише в Ізраїлю.
Перехопленням ракет середньої дальності займаються системи THAAD, ракетні есмінці Arleigh Burke та сухопутні стаціонарні Aegis Ashore, обидва з ракетами SM-6 та SM-3. Причому найбільш ефективною буде система SM-3, бо вона зможе перехопити саме таку загрозу, тобто балістичну ракету середньої дальності чи міжконтинентальну ракету з роздільними бойовими блоками. SM-3 перехоплює таку ракету ще в космосі – бажано до того, як відбулося розділення бойових блоків.
Якщо говорити про THAAD, то тут дуже багато залежатиме від дальності пуску й особливостей траєкторії. THAAD – це система, яка діє вже на межі атмосфери й екзоатмосфери, а там, можливо, бойові блоки вже розведені, і треба перехоплювати не одну ціль, а вже безліч цілей.
Якщо ми подивимося на відео того, що прилетіло по Дніпру, можна побачити шість таких "пучків". Є дві теорії стосовно того, що це могло бути. Кожен такий "пучок" – це або бойова частина, і тоді їх 36, або це шість бойових частин і ще п’ять хибних цілей. Аби перехопити таку ракету після того, як відбулося розведення бойових частин, треба запустити або 36 THAAD, а в реальності вдвічі більше, тому що має бути відповідна вірогідність – це нереалістичний сценарій, – або спробувати SM-3 і перехопити ракету ще до того, як відбулося її розділення.