Відео дня
Путін "віддав" Сєвєродонецьк і Лисичанськ під контроль Татарстану, росіяни обурені: інтерв’ю з Мельником
Країна-окупант Росія вирішила "передати" український регіон, що перебуває під окупацією – Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Рубіжне, під контроль Татарстану. Там вже побувало "начальство" й озвучило плани з "відновлення" регіону та "перевиховання" місцевої молоді. Що означає цей крок ворога? Це свідоме нав’язування окупованих регіонів України суб’єктам РФ, які мають про них "піклуватися", тобто витрачати свої кошти. Але в реальності йдеться про певну схему заробітку на війні. У російських пабліках це викликало хвилю невдоволення – мовляв, у Росії своїх проблем вистачає, є на що і без України гроші витрачати.
Щодо поточної ситуації в найбільш гарячій точці фронту – Авдіївці, то вона критична. Ворог скоротив кількість авіаційних атак через несприятливу погоду, але про згортання операції не йдеться. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив співдиректор програм зовнішньої політики, координатор міжнародних проєктів Центру Разумкова, військовий експерт Олексій Мельник.
– Стало відомо про те, що Росія "передала" агломерацію Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Рубіжне під контроль Татарстану. На окупованих територіях побувала делегація на чолі з прем’єром цього суб’єкта РФ. Обговорювалося питання нібито відновлення цих захоплених міст та "перевиховання" місцевої молоді. Чи були вже подібні факти за весь час війни? І до чого тут взагалі Татарстан?
– Це не перша така ініціатива. Практично з самого початку широкомасштабного вторгнення російський уряд почав інтенсивно налагоджувати ці так звані зв’язки. Перше, що спадає мені на думку, – це скупка краденого. Так намагаються перекинути ці сумнівні надбання на отримання російських регіонів. Кожному російському регіону нав’язується якесь містечко чи частина великого міста.
Чому саме Татарстан? Тому що це один із небагатьох регіонів Росії, який не є дотаційним. Можливо, у них є якісь власні додаткові кошти, і цим регіонам намагаються нав’язати додатковий тягар.
Якщо подивитися російські пабліки, то там до цього ставляться без великого ентузіазму. Вони одразу починають пригадувати власні проблеми, той самий Єкатеринбург, де весь час обговорюється тема будівництва метро. Вони підраховують, що за ті гроші, які вони перерахували з місцевого бюджету, можна було б щось побудувати. Коли з’являється новина про те, що десь в ОРДЛО відновили школу, вони одразу починають згадувати свої власні школи. Чи про медичні заклади тощо.
– Як ці зміни можуть позначитися на стані оборони ворога, на його спроможності вчиняти штурми на наші позиції тощо? Адже регіон, про який ідеться, розташований впритул до лінії фронту.
– Думаю, тут варто згадати приклад з не надто давньої історії з відновленням чеченської столиці Грозного в 1990-ті роки. Тоді багато хто з російських можновладців, олігархів доволі непогано на цьому заробили. Коли бралась якась вулиця чи якийсь об’єкт під відновлення, за кілька місяців кошти освоювалися, про це доповідалося, а буквально наступного дня надходили повідомлення про інтенсивні бойові дії. Отже, це дуже непоганий спосіб заробити на російському бюджеті і на війні. Особливо коли ці об’єкти поблизу лінії фронту.
– Але в цьому випадку саме Татарстан має вкладатися в це так зване відновлення українських міст?
– У будь-якому разі йдеться про бюджетні кошти. Не думаю, що хтось із приватних інвесторів захоче вкладати в це свої гроші. Це також можливо, але винятково як спроба купити лояльність Путіна. І все одно кінцева мета – конвертувати цю лояльність у державні контракти.
Якщо йдеться про лінію бойового зіткнення, про незаконно окуповані території, то це надзвичайно ризиковані інвестиції, якщо б це були приватні бізнесмени. Це зовсім не вкладається в нормальні схеми розвитку бізнесу.
– Президент Зеленський заявив, що листопад та грудень "мають стати вагомими для України" за двома аспектами. Перший – оборонний. Він вважає, що обсяг допомоги Україні від союзників може зрости. Другий – покращення перспектив вступу України до ЄС. На вашу думку, наскільки оптимістичними можуть бути прогнози щодо першого та другого пункту?
– Що стосується пакетів оборонної допомоги, то дійсно президент часто робить анонси без додаткової деталізації до того, як ми це побачимо. Мені видається, це можуть бути доволі реалістичні перспективи, оскільки, попри перші переживання стосовно можливого зменшення допомоги через відволікання уваги на ізраїльсько-палестинський конфлікт, начебто є розуміння того, що в будь-якому разі питання перемоги України в цій війні залишається на порядку денному Заходу. Тому є перспектива отримання нових пакетів допомоги. Можливо, чогось з того, що Україна давно просила у партнерів, а вони довго відмовляли, щось з того, що вже є, але в більших масштабах. Тут я бачу доволі реалістичну й абсолютно практичну перспективу.
Що стосується європейської інтеграції – так, є підстави сподіватися на те, що наприкінці цього року або наступного року буде зроблено черговий крок на шляху практичної реалізації членства України в Європейському Союзі. Але це тривалий процес, а не такі символічні кроки, як, наприклад, участь українських парламентарів як спостерігачів у Європарламенті. Це радше більш символічні кроки і на далеку перспективу.
На сьогодні в нас є проблема блокування чергових траншів допомоги Україні. Якби ці проблемні питання були зняті, думаю, це було б не менш важливо для нас, ніж важливі, але довгострокові перспективи євроінтеграції України.
– Глава Авдіївської міської військової адміністрації Віталій Барабаш розповів, що російські окупанти почали використовувати нову тактику – створювати ілюзію того, що ракети запускають з підконтрольної Україні території. Так, за його словами, він бачив, як ракета з російського літака вилетіла у бік Покровського, що контролюється Україною, потім розвернулася та залетіла в Авдіївку. Чи вважаєте ви, що такий маневр можливий суто технічно? Якщо окупант дійсно намагається маніпулювати інформацією, з якою метою це робиться?
– Щоб коментувати цей конкретний епізод, треба знати деталі, відеопідтвердження тощо, щоб побачити, яким був маневр тієї ракети. Наразі інформації недостатньо.
Але якщо говорити загалом, то будь-які технічні засоби, зокрема ракети, можуть давати збій. Ми бачили ракети, які вибухають на старті або змінюють траєкторію одразу після старту і часом падають буквально поруч із стартовими позиціями. Тож, відмова техніки могла бути однією з причин.
Водночас коли ракета різко змінює напрям свого польоту, якщо йдеться про крилату керовану ракету, це може бути цілком запрограмованим маршрутом. Ракета може бути запрограмована на системі навігації або за допомогою GPS-управління. Отже, тут можуть бути різні причини.
Але також варто зазначити, що випадків, коли російські ракети падають або летять не туди, куди вони були запущені, не мало. Наприклад, фіксувалися випадки падіння російських ракет на території РФ, зокрема, у Волгоградській, Ростовській областях. Запуск ракет по Україні з акваторії Каспійського моря також має причину – щоб у разі нештатного спрацювання ця ракета не спричинила руйнувань на території самої РФ.
– У пресцентрі Сил оборони Таврійського напрямку повідомили про те, що протягом останніх трьох днів окупанти знизили кількість ударів у районі Авдіївки. Чи може це свідчити про те, що битва за Авдіївку добігає кінця?
– З тієї інформації, яка є у відкритому доступі, можна зробити висновок, що ситуація доволі критична, але зараз робити як песимістичні, так і оптимістичні висновки, мабуть, передчасно. Якщо оцінювати інтенсивність авіаційних ударів, то великою мірою на це можуть впливати погодні умови. Тому що зазвичай восени в кращому випадку третина днів є несприятливими для польотів авіації. Отже, це може бути не єдиною, але однією з причин.